"Благовіщення" на київській терасі. Історія картини Олександра Мурашка

Oleksandr_Murashko_-_Annunciation_-_1907-08
Олександр Мурашко. Благовіщення (Тераса), 1907—1908 рік Зберігається у Національному художньому музеї України
Go to next

15:57, 24 березня 2023

Go to next

В історії українського мистецтва не так багато випадків, щоб художник починав працювати над одним сюжетом, а завершив його із іншими підтекстами, що вплинули на розуміння зображеного. Ще менше, а точніше — він один і є, коли побутова замальовка набула символічного змісту майже незалежно від волі митця.

"Благовіщення" – єдина робота Олександра Мурашка, присвячена релігійному сюжету. Одну з найважливіших євангельських подій митець зобразив нетипово для іконографічних зразків. Замальовки до картини він назвав "Тераса", вже у них Марія вклякла на колінах перед вишиванням, з її  плеча спустилася полотняна сорочка. А вісник небес архангел Гавриїл немає ані крил, ані німба, і форми його тіла більше схожі на жіночі.

500.jpg

Діана Клочко

мистецтвознавиця, лекторка

Олександр Мурашко

Олександр Мурашко. 1909 рік. Фото Миколи Петрова. Колекція родини Понамарчуків (Київ)

Фото: надала Дар'я Добріян

Не зважаючи на те, що Олександр Мурашко починав навчання живопису в іконописній майстерніу Чернігові вітчима, ані ікон, ані полотен на сюжети зі Святого письма він не писав. Хоч добре знав, як створювали картини такого змісту французькі символісти і британські прерафаеліти, спілкувався у Києві з художниками, які професійно осучаснювали релігійний живопис, зокрема у росписах Володимирського собору. Втім роботи над такими сценами уникав. 

Перші замальовки "Тераси" зроблені 1907 року, за усіма ознаками належать до побутового жанру. Хоч деякі дослідники вбачають у живописному ескізі натяки на золотисті німби двох героїнь, художнику аж ніяк не йшлося про містику. Етюд, написаний широкими мазками, фіксує враження від літнього вітряного дня, коли одна жінка у легкій сорочці переходить поріг дачної веранди, прямуючи до іншої, яка сидить на колінах, підперши голову. Її фігура знаходиться ближче до глядача, у правому нижньому кутку, світлий контур уміщено на темному килимку перед пюпітром. У лівому верхньому куті динамічно розлітаються дві фіранки прочинених дверей, причому одна опиняється за плечима жінки, а друга огортає її, увиразнюючи абрис фігури — це найдинамічніша частина композиції. Зображення квітів навколо фігури прописані широкими мазками, чому неможливо зрозуміти, чи жінка тримає щось в руці, чи за спиною у неї буяє сад. Зображення обох облич — кілька точних мазків, без жодної деталізації.

170131977_10157953679648144_1442112523789777272_n-1

Ескіз до картини "Благовіщення", НХМУ

Композиційна схема і ескізу, і полотна віддалено нагадують знамениту картину "Не чекали" Іллі Рєпіна, створену у 1884—1888 роках, яку Мурашко не міг не знати, навчаючись у його майстерні в Академії художеству Петербурзі. Прикметно, що у першому варіанті рєпінського полотна додому із заслання поверталась жінка, а не чоловік.

В остаточній версії полотна Мурашка, яке ми знаємо як "Благовіщення", метаморфоза також відбулась. Щоправда, архангели статі не мають, та мить несподіваного приходу перетворилась на момент символічного переходу, а стан обох героїнь перетворився на щось неподібне і на полотно вчителя, і від власного задуму.

Сенсовий центр композиції змістився на чітко прописаний, упізнаваний силует білої лілеї, яку проносить через напнуті від повіву вітру фіранки чорноволосий юнак із темними колами навколо очей. В іконографії архангела Гавриїла можуть зображати у білому хітоні: варто згадати у цьому контексті найдавніше мозаїчне зображення ХІ століття на лівому стовпі біля вівтаря Софії Київської, Олександр Мурашко його знав.

5.-Blah.-Havryil-2-768x1382

Архангел Гавриїл і Марія з "Благовіщення". Мозаїка ХІ століття, Софійський собор, Київ

Фото: newlib.org.ua

Гавриїла і у східній, і у західній традиціях зображали золотокосим, світлоносним. Навіть у скандальній картині Данте Габріеля Россетті Ecce Ancilla Domini 1850 року, що викликала хвилю критики, Гавриїл і Богородиця були рудоволосими і з чітко означеними німбами. Художник, ймовірно, бачив у Мюнхені, де вчився 1903-1904 року, зображення архангела Михаїла, відоме як "Страж раю", створене 1889 року Францем фон Штуком, можливо, знав і темноволосого "Янгола з кадилом і свічкою" Михайла Врубеля, створеного 1887 року.

image008_5

Данте Габрієль Россетті "Благовіщення", 1850 рік. Тейт, Лондон

Фото: jyvopys.com

Олександр Мурашко йде ще далі: відмовляється і від німбів, і від крил небесного посланця. Він настільки майстерно витворює контраст блакитного і ясно-жовтого, що створює ілюзію золотистих крил за його спиною, а сильний рефлекс золотистого сяяння на підлозі тераси, ніби підводить погляд глядачів до фігури молодої жінки. Художник спускає загальний рух зверху вниз — ліва фігура вертикально левітує між фіранками, права стоїть на колінах.

Придивімося до тієї, яку впевнено асоціюємо з Марією. Тут також немає відповідності з іконографічними схемами: хоч Богородицю зображали колінкуючою, але завжди — перед розкритою книгою, у якій традиційно бачили Біблію. Перед цією дівчиною лежать ножиці, на ослінчику стоїть розкрита коробка зі жмутками яскравих ниток і букетик червоних квітів у склянці, а рукою вона торкається вишивки, де вгадуються силуети білих лілій. Уся права частина картини прописана набагато реалістичніше, навіть нервовіше, тут більше промовистих деталей, аж до нерівного краю домотканого килимка, складеного вдвічі, й горщиків, у яких ростуть яскраві квіти (можливо, герань). І портретні риси дівчини, і напівзаплетені русі коси, і сорочка, що сповзла з плеча, оголивши його, і навіть напіввідкритий рот — все це мало нагадує іконографічну Марію, яка у традиційному живописі мовчить, зустрічаючи архангела. Мурашко показує, що дівчина не бачить і не чує того, хто у неї за спиною — вона чимось схвильована у вишиванні, на що натякають і ножиці, і пасма ниток біля них. Можливо, намірилась знищити якийсь фрагмент композиції або додати інших барв.

Розглядаючи сценографію моменту, припустимо наступне: ранковий переляк світлокосої дівчини, яка підхопилась з ліжка, побігла на веранду, опустилась на коліна перед вишивкою, стривожена якоюсь думкою. І у цей момент через поріг, завішений фіранками, у пориві вітру, пропускаючи потік сонячних променів знадвору,  чорноволосий молодик приносить їй квітку. Можливо, щоб показати, що можна виправити у вишиванні?

"Блага вість" у такій інтерпретації є історією про споглядання природної краси. Літньої, адже лілеї квітнуть в українських садках у червні, а не навесні, як біблійні, яскраві за кольором лілієцвіти Іудеї. Мурашко не був таким знавцем квітів, як Георгій Нарбут чи Михайло Жук, та й полотно створював до знайомства та співпраці з ними в Українській академії мистецтва. Однак впровдовж усієї своєї творчості він любив зображати і квіти, і квітникарок, і вишивальниць, отже, про складнощі зображення квітів і чув, і думав чимало, зокрема й у роки створення цього полотна.

Сучасні українці бачать в акцентованому поєднанні блакитного і жовтого (зокрема, і у зображенні лілеї) натяк на символізацію притаманних українській політичній нації кольорів. Навряд чи Мурашкові йшлося про "українізацію" сюжету, надзвичайно популярного і у народному сакральному мистецтві наших земель. Геній широкого, артистичного мазка, ефектів рухомого сонячного світла, ставив собі завдання подвійного трактування видимого у пластиці живопису, створення оптичної ілюзорності. Янголи безтілесні, не мають ані статі, ані тіней, та Мурашкові потрібна була домінантна "точка" під босою рожевуватою стопою, що рухається, і він впевнено ставить брунатну риску. Йому важливо сконцентрувати увагу на обличчі дівчини — і він увиразнює світлим мазком квадратний виріз у дерев’яних перилах тераси. І весь правий верхній куток максимально хаотизує, створюючи враження шуму від вітів дерев, які розбурхує вітер, буквально розмазуючи контури гілок і листя. На відміну від зображення лілеї.

Картина Мурашка є тією межею, що відділяє однозначне трактування сюжету або до сакрального, або до побутового жанрів, він так артистично їх накладає, змішує, міксує, що і сьогодні складно сказати, що ми спостерігаємо: літню сцену на підкиївській веранді дачі початку ХХ століття чи позачасовий момент проникнення божественного в людське.

Схожі матеріали

d0bfd0b0d181d185d0b0d0bbd18cd0bdd0b0-d0b7d0b0d183d182d180d0b5d0bdd18f-d0b2-d0bcd0b0d0bbd0bed180d0bed181_d197-d0bcd0b8d0bad0bed0bbd0b0.jpg

Микола Пимоненко "Ранок Христового Воскресіння"

600х400.jpg

Драма розкошів і швидкоплинності Катерини Білокур

1200+.jpg

Найдавніша західноукраїнська ікона

600.jpg

Ян Матейко "Вернигора"

600 весілля.jpg

Іван Соколов "Весілля на Україні"

600.jpg

Гравюра Фламмаріона. Як середньовічна наука бачила всесвіт

600.jpg

Гравюра Івана Мігури "Гетьман Мазепа серед своїх добрих справ"

600.jpg

Народна картина – це risorgimento 1920-х років

Bez nazwy-4.jpg

Ілля Рєпін "Запорожці пишуть листа турецькому султанові"