Подарунок короля чи гарна легенда: що відомо про меч Сагайдачного

Днями Міністерство культури та інформаційної політики оголосило, що до вшанування 400-ї річниці від дня смерті Петра Конашевича-Сагайдачного в Україну привезуть рідкісну реліквію – меч, який гетьману вручив тоді ще майбутній король Речі Посполитої Владислав IV Ваза за допомогу у Хотинській битві.

Однак деякі дослідники висловили сумніви щодо достовірності цієї історії. Локальна історія зібрала коментарі експертів та звернулася до Вавелівського королівського замку у Кракові, де експонують артефакт.

Яке походження меча?

Меч Петра Конашевича-Сагайдачного виготовили зі сталі, золота та срібла. Його загальна довжина – понад метр. Артефакт потрапив до Вавелівського королівського замку з колекції давнього роду Тарновських, що у польському місті Суха-Бескидзька.

У музеї розповіли, що меч був інкрустований золотом та дорогоцінним камінням. Його прикрашають викарбувані алегоричні сцени Соломонового суду та бою античних воїнів. Оскільки артефакт не зберігся у первісному вигляді – його кілька разів переробляли – достеменно невідомо, коли та для яких цілей виготовили цю зброю.

“Можливо, ключем до визначення, з якою метою виготовили, є напис, що відсилає до Конрада (?) фон Юнгінгена та Хелмінської землі. Хоча викарбувана на ньому дата (1426 рік) не збігається з періодом життя зазначеного магістра Тевтонського ордену”, – розповіли музейники.

Чи міг меч бути подарунком?

Про те, що меч Петру Конашевичу-Сагайдачному подарував польський королевич Владислав Ваза за підтримку у битві під Хотином, свідчить напис на клинку “VLADISLAVS + Konasevicio Koszovio ad Chocimum Contra Osmanum”.

“Зв’язок меча з обороною Хотинської фортеці (2 вересня – 9 жовтня) 1621 року підтверджує лише напис. Нам нічого не відомо про обставини його підготовки та передачі козацькому полководцю”, – зазначили у замку-музеї.

Там лише висловили переконання, що меч Сагайдачному мали передати до 20 березня 1622 року – дати смерті гетьмана.

Що кажуть експерти

Ми вирішили розпитати в дослідників, чи дійсно музейний артефакт – меч Конашевича-Сагайдачного – міг бути подарунком українському гетьманові за внесок у перемогу під Хотином.

Доктор історичних наук Віктор Горобець висловив сумнів щодо правдивості цієї історії. Враховуючи ставлення влади і соціуму Речі Посполитої до козаків “на постхотинській хвилі”, теоретично таке могло бути. Однак немає достатньо фактів, які б говорили про такий подарунок.

“Роль козаків у цій перемозі важко переоцінити, була загальна ейфорія, їх називали “лицарями”... Можливо, це й дало корені для легенди. Але їй немає практичних підтверджень”, – сказав Віктор Горобець.

На його думку, причина звернення до такої легенди читається дуже чітко. Мовляв, у нас із Польщею не так багато яскравих історичних сторінок, які б були корисними обом сторонам. Йдеться про ідею співробітництва, дружби України і Польщі, які мусять спільно боротись за незалежність своїх націй.

Однак, переконаний історик, в існуванні такої легенди немає нічого небезпечного, адже часто навколо різноманітних історичних подій виникають домисли.

“Була співпраця із Річчю Посполитою? Була. Було загальне піднесення? Було. Це не є брехнею, яка заперечує історичну правду”, – наголосив Віктор Горобець.

<p>Портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Художник Сергій Васильківський, 1900-ті роки</p>

Водночас доктор історичних наук Віктор Брехуненко вважає, що Владислав IV Ваза цілком міг подарувати меч гетьману Сагайдачному. Однак, наголошує, що не можемо цього стверджувати із стовідсотковою певністю – “тут скільки “за”, скільки й “проти”.

“В офіційних джерелах прямих згадок про меч немає. Те, що меч був подарунком Сагайдачному, вважається за замовчуванням через гравіювання на клинку”, – сказав Віктор Брехуненко.

У “Літописі Самійла Величка” є згадка, що після перемоги у битві Сагайдачному піднесли коштовні подарунки, серед яких була пара дорогих коней, медальйон, нашийник, лікар та меч, а королевич привітав гетьмана так, як вітали лицарів. Це вписується у загальну концепцію Величка, підкреслює Віктор Брехуненко.

“Цим Величко хотів показати, наскільки звеличили козаків, що гетьмана підняли до шляхтича. Ймовірно, звідти й походить ця легенда”, – припустив історик.

Однак, на його думку, якщо навіть у літописі Самійло Величко практично нічого не згадує про меч, до цієї історії таки “виникають певні питання”. Він переконаний, легенду підживлює й те, що у ній зійшлися українські та польські інтереси: Польща оспівує свою перемогу під Хотином, а Україна – що без нашої зброї ця перемога була б неможливою.

“Але ця легенда нешкідлива. Вона не руйнує уявлення про стосунки козаків із турками та поляками”, – резюмував Віктор Брехуненко.