Частинка Карпат у серці України. Історія Покровської церкви із Закарпаття

00:01, 30 вересня 2023

1

Сьогодні дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в Музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові, що в Києві, — діючий храм і пам’ятка архітектури. Церкву можна назвати мандрівною, адже столиця України — третє місце, де судилося стояти давній святині із Закарпаття. Своєю красою та архаїчними бароковими рисами вона захоплює багатьох дослідників сакральної архітектури. 

115742113_2680588812186658_5001412404199322646_n.jpg

Михайло Маркович

філолог, дослідник історії

Під Покровом Богородиці

Дерев’яну церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці звели 1792 року у селі Плоске на закарпатській Свалявщині. Будували місцеві з ясенових і дубових брусів. Про це свідчить напис на одвірку при вході до храму. Це друга з двох класичних лемківських церков, що збереглися в Україні. Перша, мабуть, найвідоміша церква на Закарпатті, — Шелестівська 1777 року, яка теж багато мандрувала, а тепер височіє в ужгородському музеї-скансені на Замковій горі. Інші подібні храми — знищені, або ж перевезені (і у такий спосіб збережені) до Чехії у 1930-тих роках, коли край входив до складу Чехословаччини.

Галерея навколо бабинця і нави з різьбленими стовпчиками церкви у Плоскому, 1920 рік. Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки

Галерея навколо бабинця і нави з різьбленими стовпчиками церкви у Плоскому, 1920 рік

Фото: Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Покровська церква у селі Плоске на листівці 1920-х років. З архіву Михайла Марковича

Покровська церква у селі Плоске на листівці 1920-х років

Фото: з архіву Михайла Марковича
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920-ті рр

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920-ті рр.

Фото: H4-PR-BC-78_1 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920-ті рр

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920-ті рр.

Фото: H4-PR-BC-35 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Дослідник дерев’яної архітектури Карпат Михайло Драґан відзначив, що "лемківські церкви в Шелестові, Плоскім, Медведівцях стоять на найвищім щаблі розвою бароку в деревляній церкві". Драґан зауважив, що лемківський тип церков зберіг майже всі, передусім давніші, стадії розвитку бойківської і загальноукраїнської тридільної, а в деяких випадках дводільної церкви. 

Іконостас Покровської церкви у селі Плоске, 1927 рік. Фото Богуміла Вавроушека з книги Církevní památky na Podkarpatské Rusi

Іконостас Покровської церкви у селі Плоске, 1927 рік

Фото: Богуміла Вавроушека з книги Církevní památky na Podkarpatské Rusi
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1921 рік

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1921 рік

Фото: Рудольфа Гулки, T-H-1-244 Speciální sbírky Slovanské knihovny Praha, Česká republika
Вівтар Покровської церкви у селі Плоске, 1927 рік. Фото Богуміла Вавроушека з книги Církevní památky na Podkarpatské Rusi

Вівтар Покровської церкви у селі Плоске, 1927 рік

Фото: Богуміла Вавроушека з книги Církevní památky na Podkarpatské Rusi

Згодом науковець Петро Макушенко про дві згадані пам’ятки архітектури писав: "Дерев’яні храми в місті Мукачево і в селі Канора, що ще залишилися від цієї групи на Закарпатті, більше всіх відображають стиль бароко". Сучасний дослідник храмів Закарпаття Михайло Сирохман вважає, що святиня з Плоского "за красою рівна Шелестівській, але має свої індивідуальні риси. Форми її масивніші, що робить споруду більш суворою та монументальною". Мистецтвознавець Давид Ґоберман, з огляду на надзвичайну подібність обох споруд припустив, що їх звів один майстер-будівничий.

Вівтарна частина та нава Покровської церкви у селі Плоске, 1920 рік. Фото Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки

Вівтарна частина та нава Покровської церкви у селі Плоске, 1920 рік

Фото: Флоріана Заплетала з архіву Миколи Мушинки
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1919 рік

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1919 рік

Фото: Флоріана Заплетала із архіву Миколи Мушинки
Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920 рік. Фото Флоріана Заплетала із архіву Миколи Мушинки

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у селі Плоске, 1920 рік

Фото: Флоріана Заплетала із архіву Миколи Мушинки

"Збудована в кінці XVIII ст., вона є зразком одного з найдосконаліших за формою типів лемківського храму, який розвинувся під впливом тридільних споруд та мистецьких принципів барокко з тридільних, оборонного типу церковсело Колодне. Його своєрідність полягає в тому, що квадратні чи гранчасті бані — неоднакової висоти: найнижча — міститься над вівтарем, потім набагато більша — над нефом, а над бабинцем найвища башта-дзвіниця. Велике число горизонтальних членувань, поєднаних з динамічною композицією об’ємів, робить лемківські храми самобутніми й мальовничими", — описав Покровську церкву відомий український письменник, художник і архітектор Григорій Логвин у книзі "По Україні". 

Вівтарна частина Покровської церкви у селі Колодне, 1949 рік. Фото Федорець В.К., 72 Н 1271 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Вівтарна частина Покровської церкви у селі Колодне, 1949 рік

Фото: Федорець В.К., 72 Н 1271 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Мандрівка перша. Канора

За Чехословаччини на Закарпатті відбулося протистояння між греко-католиками та православними. Конфесійний поділ призвів до напруження, яке почало спадати тільки в кінці 1920-х років. У бурхливий для вірян період громада Плоского вирішила будувати більший, мурований храм. Для цього були потрібні великі кошти, які отримали від продажу парафіяльних ділянок і пожертв. Невдовзі прийняли рішення продати і дерев’яну церкву. Її придбала держава для православної громади села Канора біля Воловця.

Під час розбору дерев’яної церкви у селі Плоске, 1929 рік. Фото Вацлава Фабіана, OAE_n6096 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Під час розбору дерев’яної церкви у селі Плоске, 1929 рік

Фото: Вацлава Фабіана, OAE_n6096 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika
Під час розбору дерев’яної церкви у селі Плоске, 1929 рік

Під час розбору дерев’яної церкви у селі Плоске, 1929 рік

Фото Вацлава Фабіана, OAE_n6095 Sbírka Národního muzea, Praha, Česká republika

Так почалася перша мандрівка церкви Покрови Пресвятої Богородиці із Плоского на нове місце. Зрубна конструкція храмів дозволяла переносити їх, розбираючи і збираючи там, де потрібно, за прикладом конструктора. Це була доволі поширена практика в Карпатах, а збудовані в одному селі дерев’яні церкви могли мати кілька подорожей впродовж своїх вікових життів. 

Частини Покровської церкви пронумерували і перевезли кіньми та залізницею. На світлинах чеського етнографа Вацлава Фабіана 1929 року видно приготовані для переміщення різьблені стовпчики та частини зрубів. У Канорі церкву встановили на мальовничому місці — пологому схилі гори. Перевезення й збір робили майстри з Міжгірщини. Вони ж встановили поряд з храмом дубовий хрест, а кам’яний, що стояв у Плоскому, залишився на тому ж місті.

Покровська церква у селі Канора на листівці початку 1930-х років. З архіву Михайла Марковича

Покровська церква у селі Канора на листівці початку 1930-х років

Фото: з архіву Михайла Марковича

Характеристики архітектурної пам’ятки навів у книжці "Крізь століття під Покровом Богородиці" дослідник Володимир Мороз. Церква завдовжки 16,2 м і завширшки 8,28 м. Квадратна у плані вежа-дзвіниця або ж "турня", як казали на Закарпатті, височіє на майже 20 метрів. Однією з особливостей храму, яка виділяє його серед багатьох інших церков лемківського типу, є однакова ширина західного зрубубабинця та центрального зрубунави, що на думку дослідників дерев’яної архітектури, є архаїчною рисою. Зазвичай бабинець на карпатських церквах вужчий від нави. Східнийвівтарний зруб церкви вужчий за обидва попередні, а його стіни зі сходу мають зрізані кути. Храм має невеликі прямокутні віконця, прикриті знадвору залізними кованими решітками у вигляді фігурних хрестів. З огляду на це всередині завжди панують півтіні, творячи особливу атмосферу умиротворення та молитви.

Покровська церква у селі Канора, 1930 рік. Фото Войтеха Сука, Archiv Ústavu antropologie. Přírodovědecká fakulta Masarykovy univerzity v Brně

Покровська церква у селі Канора, 1930 рік

Фото: Войтеха Сука, Archiv Ústavu antropologie. Přírodovědecká fakulta Masarykovy univerzity v Brně
Біля дерев’яної церкви у селі Канора, 1930 рік. Фото Войтеха Сука, Archiv Ústavu antropologie. Přírodovědecká fakulta Masarykovy univerzity v Brně

Біля дерев’яної церкви у селі Канора, 1930 рік

Фото: Войтеха Сука, Archiv Ústavu antropologie. Přírodovědecká fakulta Masarykovy univerzity v Brně
Покровська церква у селі Канора, 1963 рік. Фото Роганов Є.І., 72 Н Уи 11960 ДНАББ імені В.Г

Покровська церква у селі Канора, 1963 рік

Фото: Роганов Є.І., 72 Н Уи 11960 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Урочистого вигляду церкві надає галерея-аркадаопасання з ретельно по-мистецьки різьбленими дерев'яними стовпцями, яка оточує західний та східний зруби з трьох боків. З боку вівтаря вона спирається не на стовпці, а на виступи опорних балок. Загалом призначення аркади не декоративне, а практичне: її покрівля мала захищати стіни будівлі від замокання під рясними карпатськими дощами. 

Початок руйнування Покровської церкви у селі Канора, 1953 рік. Фото Федорець В.К., 72 Н 9778 ДНАББ імені В.Г

Початок руйнування Покровської церкви у селі Канора, 1953 рік

Фото: Федорець В.К., 72 Н 9778 ДНАББ імені В.Г. Заболотного
Покровська церква у селі Канора на листівці 1930-х років. З архіву Михайла Марковича

Покровська церква у селі Канора на листівці 1930-х років

Фото: з архіву Михайла Марковича

Вежа церкви з Плоского, на відміну від Шелестівської, не має відкритих голосниць — отворів, через які лунав передзвін. Їх закрили під час одного з ремонтів, спростивши композицію храму. Верх дзвіниці, як найвищої частини споруди, увінчує бароковий купол із глухим декоративним ліхтарем і кованим хрестом. Над центральним і східним зрубами облаштована шатрова покрівля. Візуально верхи обох цих зрубів мають вигляд зрізаних пірамід, на яких встановлені вишукані барокові куполи з маківками та кованими хрестами. Чітке наростання висоти верхів храму від сходу до заходу, до дзвіниці, надає йому динамічності — церква стремить в небо. А те, що покрівля храму, стіни і схили дзвіниці, а також дах галереї, обшиті ґонтом, посилює ефект монументальності.

Покровська церква у селі Канора, 1949 рік. Фото Федорець В.К., 72 Н 1265 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Покровська церква у селі Канора, 1949 рік

Фото: Федорець В.К., 72 Н 1265 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Мандрівка друга. Пирогів

Володимир Мороз згадує, що під час Другої світової війни у Канорі сталася масштабна пожежа. Серед багатьох хат згоріла і фара місцевого священника. Тож він оселився у церкві. У бабинці храму облаштували кімнату, дещо змінивши інтер’єр: у південній стіні прорізали вікно, стіни оббили дранкою і покрили глиною. Відтак у радянські атеїстичні часи, які дісталися Закарпаття після 1944 року, аж ніяк не сприяли розвитку сакральної архітектури. Церква у Канорі потрохи занепадала. Це бачимо на фотографіях 1950-х та 1960-х років: на покрівлі видніються великі отвори, крізь які всередину потрапляв дощ. Частину дерева пошкодив грибок. У січні 1953 року святиню зняли з реєстрації діючих храмів. Однак 1964 року під керівництвом львівського архітектора Івана Могитича пам’ятку архітектури Карпат вдалося відреставрувати. На другому місці церква простояла ще майже сім років, поки покрівля знову не зіпсувалася.

Руйнування церкви Покрова Пресвятої Богородиці у селі Канора, 1963 рік. Фото Роганов Є.І., 72 Н Уи 12052 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Руйнування церкви Покрова Пресвятої Богородиці у селі Канора, 1963 рік

Фото: Роганов Є.І., 72 Н Уи 12052 ДНАББ імені В.Г. Заболотного

Рік 1969. У селі Пирогів під Києвом почали формувати Національний музей народної архітектури та побуту України. Експонати,які мали представляти культуру всіх українських земель, збирали планово по регіонах й намагалися розташувати їх у наближеному до автентичного середовищі. Постала музейна зона "Карпати", в якій можна побачити, зокрема, будівлі із Закарпаття, Львівщини, Прикарпаття та Буковини. У 1973 році до Канори прибула музейна експедиція, яка обрала для музею церкву Покрови Пресвятої Богородиці. У 1976 році церкву обміряли, обстежили на зіпсуті частини. Того ж року закарпатська святиня подалася у свою другу подорож — до музею, де її відремонтували й розташували на схилі пагорба, під лісом, посеред експозиції "Закарпаття".

Церква Покрова Пресвятої Богородиці із Закарпаття у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, що в Києві yz.co.ua

Церква Покрова Пресвятої Богородиці із Закарпаття у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогові в Києві

Фото: yz.co.ua

Частково вдалося зберегти інтер'єр церкви, який також вирізняється багатьма давніми рисами. Стіни всіх частин церкви плоскі, без розписів, що підкреслює їхню строгу гармонію. Стеля бабинця низька, вкрита дошками. Перехід звідти до нави оформлений у вигляді своєрідної арки в дереві з декоративними різьбленими стовпцями. На жаль, первісний іконостас церкви з Канори не зберігся цілим: від нього до наших днів дійшла тільки частина ікон, зокрема "Покрова" та ікони апостольського ряду із зображенням апостолів Петра, Андрія, Якова, Івана, Юди Тадея і Томи. На світлині чеського фотографа Богуміла Вавроушека бачимо багатий карниз автентичного іконостаса, опертий на чотири колони. Він був масивнішим за сучасний, завдяки об'ємнішим деталям.

Так, пройшовши крізь століття, і здійснивши дві мандрівки до нашого часу, лемківська пам’ятка архітектури із закарпатського села почала відроджуватися. У 1990-х роках біля зачинених дверей церкви, де розташували склад, люди збиралися на літургії. Понад 20 років тому у церкві знову пролунала греко-католицька літургія. Нині храм Покрови Пресвятої Богородиці є місцем, де гуртуються київські закарпатці. 

Схожі матеріали

600+.jpg

Заборонений Великдень

60_+.jpg

Митрополитова Одіссея

600.jpg

Дитинство під опікою монахинь. Як виникли перші українські дитсадки

600.jpg

Каплиця в розчахнутому дереві. Золота галицька провінція

600.jpg

Климентій Шептицький. Мученик, який врятував сотні

800x500 obkladunka Yaremenko.jpg

Історія Києво-Могилянки | Максим Яременко

600.jpg

Дерев’яне диво. Михайлівська церква у Комарному. Золота галицька провінція

600.jpg

"Пограниччя – спільна батьківщина",– отець Стефан Батрух

600.jpg

Святий Юрій Змієборець