Гентеші, гудаки та виноградарі: закарпатські угорці 1930-х на світлинах Шандора Тьорьока

Самодостатня меншина

За переписом 1910-го угорці становили 30% населення нинішньої території Закарпаття. Щоправда, етнічними угорцями тоді вказували також і євреїв, котрі послуговувалися угорською мовою. Через 20 років, після включення краю до складу Чехословацької республіки, частка угорців зменшилася до 16%. Це пов’язано з тим, що у Чехословаччині євреїв вважали окремою нацменшиною. Ще одна причина — переселення угорців на територію Угорщини.

Ті угорці, які залишилися на Підкарпатській Русі, залишилися вірними своїм звичаям та традиціям. Вони об’єдналися в ряд політичних партій і суспільних організацій. Правда, нова влада ліквідувала давнішню систему закладів культури та освіти, що тримала курс на мадяризаціювід угор. magyar – "угорець", переведення на угорську мову і насаджування угорської культури неугорським народам населення. Попри це, угорські об’єднання акцентували на своїй самостійності, окремішності, протестували проти будь-якого зовнішнього впливу.

Багато місцевих товариств угорців Закарпаття проводили різноманітні заходи: клубні вечори, вшанування пам’яті, народні вищі школи, читання творів тощо. У Берегові щорічно відбувався Національний бал, який був своєрідною презентацією культури цього народу. Діяли угорські спортивні клуби, в яких найактивнішими були футбольні та тенісні секції. Щороку влаштовували свята пісні й конкурси "Королева краси". Серед учасників угорської театральної трупи Закарпаття було багато акторів, що втратили роботу в Будапешті.

М’ясо і вино

На світлинах Тьорьока, зроблених у 1938 році, яскраво відображено життя угорського села на Закарпатті. Місцеві ґаздують: доглядають за виноградниками, перекривають хату ґонтомдерев’яними драницями, косять і збирають сіно, кують копита коня, сортують листя тютюну... Не забувають і про розваги та відпочинок: гуляють на весіллі, слухають музику ромських та угорських гудаків — музичних гуртів, п’ють вино чи палинку — фруктову горілку.

На двох фотографіях показано заняття гентешів — різників худоби. Від початку грудня і до Різдва по закарпатських селах різали свиней. Сам процес "різання" худоби був дуже важливий. Аби впорядкувати тушу і свіжину, збиралася вся родина. Разом працювали, разом готували традиційні страви зі свіжини, разом куштували їх під домашнє вино… Головним чоловіком на селі у цей час був різник, або гентеш. Він міг упорядкувати свиню швидко і професійно — за пів дня. За це отримував добру платню і шану. Щоб давнє ремесло не зникло, і сьогодні угорці влаштовують фестиваль гентешів у селі Геча. Тьорьок сфотографував обпалювання свинячої туші традиційним способом — на соломі, а також її розбір гентешами за допомогою сокири.

А яке куштування свіжини без домашнього вина? Невеликі гори, що оточують села Оклі Гедь та Дюла — ідеальна місцина для вирощування винограду. Догляд за виноградниками й збирання винограду завжди були важливими процесами й заняттями для жителів угорських сіл Закарпаття. Також на світлинах угорського учителя — весільні традиції, музичні колективи, життєві моменти працелюбних селян. Це були останні місяці спокійного життя перед новими потрясіннями старої Європи.

Ті ж люди в новій державі

Чехословацька держава впродовж 20 років здійснила значні інвестиції в Підкарпатську Русь. Відсталу провінцію намагалися підтягнути до рівня інших регіонів країни. Паралельно Угорщина, в якій не згасали реваншистські настрої, активно шукала міжнародну підтримку для повернення "своїх" територій. Врешті союзник знайшовся — Адольф Гітлер, що прийшов до влади у Німеччині. Восени 1938-го відбувся перший поділ Чехословаччини, Угорщина окупувала південну частину Закарпаття, включаючи Ужгород і Мукачево. Навесні наступного року її війська зайняли щойно проголошену Карпатську Україну. Після захоплення території, за якою закріпили назву Підкарпаття, влада перейшла до жорстких форм правління. На початку 1940-х Шандор Тьорьок продовжив фотографувати будні й свята угорців Закарпаття — вже у новій державі. Та це вже інша історія.