На Житомирщині відкрили пам'ятник отаманці Марусі
Одним із ініціаторів встановлення монумента був письменник Василь Шкляр – автор роману про 16-річну отаманку.
У місті Коростишів на Житомирщині відкрили пам’ятник отаманці Марусі (Олександрі Соколовській). Також монумент присвятили її батькові та трьом братам-отаманам, які теж були героями Визвольної війни українців 1918-1921 років.
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив міністр культури України у 2014-2016 роках В'ячеслав Кириленко.
“Пам’ятник славній отаманці Марусі – Олександрі Соколовській – відкрито сьогодні у Коростишеві. Її сміливість та подвиги в ім’я України так добре для усіх нас описав Василь Шкляр у романі “Маруся”. Пан Василь і сьогодні на відкритті виступив із натхненним словом про неї. Вклонився пам’яті славної Марусі і я”, – написав політик.
Водночас “Суспільне” повідомило, що автором монумента є скульптор Віталій Рожик.
“Віталій Рожик безкоштовно виготовив пам’ятник родині Соколовських. Монумент складається зі стели та інформаційної таблички. А ініціаторами встановлення пам’ятника виступили історики-краєзнавці та письменники, з-поміж яких – Володимир Гонський та Василь Шкляр“, – розповів журналістам коростишівський міський голова Іван Кохан.
Зазначають, що після відкриття монумента в Коростишеві багато хто з присутніх вирушив на Черняхівщину до рідного села Соколовських Горбулева, де вшанували пам’ять брата Олександри отамана Олекси Соколовського на місці його поховання біля тамтешньої церкви.
У грудні 2022 року виповниться 120 років від дня народження Олександри Соколовської.
Олександра Соколовська народилася 14 грудня 1902 року у Горбулеві на Житомирщині в багатодітній родині дяка Тимофія Соколовського та Явдохи Квасніцької.
Соколовські були представниками патріотичної сільської інтелігенції, яка брала активну участь у Національно-визвольній війні українства 1917-1920-х років.
З березня 1919 року Олександра входила до складу повстанського загону, який очолював Дмитро Соколовський після загибелі брата Олекси. Спочатку була зв'язковою – маючи дар слова, їздила по селах вербувати повстанців.
Загін Соколовського боровся з більшовиками на Волині, Поділлі та Київщині. Сам Дмитро готувавався взяти участь у спільному наступі на Київ УНР та УГА, однак його застрелив у Горбулеві зрадник-односелець. Відтак загін імені Дмитра Соколовського очолив його брат Василь. Олександра разом з батьком теж були у складі цієї бригади.
25 серпня 1919 року соколовці допомогли війську УНР визволити Житомир, а через 2 дні з І-м корпусом УГА очистили від більшовиків Брусилів.
Невдовзі Василь Соколовський також загинув від рук зрадників-односельців. Степан, старший із братів Соколовських, не міг взяти до рук зброю, оскільки був священником, тому бригаду імені Дмитра Соколовського у вересні 1919-го очолила Олександра, якій тоді не виповнилося й 17 років.
За народними переказами вона пройшла ритуал посвячення у козацьке лицарство на вершині давнього горбулівського капища Дівич-гори і стала отаманом Марусею. Так дівчина очолила загін із 1000 козаків – 300 кінних і 700 піших вояків.
Історики припускають, що дівчина загинула наприкінці листопада 1919 року в бою під Фастовом. Проте є й свідчення, що Маруся ще довго воювала і згодом через Румунію емігрувала в Канаду.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що Суспільне.Харків спільно з Українським інститутом національної пам’яті запустили новий подкаст про Українську революцію 1917-1921 років на Харківщині – “П'ятеро з ломбарду”.
