Подарунок короля чи гарна легенда: що відомо про меч Сагайдачного
Про те, що меч гетьману вручив Владислав IV Ваза, говорить лише вигравіюваний напис на клинку. Жодних інших підтверджень цьому немає.
Днями Міністерство культури та інформаційної політики оголосило, що до вшанування 400-ї річниці від дня смерті Петра Конашевича-Сагайдачного в Україну привезуть рідкісну реліквію – меч, який гетьману вручив тоді ще майбутній король Речі Посполитої Владислав IV Ваза за допомогу у Хотинській битві.
Однак деякі дослідники висловили сумніви щодо достовірності цієї історії. Локальна історія зібрала коментарі експертів та звернулася до Вавелівського королівського замку у Кракові, де експонують артефакт.
Яке походження меча?
Меч Петра Конашевича-Сагайдачного виготовили зі сталі, золота та срібла. Його загальна довжина – понад метр. Артефакт потрапив до Вавелівського королівського замку з колекції давнього роду Тарновських, що у польському місті Суха-Бескидзька.
У музеї розповіли, що меч був інкрустований золотом та дорогоцінним камінням. Його прикрашають викарбувані алегоричні сцени Соломонового суду та бою античних воїнів. Оскільки артефакт не зберігся у первісному вигляді – його кілька разів переробляли – достеменно невідомо, коли та для яких цілей виготовили цю зброю.
“Можливо, ключем до визначення, з якою метою виготовили, є напис, що відсилає до Конрада (?) фон Юнгінгена та Хелмінської землі. Хоча викарбувана на ньому дата (1426 рік) не збігається з періодом життя зазначеного магістра Тевтонського ордену”, – розповіли музейники.
Чи міг меч бути подарунком?
Про те, що меч Петру Конашевичу-Сагайдачному подарував польський королевич Владислав Ваза за підтримку у битві під Хотином, свідчить напис на клинку “VLADISLAVS + Konasevicio Koszovio ad Chocimum Contra Osmanum”.
“Зв’язок меча з обороною Хотинської фортеці (2 вересня – 9 жовтня) 1621 року підтверджує лише напис. Нам нічого не відомо про обставини його підготовки та передачі козацькому полководцю”, – зазначили у замку-музеї.
Там лише висловили переконання, що меч Сагайдачному мали передати до 20 березня 1622 року – дати смерті гетьмана.
Що кажуть експерти
Ми вирішили розпитати в дослідників, чи дійсно музейний артефакт – меч Конашевича-Сагайдачного – міг бути подарунком українському гетьманові за внесок у перемогу під Хотином.
Доктор історичних наук Віктор Горобець висловив сумнів щодо правдивості цієї історії. Враховуючи ставлення влади і соціуму Речі Посполитої до козаків “на постхотинській хвилі”, теоретично таке могло бути. Однак немає достатньо фактів, які б говорили про такий подарунок.
“Роль козаків у цій перемозі важко переоцінити, була загальна ейфорія, їх називали “лицарями”... Можливо, це й дало корені для легенди. Але їй немає практичних підтверджень”, – сказав Віктор Горобець.
На його думку, причина звернення до такої легенди читається дуже чітко. Мовляв, у нас із Польщею не так багато яскравих історичних сторінок, які б були корисними обом сторонам. Йдеться про ідею співробітництва, дружби України і Польщі, які мусять спільно боротись за незалежність своїх націй.
Однак, переконаний історик, в існуванні такої легенди немає нічого небезпечного, адже часто навколо різноманітних історичних подій виникають домисли.
“Була співпраця із Річчю Посполитою? Була. Було загальне піднесення? Було. Це не є брехнею, яка заперечує історичну правду”, – наголосив Віктор Горобець.
Водночас доктор історичних наук Віктор Брехуненко вважає, що Владислав IV Ваза цілком міг подарувати меч гетьману Сагайдачному. Однак, наголошує, що не можемо цього стверджувати із стовідсотковою певністю – “тут скільки “за”, скільки й “проти”.
“В офіційних джерелах прямих згадок про меч немає. Те, що меч був подарунком Сагайдачному, вважається за замовчуванням через гравіювання на клинку”, – сказав Віктор Брехуненко.
У “Літописі Самійла Величка” є згадка, що після перемоги у битві Сагайдачному піднесли коштовні подарунки, серед яких була пара дорогих коней, медальйон, нашийник, лікар та меч, а королевич привітав гетьмана так, як вітали лицарів. Це вписується у загальну концепцію Величка, підкреслює Віктор Брехуненко.
“Цим Величко хотів показати, наскільки звеличили козаків, що гетьмана підняли до шляхтича. Ймовірно, звідти й походить ця легенда”, – припустив історик.
Однак, на його думку, якщо навіть у літописі Самійло Величко практично нічого не згадує про меч, до цієї історії таки “виникають певні питання”. Він переконаний, легенду підживлює й те, що у ній зійшлися українські та польські інтереси: Польща оспівує свою перемогу під Хотином, а Україна – що без нашої зброї ця перемога була б неможливою.
“Але ця легенда нешкідлива. Вона не руйнує уявлення про стосунки козаків із турками та поляками”, – резюмував Віктор Брехуненко.
Петро Сагайдачний – один з найбільш відомих українських військових діячів козацької доби у XVII столітті.
Він очолював успішні походи проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Зокрема, під його проводом війська запорожців спільно з поляками штурмували та взяли в облогу Москву в 1618 році, коли королевич Владислав претендував на московський престол. В результаті Московському царству довелося піти на значні поступки Речі Посполитій.
Дослідники зазначають, що роль козацького війська у цій битві складно переоцінити. Саме вони відіграли ключову роль у перемозі Речі Посполитої. Без них османи могли здолати поляків за три-чотири дні, і шлях на Варшаву був би відкритий. Офіційно чисельність козацького війська становила понад половину всіх сил союзників.
Сам гетьман у битві під Хотином отримав вогнепальне поранення руки. Помер у Києві в квітні 1622 року внаслідок ускладнення.
У 2011 році рішенням Архієрейського собору Української автокефальної православної церкви Петра Сагайдачного канонізували у чині Благовірного гетьмана. Православна церква України у 2020 році внесла його ім’я до церковного календаря.