"Заспульниця" — вишивана сорочка долинянок Закарпаття

14:08, 18 травня 2023

заспульниця

Впродовж століть в силу історичних обставин вишите вбрання для українців Закарпаття було символом національної ідентичности. В долині річок Теребля та Ріка здавна популярними були жіночі сорочки з особливо пишно вишитими рукавами. Таке вбрання називали "заспульниця". Ми зібрали понад 30 світлин кінця XIX – початку ХХ століття, на яких можна побачити цей красивий одяг.

115742113_2680588812186658_5001412404199322646_n.jpg

Михайло Маркович

філолог, дослідник історії

Один рукав вишивали 5 тижнів 

До початку ХІХ століття популярним повсякденним одягом серед закарпатських долинян була "довганя"— довга, додільна сорочка з домотканого конопляного або лляного полотна. Це один із найархаїчніших елементів вбрання українців. 

Заручена дівчина у святковій «заспульниці», село Іза на Хустщині. Фото з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi. Praha, Plamja, 1925

Заручена дівчина у святковій "заспульниці", село Іза на Хустщині

Фото: з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi. Praha, Plamja, 1925 рік
Яцків Гафія у сорочці-заспульниці. Село Синевирська Поляна, Міжгірщина, 1942 рік

Яцків Гафія у сорочці-заспульниці. Село Синевирська Поляна, Міжгірщина, 1942 рік

Фото: з архіву автора

У селах басейну річок Теребля, Ріка та Боржава "довгані" шили з "пілок" — переднього та заднього суцільних прямокутних полотнищ та "скосів" — розрізаних по діагоналі шматків полотна трапецієвидної форми. Розпірку — розріз сорочки робили на її спинці, який зав’язували плетеними шнурками з китицями — "щумками". Поперечних швів сорочка не мала, а у довжину була суцільною. 

Мешканки села Синевир на Міжгірщині у традиційних сорочках, 1920-ті роки. Фото з архіву автора

Мешканки села Синевир на Міжгірщині у традиційних сорочках, 1920-ті роки

Фото: з архіву автора

Навколо круглого вирізу горловини, у верхній плечовій частині рукавів та біля манжетів сорочку збирали у "рями" — складки. Виразним елементом, що вказувала на боржавську жіночу сорочку, була виткана червоними нитками "краска" — шматок полотна, яким оздоблювали верх передньої пілки — "пазуху". Широкі, пришивні, цільнокроєні рукави закінчувались "морщеними" манжетами — "зап’ястями", "колоп’ястями". 

Жінка за ткацьким верстатом на Міжгірщині, 1932 рік. Фото з архіву автора

Жінка за ткацьким верстатом на Міжгірщині, 1932 рік

Фото: з архіву автора
Жінки за ткацьким верстатом у селі Синевир, Міжгірщина, 1932 рік

Жінки за ткацьким верстатом у селі Синевир, Міжгірщина, 1932 рік

Фото: з архіву автора

Дослідники народного закарпатського одягу зауважують, що наприкінці ХІХ століття сорочки почали оздоблювати поперечними складками, загинками, які називали "гайташами". Їх кріпили до нижньої частини сорочки, рідше — на рукавах. У дівчат та молодих жінок сорочка збиралась у дрібні "гайташики" шириною 2–3 см, у старших жінок вони були ширшими — 8–10 см. При потребі такі "гайташі" могли розпороти, чим збільшували довжину самої сорочки.

2

Дівчатка із села Нижнє Селище, Хустщина. Хустщина

Фото: з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi. Praha, Plamja, 1925
3

Жінки у сорочках-заспульницях у селі Синевир на Міжгірщині, 1930-ті роки

Фото: з архіву автора
Дівчата у «заспульницях». Село Стеблівка на Хустщині, 1921 рік. Фото Богуміла Вавроушека, OAE_n10421 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Дівчата у "заспульницях". Село Стеблівка на Хустщині, 1921 рік

Фото: Богуміла Вавроушека, OAE_n10421 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

У ХІХ столітті жінки сіл з долин рік Теребля та Ріка оздоблювали "довгані" вишивкою геометричного орнаменту. Переважали відтінки білих (білим по білому), синіх та червоних ниток, або поєднання цих барв. Тільки на початку ХХ століття, коли нитки стали доступнішими, вишивка набула багатобарвности. 

«Дівчина з Колочави». Художник Андрій Коцка, 1958 рік

"Дівчина з Колочави". Художник Андрій Коцка, 1958 рік

Фото: Національний художній музей України
«Дівчата на полонині»

"Дівчата на полонині". Художник Йосип Бокшай, 1933 рік

Фото: Музей українського живопису

"Жунськи сорочки, котри на едну п'ядь досігауть пониже упаски, на грудях и рукавах черленов и синьов красков ушивають. На Мараморощині жінки не носять подолок, но "довганю", то есть едну довгу, на плечах урізану сорочку, котра синим или червоним вовняним поясом упасується. Рукавы и груды "довгані" дуже багато ушивають из черленов или синьов красков так, ож часто еден рукав 4-5 тижньув треба ушивати", — писав 1895 року закарпатський етнограф, священник Юрій Жаткович у книзі "Этнографическій очерк угро-русских".

Дівчата з теребле-ріцької долини у сорочках-заспульницях, 1920-ті роки. Фото Їржі Крала, OAE_n6450 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Дівчата з теребле-ріцької долини у сорочках-заспульницях, 1920-ті роки

Фото: Їржі Крала, OAE_n6450 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Орнаменти та кольори 

Рукави сорочок-довгань прикрашали особливо пишною суцільною вишивкою, яку долиняни називали "заспульницею". Розміри вишитих чи затканих прямокутників на рукавах таких сорочок були різними: 16×28 см, 30×32 см, 30×35 см. Вишивка починалась від плеча і сягала ліктя, закриваючи майже весь рукав.

Жінка з Міжгірщини у сорочці-заспульниці, 1940-ві роки. РЕМ

Жінка з Міжгірщини у сорочці-заспульниці, 1940-ві роки

Фото: РЕМ
5

Вишитий рукав сорочки-заспульниці із села Горінчово, Хустщина

Фото: з архіву автора
6

Молода жінка з Волового (смт Міжгір’я) у вишитій вовняними нитками "заспульниці" технікою "кучерявий стіб", 1922 рік

Фото: Амалії Кожмінової OAE_n4198 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Василь Коцан — український історик, етнограф, дослідник закарпатського народного одягу у статті "Жіночі сорочки тереблеріцьких долинян кінця ХІХ — першої половини ХХ ст." пише, що вбрання місцевих мешканок різнилося за розміщенням вишивки на рукавах та передній полі. Від орнаменту та кольорової гами вишивки походила назва сорочки: "заспульниця", "хрестата заспульниця", "мішана заспульниця", "рукави", "косиця", "білениця", "ромованка". 

Дівчата у «заспульницях» на Міжгірщині, 1920-1930-ті роки. Фото Kammel з архіву автора

Дівчата у "заспульницях" на Міжгірщині, 1920-1930-ті роки

Фото: Kammel з архіву автора
Русинка (українка) з околиць Хуста у сорочці-заспульниці, 1920-ті роки

Русинка (українка) з околиць Хуста у сорочці-заспульниці, 1920-ті роки

Фото: листівка з архіву автора
Дівчата із села Колочава, Міжгірщина. Фото з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi

Дівчата із села Колочава, Міжгірщина

Фото: з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi

До початку ХХ століття рукави "заспульниці" були однотонними. Потім поле прямокутника почали ділити на 9–12 великих квадратів, помірно вводити два-три кольори, але домінуючими все ж таки залишалися червоний, синій та білий. Утворені квадрати заповнювали геометричними візерунками. Орнаментальні мотиви "заспульниць" вишивали із виворітного боку полотна техніками "кучерявий стіб", "низь поза йглу", "низинка", "вирізування", "хрестик", "занизування". "Кучерявий стіб" характерний тим, що на лицьовому боці нитки не затягували туго, надаючи вишивці рельєфності та своєрідної "кучерявості". 

«Заспульниця» з селища Буштино, Тячівщина. Фото з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi. Praha, Plamja, 1925

"Заспульниця" з селища Буштино, Тячівщина

Фото: з книги Sergej Makovský Lidové umění Podkarpatské Rusi. Praha, Plamja, 1925 рік

Впродовж 1920—1930-х років вишивальниці почали експериментувати з узорами, тож поділ "заспульниць" ставав дедалі дрібнішим та багатобарвнішим. Сорочку, у якій рукав оздоблювали багатьма кольорами, називали "мішана заспульниця". Якщо ж вишивали технікою "хрестик" і орнаментували хрестом — "хрестата заспульниця". Саме в цей період у селах Тереблянської й Ріцької долин полотно на рукаві "заспульниці", під вишивкою, збирали у два-три поперечні "гайташики". 

Жінки у селі Лозянський на Міжгірщині, 1921–1922 рік. Фото Рудольфа Гулки, Національний музей українського народного декоративного мистецтва у Києві

Жінки у селі Лозянський на Міжгірщині, 1921–1922 рік

Фото: Рудольфа Гулки, Національний музей українського народного декоративного мистецтва у Києві

Деякі майстрині на рівні грудей тереблянських сорочок вишивали ще й маленький квадратик, ромбик, косичку чи хрестик. "Саме там, де, кладучи на себе при молитві малий хрест, торкались грудей, де, за віруваннями, знаходиться душа", — пише Василь Коцан.

Жінка у сорочці-заспульниці у селищі Волове (тепер Міжгір’я), 1920-ті роки. OAE_n4513 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Жінка у сорочці-заспульниці у селищі Волове (тепер Міжгір’я), 1920-ті роки

Фото: OAE_n4513 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika
Жінка із селища Волове (нині Міжгір’я) у традиційній «заспульниці», початок 1920-х років H4-PR-3658 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Жінка із селища Волове (нині Міжгір’я) у традиційній "заспульниці", початок 1920-х років

Фото: H4-PR-3658 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika
7

Дівчина з села Колочава демонструє сорочку-заспульницю

Фото: з журналу Pragger Presse, 1924 рік

У середині ХІХ століття жінки гірських районів Закарпаття вишивали сорочки лише конопляними, лляними, вовняними нитками домашнього виробництва, які зберігали природний колір. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття поряд з традиційними почали використовувати куповані ("купчі") нитки білого, синього, темно-вишневого чи червоного кольорів.

Дівчата та жінки у народному одязі. Хустщина, 1929 рік. Фото Вацлава Фабіана, OAE_n6110 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Дівчата та жінки у народному одязі. Хустщина, 1929 рік

Фото: Вацлава Фабіана, OAE_n6110 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

"Звізди", "косички" й "кривулі"

Етнографи, які досліджують вишивку закарпатців, твердять, що основними орнаментальними мотивами вишивки "заспульниць" були восьмикутні зірки ("звізди", "косички"), ромби, прямі та скісні хрести, квадрати, ламані лінії ("кривулі"). З 1920-х років вишивку на рукавах жіночих сорочок доповнювали вирізуванням та різними мережками. Називали такі сорочки "вирізувані" або "дзьобкані". Почали застосовувати техніки "занизування", "виколювання", які надавали сорочкам святковості.

Дівчата у сорочках-заспульницях. Селище Волове (тепер Міжгір’я), 1940 рік. Фото з архіву автора

Дівчата у сорочках-заспульницях. Селище Волове (тепер Міжгір’я), 1940 рік

Фото: з архіву автора

На Тячівщині манжети рукавів збирали у дрібні спіральні стібки, що утворювали різні дрібноузорні мотиви. На деяких сорочках рукави оздоблювали вишивкою та обмітувальним швами. Усі деталі сорочок скріплювали швами різних видів. У ХІХ столітті це були "цірочки" — прості шви, а на початку ХХ століття поли і рукави почали зшивати візерунчастим швами, які отримали назви "плетениці", "бокорки", "розшивки". 

Жінки із села Синевир, Міжгірщина, 1930-ті роки

Жінки із села Синевир, Міжгірщина, 1930-ті роки

Фото: з архіву автора
«Красуня з Марамороша». Дівчина з Міжгірської Верховини у сорочці-заспульниці на листівці 1920-1930-х років. Фото Kammel

"Красуня з Марамороша". Дівчина з Міжгірської Верховини у сорочці-заспульниці на листівці 1920-1930-х років

Фото: Kammel
Жінки на ринку у Хусті, 1938-1939

Жінки на ринку у Хусті, 1938-1939

Фото: з архіву автора

Самі ж рукави прикрашали різнокольоровими швами, які мали не тільки практичне значення, а виконували й декоративну функцію. На рукавах "довгань" тереблянських долинянок, уздовж з’єднувального шва, практикували вишивати смугу із дрібних ромбиків та розеток. 

Дівчата у сорочках-заспульницях із села Кошельово, Хустщина, початок 1920-х років. H4-PR-3666 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Дівчата у сорочках-заспульницях із села Кошельово, Хустщина, початок 1920-х років

Фото: H4-PR-3666 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Схожі матеріали

020_Лемківська родина, з лемківського с. Вільховець гміна Дукля (суч. повіт Кросно, Підкарпатське воєводство, Польща), 1933 р. - копия

Фартух – найархаїчніший елемент жіночого народного вбрання

2

Etnodim розповідає історію через одяг

strij bukovyna.jpg

Жіночий костюм північної Буковини

18_REM_9382-2_Фотоотпечаток- Китайка П.К. в осеннем свадебном на_1

Жіночий одяг українсько-молдовського пограниччя

IMG_0727

Покутський стрій із Городенківщини

600х400.jpg

“Ой, надіну я сережки і добре намисто”. Що прикраси могли розповісти про українок

стрій

Хустка по-дівочому

43_Крестьянка с ребенком_1514-24

Чернігівські зав’язки. Колекція головних уборів кінця ХІХ століття

600

Вишивка як національний символ українок в таборах ГУЛАГу