Соломія Крушельницька. Життя великої співачки у 20 фотографіях

1

Уявіть, що великої Соломії Крушельницької могло б не бути. У 1890 році, коли дівчині виповнилося 18, вона заручилася із молодим семінаристом Зеноном Гутковським. Він був сином приятеля Соломіїного батька, отця Амвросія.

Привабливий і з хорошої сім’ї. Однак нареченому не подобалося, що його майбутня дружина співає, грає і розповідає про музику Баха, Бетговена та Шопена. “Як вийдеш заміж, станеш господинею, тоді не буде часу співати”, – примовляв Зенон. 

Що ближче було до весілля, то дужче сумувала наречена. І якось наважилася на непросту розмову з батьком, відтак заручини розірвали. За це рішення Соломія була вдячна отцеві Амвросію усе життя. 

Але цей вчинок вдарив по репутації Крушельницьких. “Люди почали обмовляти нашу родину, – писала сестра співачки Олена Охримович. – Богослови більше не приїздили женихатися до Білої Біла – село на Тернопільщині, де служив парохом батько Соломії Крушельницької, і жодна сестра Соломії не вийшла заміж за священика”.

2

Соломія уже три роки як жила в Італії. Восени 1893-го, закінчивши Львівську консерваторію, вона приїхала до Мілана продовжувати навчання. Молода, амбітна, сповнена мрій і планів. Своїм характером і талантом Соломія зачаровувала навколишніх. 

“Як хотілося б мати у школі розумних і здорових духом учениць, схожих на мою улюблену Саломею. Це було б для мене втіхою. Та, на жаль, Саломея є тільки одна! Досі я ще не бачила жодної дівчини, що хоча б трохи скидалася на неї!”, – писала згодом батькові Крушельницької її професорка Фауста Креспі.

Соломія також була задоволена своїми студіями. Навчання давалося легко і швидко. Крім того, її тішило, що може підтримувати свою сім’ю. “Тепер таке склалося, що я з невисказаним задоволенням почуваюся бути підвалиною цілої родини, і бажанєм моїм є допомогти молодшій рідні, котра рвеся до життя, видістати на добру путь знання і науки”, – писала вона громадському діячеві Михайлу Павликові наприкінці 1893 року. 

За місяць мав відбутися дебют і ангажемент запрошення артистів на певний строк для участі в спектаклях або концертах на основі договору молодії співачки до одного з італійських театрів. Згодом з Міланом та театром La Scala будуть пов’язані найвідоміші виступи Соломії Крушельницької.

3

А доти вона підкорювала варшавську сцену. Той бенефіс приніс 27-річній співачці перші дорогі подарунки: нестримні овації й іменні прикраси. Це сталося 14 березня 1899 року, коли Крушельницька виступила в опері “Галька” Станіслава Монюшка. Kurjer poranny так описував подію: “Після першої дії бенефіціантку разом з іншими артистами викликали десь з півдюжини разів, а під час другої дії почалися справжні овації. Після великої арії на прекрасну Гальку посипався із близьких до сцени верхніх лож справжній дощ з фіалок, троянд і конвалій”. 

Соломії вручили коштовний подарунок: брошку та сережки з перлів і діамантів. З подушки, на якій піднесли прикраси, звисали стрічки з вишитими написами: “Наша зірка Соломія Крушельницька – незрівнянна Графиня, Галька, Аїда, Сантуцца, Балладина, Рахиль, Мімі, Елеонора, Амелія, Дездемона, Валентина, Леонора”.

4

Критики часто писали про королівську поставу Соломії. І недарма. Вона була представницею двох українських шляхетських родів. Крушельницькі отримали свої шляхетські привілеї ще 1395 року від Владислава Ягайла, великого князя литовського і руського, короля польського. Запис nobiles був і у Соломіїному свідоцтві про хрещення. 

Мати Соломії, Теодора Савчинська, належала до дрібної української шляхти, що походила з Волині. Освічена, знала іноземні мови, чудово співала, усе своє життя присвятила сім'ї. Родина Крушельницьких мала восьмеро дітей: Осипа, Антін, Олена, Соломія, Емілія, Марія, Володимир і Анна. 

Першим учителем співу для Соломії став батько. Якось зламавши ногу і знудившись від довгого лежання, він влаштував дітям прослуховування. Потім почав вчити ними ноти. Так виник їхній домашній хор. Найвишуканіші голоси мали Соломія й Анна.

5

Навесні 1902 року Соломія Крушельницька підкорила вибагливу паризьку публіку, виступивши на сцені театру Grand Opera в опері Ріхарда Ваґнера “Лоенґрін”. Виконувала партію Ельзи, а її партнером був відомий польський оперний співак Ян Решке.

Згодом незалежний французький часопис La Revue d’art dramatique вмістив статтю Mea Kruszelnicka: “Серед великих співачок нашого часу, якими захоплювалися в Парижі під час останнього сезону, однією з найцікавіших безсумнівно була чудова артистка Меа Крушельницька”. Її гру називали ідеальною, а постать – по-королівськи величною. “Незрівнянна артистка наділена прекрасним голосом, могутні звуки якого і пестливі, і трагічні водночас. Крушельницька безперечно належить до найталановитіших співачок нашої епохи”, – підсумовував часопис.

6

На жаль, кінець того тріумфального року затьмарила сумна звістка: 31 грудня 1902 року помер о. Амвросій Крушельницький. Протягом життя він був для Соломії найближчим другом і великим авторитетом. Коли виступала на світових оперних сценах, звідусіль до Білої летіли картки-привітання: “Батькови мому – Їх Солоха. Петербург”, “Цілую руці – Люня. Варшава”. 

Соломія важко переживала батькову смерть і те, що не змогла приїхати на його похорон. У листі з Неаполя 13 січня 1903 року писала до одного зі своїх приятелів: “В його особі я втратила ідеальну людину, вірного друга і, нарешті, безмежно близьку й дорогу мені душу. Тепер Ви розумієте, скільки мені довелося вистраждати і як я страждаю зараз. Були потрібні уся моя сила волі й енергія, щоб швидко прибути туди, куди мене кличе обов’язок. Щоденною працею в нових для мене місцях намагаюся підбадьорити себе, подолати розпач і журбу”.

На Соломіїне замовлення у Флоренції з білого каррарського мармуру виготовили пам'ятник і привезли в її рідне село. Це антична колона, біля підніжжя якої схилена жіноча постать з лірою в опущеній руці. Багато хто впізнає в ній Соломію Крушельницьку. На постаменті викарбувані слова: “Найлучшому мужови, найлучшому батькови. Честь єго розумови, єго серцю”.

7

Після смерти о. Амвросія Крушельницького Соломія вирішила, що її родина переїде до Львова, і придбала триповерховий будинок поблизу центру. Про це навіть написали в газеті “Діло”: “Набула величаву двоповерхову (партер і два поверхи) каменицю при ул. Крашевського, ч. 23”.

Родина мешкала там понад 30 років. Деякі квартири здавали орендаторам. Року 1939 радянська влада націоналізувала Соломіїн будинок. Колишній власниці залишили одну квартиру на другому поверсі, у якій вона мешкала з наймолодшою сестрою Анною. У роки німецької окупації співачку переселили на третій поверх. Після закінчення війни вона з сестрою повернулася у попередню квартиру і прожила там до своєї кончини 16 листопада 1952 року.

Після смерти Анни Крушельницької дім став звичайним радянським із численними комунальними квартирами. Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької з'явився там 1989 року.

8

За професійну кар'єру співачка виконала приблизно 60 ролей. Аїда була однією з найкращих. Уперше Крушельницька виступила в цій ролі у Львові 1894 року. Потім були Краків, Сантьяго, Варшава, Санкт-Петербург, Неаполь, Лісабон та Буенос-Айрес. Проте найбільший тріумф в “Аїді” чекав Крушельницьку 15 квітня 1905 року на сцені театру Costanzi в Римі. 

“В літописі театру Costanzi цей вечір залишиться незабутньою і знаменною подією. Пишний і величний, він, здавалося, набув форми якоїсь королівської маніфестації, щоб віддати всі почесті володарці співу”, – звітував тоді журнал Roma. 

9

З іменем Соломії Крушельницької пов’язане тріумфальне відродження опери “Мадам Баттерфляй” Джакомо Пуччіні. Прем’єра відбулася 17 лютого 1904 року в Міланському театрі La Scala і зазнала фіаско. Два місяці композитор працював над другою редакцією, а тоді звернувся до Соломії Крушельницької з проханням виступити ще раз. 

Це відбулося 28 травня 1904 року в театрі Grande у Бреші. “Опера має цілковитий, незаперечний успіх, – звітував часопис Musica e musicisti. – Сім уривків довелося повторити на біс під загальні овації на честь автора твору, диригента Кампаніні й усіх виконавців, що є найкрасномовнішим коментарем до вчорашнього вечора. Синьйора Крушельницька є блискучою виконавицею”.

Крушельницьку називали співавторкою, яка допомогла Пуччіні створити ніжний образ героїні опери. “Можливо, інші Баттерфляй з’являться з часом на наших сценах, але кожного разу, коли нам доведеться слухати в “Мадам Баттерфляй” інших співачок, перед очима відразу ж виникатиме незабутня постать Крушельницької, а всі інші здаватимуться її блідою тінню”, – писали в італійській пресі.

10

24 грудня 1906 року Крушельницька здобула нову перемогу – в італійській прем’єрі опери Ріхарда Штрауса “Саломея”. Виставу готував видатний італійський диригент Артуро Тосканіні, який і запросив Соломію виконати партію головної героїні.

Виступ співачки викликав одностайне захоплення слухачів. Італійський музикознавець і приятель Крушельницької Ґвідо Маротті згадував: “Вже на першій виставі вона сама виконала “Танок семи серпанків”, не скориставшись з можливості заміни професійною танцюристкою. Це було сенсацією і справжнім тріумфом”. 

На честь цього виступу італійський скульптор Фарнезі викарбував медальйон із профілем співачки у цій ролі та словами “Per ricordi”, тобто “На пам’ять”.

11+12

На початку 1908 року Соломію Крушельницьку запросили на виступ до Каїра. Там вона дуже успішно виступила в опері “Мадам Баттерфляй”. До Єгипту вирушила з Джакомо Пуччіні, на той час уже зіркою світової опери, його дружиною Ельвірою та особистим секретарем Чезаре Річчоні, який за рік став її чоловіком. 

Єгипет, а особливо піраміди дуже вразили Соломію. Збереглася світлина із зображенням Сфінкса та піраміди Хеопса, яку зробила Крушельницька.

13

Це фото зроблено в день їхнього одруження. Її було 38, йому – 42. Вона – на вершині слави, він – адвокат і раніше мер приморського містечка Віареджо в Італії, де вони й познайомилися за чотири роки до того. 

Чезаре Річчоні походив зі старовинного аристократичного роду. Був освіченим та інтелігентним. Вперше вони зустрілися 1906 року, коли Річчоні захищав у суді Соломіїні інтереси. Тоді театр Massimo в Палермо позивався до співачки за порушення контракту: після виверження Везувію Крушельницька, оберігаючи голосові зв'язки від газів і попелу, змушена була покинути регіон.

Після успішного захисту Річчоні кілька років був її особистим секретарем, імпресаріо, супроводжував артистку в гастрольних подорожах. 

Весілля вирішили організувати в Буенос-Айресі, під час гастролей співачки в Аргентині. Цю країну Соломія називала своєю “третьою Батьківщиною”, після України та Італії. 

Часопис El Diario в замітці “Оперне весілля” повідомляв: “Грандіозна новина цими днями сколихнула музичний світ Буенос-Айреса. Соломія Крушельницька, знаменита Валькірія, 19 липня бере шлюб з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Завдяки цій події Буенос-Айресу випадає честь стати одним із трьох міст, яке обрав Ерос, щоб освятити щасливих молодят перед вівтарем Гіменея. Досі Лондон і Париж були осередками шлюбів серед артистів”. 

Святкували без марша Мендельсона. Шлюб взяли у Бюро цивільних справ, потім з друзями вирушили на сніданок до готелю “Плаза”. Серед духмяних орхідей і цикламенів молодій піднесли численні подарунки.

Соломія Крушельницька дуже любила свого чоловіка. А коли він 1936 року помер, довгий час горювала.

14

Пара оселилася у Віареджо. Цей період життя співачки висвітлив у спогадах італійський письменник Джорджо Папасольї, приятель родини Річчоні: “Оповиту легендами і славою, її радісно зустріло це місто, а коли люди ближче запізналися з нею, то почуття приязні переросло в справжню любов. Здавалось, вона народилася і сформувалася для нього, або тодішнє Віареджо було створене саме для неї. Висока, вродлива, бездоганно одягнена дама, вона щодня виходила на свої незмінні ранкові прогулянки по набережній”.

Відтоді віллу Salome часто відвідували друзі, родина, відомі музичні діячі. “Частими гостями Крушельницької тут були великі Пуччіні і Тітта Руффо, професор П’єтріні, мій чоловік Едмундо П’яцціні, знамениті партнери співачки – баритон Джузеппе де Лука, тенор Джузеппе Ансельмі, молодий піаніст і композитор Альфредо Касілья та багато інших знаменитостей. Крушельницька дуже часто влаштовувала домашні концерти для них. Перехожі зупинялися перед відчиненими вікнами і, мов зачаровані, слухали її спів, забувши про все на світі”, – писала у спогадах найближча подруга Крушельницької, аргентинська піаністка Негріта Кано де П’яцціні.

15

Артистка любила подорожі, мала фотоапарат, щоденно робила руханку, грала в теніс, їздила на ровері, плавала. Вміла і любила куховарити. А також керувала автомобілем. Її вважають першою українкою, яка опанувала навички водіння. 

“Життя Соломії – це велика різнорідна дорога, – писала племінниця співачки, художниця Ярослава Музика. – Вона не знала, що таке перешкода. Вона вміла жити і розуміла життя”.

Свій перший автомобіль Соломія придбала у Віареджо після заміжжя. Дехто вважає, що це Ford, а є думка, що Benz чи Fiat. Року 1918 у Віареджо до Соломії приїхала молодша сестра Анна, яка дуже захворіла і потребувала лікування. “Санаторія була першорядна, в горах, окружена чудовою природою і гарним парком, але лікування там коштувало дуже дорого. Так що тітка Соломія мусіла продати автомобіль та позбутися дорогоцінностей, щоб оплатити лікування”, – писала племінниця співачки Одарка Бандрівська.

У 1930-х роках Соломія Крушельницька багато подорожувала Європою зі своєю приятелькою Негрітою Кано де Пְ’яцціні. Зі спогадів П’яцціні дізнаємося,що мандрували автомобілем і за кермом була Соломія.

16

“По дорозі з Кьольна наш автомобіль під’їхав до знаменитої скелі Лорелея, – згадувала Негріта Кано де П’яцціні. – Незрівнянна й неперевершена Лорелея, як охарактеризував Соломію Крушельницьку великий диригент та віолончеліст Артуро Тосканіні, стала під скелею, і Люїсіто (син Негріти) сфотографував її, а вона, схвильована і зворушена незабутнім моментом, заспівала нам арію Лорелеї з однойменної опери Альфредо Каталані, у якій тріумфально виступала на найкращих оперних сценах світу”. 

Професія Соломії Крушельницької вимагало постійних переїздів. Загалом у концертах та оперних виставах вона виступила в понад 70 містах Європи, Південної і Північної Америки. А коли випадав вільний час, організовувала приватні мандрівки. 

“Я дуже любила ходити із Соломією в музеї, старовинні палаци, церкви, відвідувати будинки, де жили великі композитори, художники, літератори, наприклад, будинок Пуччіні в Торре дель Лаго, Джузеппе Верді в Буссето, Ель Греко в Толедо, бо вона багато знала і вміла розповідати про це. Усім, що ми побачили і про що дізналися під час подорожей по Європі, ми завдячуємо Соломії Крушельницькій”, – згадувала Негріта Кано де П’яцціні. 

17

Сусідом подружжя Крушельницької та Річчоні у Віареджо був Джакомо Пуччіні. Композитор захоплювався полюванням. Одного разу, повертаючись з ловів, він зустрів у лісі на прогулянці Соломію та її аргентинську подругу Негріту. “А зараз, мій дорогий друже, моя незрівнянна Соломіє, ми підемо до мене. Мій син почастує нас чудовою домашньою локшиною”, – запросив він їх у гості. На прощання Пуччіні запропонував взяти дещо з його мисливської здобичі.

Негріта Кано де П’яцціні згадувала, що в кабінеті Пуччіні над його письмовим столом висіла одна-єдина фотографія: “І це була фотографія Соломії Крушельницької як пам'ять про те, що ця геніальна артистка відродила його оперу “Мадам Баттерфляй”. Після його смерти рідні все так і залишили, як було за життя великого композитора”.  

18

Щороку влітку або ж ранньої осени Соломія приїжджала на Галичину й разом зі своїми близькими виїжджала зі Львова в Карпати. Зазвичай Крушельницькі їздили на вакації у село Дубина, неподалік міста Сколе, там Соломіїна сестра мала літній будиночок. 

Племінниця співачки Марія Вачкова згадує: “Перебуваючи тут, вона завжди дотримувалася режиму дня, що включав ранкову гімнастику, купіль, їду в точно визначений час, прогулянки, з яких обов'язковою була післяобідня. Вечорами  вона любила грати з рідними в бридж, що робила завжди з веселим настроєм, розповідаючи гумористичні приповідки, або ж підспівуючи якусь пісню в залежності від ситуації, що склалася”.

Гімнастику Крушельницька робила до кінця життя. Вона вважала, що хороша фізична форма є важливою для співаків і вчила цього своїх студентів. На фото їй приблизно 70 або більше, вона струнка й енергійна.

19

На початку 1940 року, посковзнувшись на слизькому тротуарі, Соломія Крушельницька впала. Лікар-хірург виявив перелом ноги. “Негайно ми поклали її в клініку львівського медінституту. Коли тітка почала помалу ходити, я, за дозволом професора, забрала її додому, проте хвора переоцінила свої можливості і, захопившись прогулянками, знову порушила переламану кістку. Довелося ще раз лягати в клініку для повторної операції”, – згадувала Марія Вачкова, племінниця співачки. 

Інша племінниця, Одарка Бандрівська, захоплювалася оптимізмом і життєрадісною вдачею хворої: “До сліз зворушувало як тітка Соломія, терплячи біль у зламаній нозі, співала народні пісні для гостей, які приходили, щоб гумором і своїм співом подякувати їм за відвідування. Можна сміливо сказати, що її життєвим девізом було украшати та уприємнювати людям життя своїм мистецтвом. Вона любила кожну людину потішити і підтримати на дусі, як була у тому потреба”.

20

У 1944 році композитор Василь Барвінський, тодішній директор Львівської консерваторії, запросив Соломію Крушельницьку на посаду професора та керівника кафедри вокалу.

Вона була невтомним педагогом. Теоретичні основи постановки голосу викладала досить коротко, більше уваги приділяла практичному втіленню свого методу співу. Найкращим засобом навчання вважала спів педагога й тому дуже часто сідала за фортепіано й під власний акомпанемент виконувала різноманітні твори.

“Враження від усього, що відбувалося тоді, – згадував музикознавець, професор Арсеній Котляревський, – було таке сильне, що мені й на думку не спало запам’ятати, що саме і в якій послідовності співала Соломія Крушельницька. Я пригадую тільки, що в голосі співачки, який майже втрачає опору на диханні, звучить благородний метал, звучать зв’язки з чистого золота!”.