Карпатські буйволи. Повернення великих дружніх велетнів

09:17, 29 липня 2023

буйволи 2

Сто років тому в низинних районах Закарпаття, надто у Притисянській долині — на берегах Тиси — паслись великі стада буйволів. Їхня кількість у краї сягала понад тисячу голів. Чимало господарів утримували цих тварин, адже сильний буйвіл міг тягнути віз із сіном для себе та іншої худоби, орати город, везти дрова, від них отримували молоко, м'ясо та шкіру. Зникати буйволи стали з початком колективізації. Відновлення їх популяції, яку ледь вдалося врятувати, триває в наш час.

115742113_2680588812186658_5001412404199322646_n.jpg

Михайло Маркович

філолог, дослідник історії

З індійських боліт — у карпатські баговиння

"Звідки взялися буйволи в долині Тиси і відколи — питання не висвітлене. Перша нам відома згадка про них припадає на 1819 рік, а саме, що в околицях соляних копаленьу селищі Солотвино волохи держали буйволів, при чім їх шкір уживано на витягування соли з ям. Швартнер у 1809 році пише, що до делікатесів в Угорщині належить смачне жовте масло від буйволиць; так само кава з буйволячим молоком. Року 1832 Мукачівська домінія довезла на розплід буйволів поліпшеної раси, але невдовзі перестала ними цікавиться. У селян і досі по притисянських долинних в осадах знаходимо череду буйволів", — писав у книжці "Нариси з соціяльно-господарської історії Підкарпатської Руси" за 1938 рік Олександр Мицюк.

Буйволи з пастухами у селі Стеблівка (тоді Салдобош) на Хустщині, 1920-ті роки. Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, 15087 Praha, Česká republika

Буйволи з пастухами у селі Стеблівка (тоді Салдобош) на Хустщині, 1920-ті роки

Фото: Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, 15087 Praha, Česká republika

Карпатський буйвіл — підвид індійських одомашнених болотяних буйволів, які поступово поширилися на тисячі кілометрів за межі свого первинного ареалу. Коли тварини потрапили в Карпати, зокрема в Хустський, Тячівський та Виноградівський райони Закарпаття, у них почала рости густіша шерсть, товстішати шкіра, аби вони могли вижити у холодніших умовах. 

Влітку цей буйвіл майже цілий день проводить у водах річок, озер, або в баговинні, занурюючись у водойми так, що видно тільки голову з масивними рогами, які характерні для обох статей. Так тварини рятуються від спеки. Їхні тіла покриваються товстим шаром болота, що захищає буйволів від укусів комах-паразитів. Буйвіл — невибагливий до корму, поїдає траву, листя дерев, яблука, мелайнекукурудзяне борошно, а також грубі корми. Їсть багато. Середня вага буйволів становить 1,3 тонни, буйволиць — 800–900 кілограмів. У "домашніх" умовах може жити до 40 років.

Купання карпатських буйволів у Тисі, 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09922

Купання карпатських буйволів у Тисі, 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09922
3

Буйволи на Підкарпатській Руси (Закарпатті), 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09945
2

Купання карпатських буйволів у Тисі, 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09940

Водночас великі та грізні на вигляд карпатські буйволи мають спокійну й дружню вдачу, щоправда, не надто люблять новоприбулих. Тварини довго звикають до свого господаря, але звикнувши, стають друзями на все життя. Також вони дуже розумні та щирі, тонко відчувають людей, однак бувають і особини з характером, з якими не вдається знайти спільної мови. 

Водяні ванни карпатських буйволів у ріці Тиса поблизу села Буштино на Тячівщині, 1921 рік. Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки

Водяні ванни карпатських буйволів у ріці Тиса поблизу села Буштино на Тячівщині, 1921 рік

Фото: Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
5

Карпатські буйволи у ріці Тиса поблизу села Буштино на Тячівщині, 1921 рік

Фото: Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки

Відомо, що у буйволів, як і в слонів, у стаді панує матріархат. Якщо образити буйволицю, вона може довгий час, або ж взагалі не давати подоїтися господарю, поки знову не довірятиме йому і не полюбить. Буйволиць узагалі дуже важко доїти, а дають вони в середньому 5—9 літрів молока на добу. Таке молоко вважають рекордсменом із корисності та жирності, що коливається між 8 та 12 %. Воно легко засвоюється і не потребує кип’ятіння, оскільки буйволи не хворіють на традиційні для корів хвороби.

Буйволи в Тисянській долині. Фото К. Главка з журналу Letem světem, 1935 рік

Буйволи в Тисянській долині

Фото: К. Главка з журналу Letem světem, 1935 рік

Трактор проти буйвола

До радянських часів селяни тримали буйволів замість корів. Однак ця традиція поступово відходила, і старше покоління сьогодні не пам’ятає, як співіснувало з цими тваринами. На Закарпатті зникати буйволи стали з початком колективізації. Разом з кіньми та коровами їх забирали в колгоспи, але вони там не прижилися. Ці тварини звикли до одного господаря, люблять ласку, стабільні умови, потребували значно більше корму, ніж корови. Через недоїдання і хвороби тварини слабшали. Так карпатських буйволів "пустили під ніж" й уже не намагалися "колективізувати".

Пастух з карпатським буйволом на Закарпатті, 1920-ті роки. Фото з архіву Петера Шойфлера

Пастух з карпатським буйволом на Закарпатті, 1920-ті роки

Фото: з архіву Петера Шойфлера
Буйволи у селі Крайниково на Хустщині, 1921 рік. Фото Рудольфа Гулки, T-H-1-46 Speciální sbírky Slovanské knihovny Praha, Česká republika

Буйволи у селі Крайниково на Хустщині, 1921 рік

Фото: Рудольфа Гулки, T-H-1-46 Speciální sbírky Slovanské knihovny Praha, Česká republika

Серед інших причин зникнення — поява механізованої техніки. Буйвіл впродовж століть виконував важливу роль у сільському господарстві: ним орали, перевозили вантажі, аж доки в Карпатах не загуркотів трактор. Насамкінець у 1970-ті меліорація "добила" унікальну популяцію. Ця теплолюбна тварина живе переважно біля болотяних місцевостей та теплих джерел. На початку 1990-х буйволів залишилося менше сотні на всю Україну.

Карпатські буйволи, 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09944

Карпатські буйволи, 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09944

Повернення буйволів на Закарпатті відбувається з початку 2000-х років. За справу взялися ентузіасти — екологи  та бізнесмени. Один із них — німець Мішель Якобі — переїхав в Україну саме щоб врятувати популяцію карпатського буйвола. Про його спосіб життя та філософію знято багато сюжетів, написано в українських і закордонних медіа. В одному з них Мішеля назвали "останнім другом буйволів". 

Карпатські буйволи, 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09917

Карпатські буйволи, 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09917
6

Карпатські буйволи у ріці Тиса, 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09915
7

Пастух з буйволом у часи Підкарпатської Руси (Закарпаття) 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09978

Так на Закарпатті з’явилося кілька буйволиних ферм. Їхні власники виготовляють продукцію з молока буйволиць та експериментують із сироварінням — таким чином не тільки популяризують туристичну галузь краю, а й сприяють відновленню популяції поголів’я карпатських буйволів. Сьогодні в Україні їх нараховують приблизно три сотні. Більшість — на Закарпатті. Сподіваємося, кількість й далі зростатиме, і, як і століття тому, Карпати буде важко уявити без великих дружніх велетнів.

Незабутні враження, які дарує різноманіття краю

Карпатські буйволи були справжньою туристичною атракцією для багатьох мандрівників із фотоапаратами часів Чехословаччини. Подорожуючи на Підкарпатську Русь, як століття тому називалося Закарпаття, вони спеціально планували маршрут так, щоб побачити цих великих тварин, які приймали грязьові ванни у Тисянській долині. Такими враженнями про буйволів у туристичному журналі Letem světem"Навколо світу" за 1935 рік поділився чеський журналіст Карел Главка.

Грязьові ванни буйволів у долинах Закарпаття. Листівка 1920-х років з архіву Михайла Марковича

Грязьові ванни буйволів у долинах Закарпаття

Фото: Листівка 1920-х років з архіву Михайла Марковича

Подамо такий колоритний уривок: "Дивовижею тваринного світу Підкарпатської Русі є буйволи, яких утримують тут як свійську худобу. Це індійські буйволи — жуйна, рогата худоба, яку досі можна зустріти на Півдні Європи, в Італії, Угорщині та на Балканах. Туристи можуть побачити стада цих тварин, що пасуться між Великим Бичковом та Хустом, а також біля Апші, переважно в околицях наших румунських поселень.

Пастух з карпатським буйволом на Підкарпатській Руси (Закарпатті), 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09942

Пастух з карпатським буйволом на Підкарпатській Руси (Закарпатті), 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09942
10

Пастух буйволів із села Стеблівка (кол. Салдобош) на Хустщині

Фото: Листівка 1920-х років із архіву Михайла Марковича
Пастух з карпатським буйволом на Підкарпатській Руси (Закарпатті), 1936 рік. Фото Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09943

Пастух з карпатським буйволом на Підкарпатській Руси (Закарпатті), 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09943

Той, хто спостерігатиме за цими дикими на вигляд, але лагідними й повільними тваринами, які, якщо не дратуються, не становлять небезпеки, побачить справжній маленький світ, ніби перенесений з їх батьківщини, — з болотистих, озерних і лагунових країв Індії. Буйволи з їх могутнім поглядом темних очей, з їхньою попелясто-сірою шкірою, подекуди вкритою чорною довгою шерстю, валяються в мочарах і багнюці на пасовищах Підкарпатської низовини, і прагнуть уникати людей. Їх розводять як сільськогосподарських і тяглових тварин, особливо в болотистій місцевості, вони дають добре молоко, однак менш смачне м'ясо.

Буйволи на пасовищі у селі Стеблівка (тоді Салдобош) на Хустщині, 1920-ті роки. Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, 21482 Praha, Česká republika

Буйволи на пасовищі у селі Стеблівка (тоді Салдобош) на Хустщині, 1920-ті роки

Фото: Fotoarchiv Československé tiskové kanceláře, 21482 Praha, Česká republika
11

Стадо карпатських буйволів, 1936 рік

Фото: Фердинанда Бучини. Archiv Ferdinanda Bučiny, A7_09941

Автомобілісти, проїжджаючи чудовою бетонною дорогою бідними поселеннями на схід від Хуста, особливо надвечір, коли мешканці в курних дерев’яних типових хатах уже готуються до нічного відпочинку та зганяють з пасовищ стада буйволів, іноді затримуються через стіну з тіл тварин, що повільно рухаються. Буйволи, йдучи дорогою, спокійно, не звертаючи уваги на транспорт, часто світять у темряві своїми зеленими очима. Це незабутні враження, які дарує різноманіття краю".

Буйволи у селищі Буштино на Тячівщині, 1924 рік. Фото Богуміла Вавроушека OAE_n10332 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Буйволи у селищі Буштино на Тячівщині, 1924 рік

Фото: Богуміла Вавроушека OAE_n10332 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Схожі матеріали

сеоКарпати

Ерцгерцогиня на полюванні в Карпатах

сео

Микуличин: Відпочивати й дивуватись

сео

"Гуцули сильні, високі та дуже розумні". National Geographic про міжвоєнне Закарпаття

липей сео

Останні опришки Карпат: Ілько Липей і Юрій Клевець

Борислав 1200

Мандрівка Галичиною 1851 року

Степан Клочурак (старший) з дружиною Марією та синами Федором (зліва) та Василем (старшим) Ясіня, 1920 р. Vojtěch Suk, Archiv Ústavu antropologie Přírodovědecké fakulty Masarykovy univerzity, Brno, Česká republika

Кров гуцулів, маски верховинців і фотографії. Як Войтех Сук досліджував закарпатців

16.png

Куди поділись словацькі українці

600.jpg

Тіні Івана Миколайчука

Іра 600

Мрія про машину часу Ірини Пустиннікової