Птахи, рослини та геометричні орнаменти — узори, які можна побачити на вишитих рушниках Чернігівщини кінця ХІХ століття. 150 років тому цю колекцію сформував етнограф Микола Могилянський. Ймовірно, це одна із найдавніших збірок українських рушників.
Оксана Косміна
кандидатка історичних наук, дослідниця етнології та матеріальної культури
Микола Могилянський був громадським і державним діячем, дипломатом, етнографом, археографом, антропологом. З 1901 року він працював зберігачем та завідувачем етнографічного відділу Російського музею. За дорученням музею неодноразово їздив в експедиції українськими теренами, де збирав етнографічні матеріали. "Локальна історія" раніше публікувала тексти про фотоколекцію з Чернігівщини кінця ХІХ століття та зібрання вишивок зі Східного Поділля, які вчений привіз із подорожей.
Колекцію рушників із Чернігівщини Могилянського нині зберігають у Російському етнографічному музеїРЕМ у Санкт-Петербурзі. На жаль, не відомо, з яких саме населених пунктів походять ці рушники, але вказане датування — остання третина ХІХ століття. Вочевидь, це одна з найдавніших збірок українських рушників.
"Вазон" чи тризуб
Рушники з колекції Могилянського мають різноманітні композиції декору та техніки його виконання. Значну кількість експонатів оздоблено "вазоном" — композицією, яку часто називають "деревом життя".
Окрім рослинного орнаменту, на рушниках "вазонного типу" можна помітити й антропоморфні жіночі фігурки. На жаль, в анотації до цих предметів немає підписів з назвами зображень, тому кожен трактує їх на свій розсуд. Зокрема, на одній зі світлин дехто може побачити вгорі тризуб, але подібні троїсті завершення характерні для вазонних композицій.
Цікаво, що деякі предмети анатовані як "набожники", тобто рушники для ікон. Утім поділ не завжди зрозумілий. Зокрема, рушник на фото має односторонню вишивку по краю, і міг би належати до "набожників", але підписаний як просто рушник.
Птахи та геометричні орнаменти
На кількох експонатах чітко бачимо двоголових орлів, які залежно від техніки виконання стилізуються і трансформуються у різні геометричні фігури.
Етнограф Юрія Павлович у статті "До питання про еволюцію українського народного орнаменту" 1929 року висновує, що орнаменти з орлами поступово трансформувалися у рослинний мотив: "Тулуб, шия і лапи перетворюються у гілочки, а крила, хвіст і корона на квіти та листя". Можливо, саме таку трансформацію ми бачимо на одному з фото.
Окрім орлів, на рушниках зустрічаються й інші птахи, а орнаментальна композиція у вигляді підсвічників теж цілком може бути трансформацією того ж орла.
На багатьох рушниках трапляються геометричні орнаменти. Їхнє розташування різне — горизонтальними лініями або у шаховому порядку.
Варто звернути увагу на декор краю рушників мереживом, китичками та кольоровою тканиною.
Домінуючий колір ниток — червоний із додатком синього, що свідчить про давність виробів. На жодному рушнику з цієї колекції немає ниток чорного кольору.
Павлович Ю. До питання про еволюцію українського народнього орнаменту // Матеріяли до етнології й антропології. – Л., 1929. – Ч. 1. – С. 111–116.