Гасло, якого боялися й уникали

Від Венеції до Камчатки

Структурою і значенням словосполучення "Слава Україні!" вкладається в низку національних девізів. Найвідомішими такими гаслами є британське "God Save the King!", американське "God Bless America!", французьке "Vive la France!", італійське "Evviva l’Italia!". Трохи політичнішим є іспанське "¡Arriba España!" — його сприймають за франкістське. Німці мали давній девіз із національного гімну — "Deutschland über alles!", який зі зрозумілих причин сьогодні майже не вживають. Та й наші сусіди не пасуть задніх: румуни вітаються "Trăiască România!", білоруси — "Жыве Беларусь!", серби — "Само слога Србина спасава!". У північній частині Європи подібні гасла мають шведи — "För Sverige i tiden!" та естонці — "Elagu Eesti!". 

Вважають, що першим вислів "Слава України" вжив Тарас Шевченко у вірші "До Основ’яненка", написаному в грудні 1839 року. Його опублікували в першому виданні "Кобзаря":

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!

Однак є імовірність, що ще раніше ці слова поєднав Микола Костомаров. Коли був написаний вірш "Діти слави, діти слави, ваш час наступає", невідомо. Знаємо тільки, що 1847 року жандарми вилучили його в автора. Там є такі рядки: 

Згине панство лукавоє, 
Воскресне свобода
Слава тобі, Україно!

Схоже, що ця фраза була звичайною у середовищі Кирило-Мефодіївського товариства, до якого належали і Костомаров, і Шевченко. Проте є кілька "але". Вірш Костомарова якраз глибоко "братський" — підтримує ідеї великої Слов’янщини "від Бенетоктобто Венеції до Камчатки". І "славу" він накликає не тільки на Україну, якій присвячений лише один рядок, а й на кожен слов’янський народ. 

Року 1862 Павло Чубинський написав теперішній гімн "Ще не вмерла Україна", де вже в першому рядку згадав "славу України". Як гасло словосполучення стали використовувати тільки-но на початку XX століття. Спочатку — в Харкові. Тамтешня студентська громада вживала його з відповіддю "По всій землі слава!". 

Острах Михайла Грушевського

Навесні 1917 року в Києві лише розпочиналась Українська революція. Проте на мітингах по всій країні вже лунав заклик "Хай живе автономія України!", на який майже одностайно відповідали: "Слава! Слава Україні!". Це було надто радикальним на той час. Коли владу почали перебирати соціалісти під проводом Михайла Грушевського та Володимира Винниченка, активних українців стали переконувати поводитись розважливіше. Напередодні одного зі з’їздів Центральної Ради під будинком Грушевського зібрався натовп із вигуками "Слава Україні!". Історик і новоспечений політик із ґанку відповів: "Хай живе демократична Росія!".

Тоді-таки гасло набуло популярности у війську. Сотник Богданівського полку Іван Островершко згадував, що вояки вітали ним російських генералів: "Слава Україні, пане генерале!" — чим дуже тих бентежили: "Украина, это что значит? Малороссия, что ли?". Святослав Шрамченко, старший лейтенант українського флоту, стверджував, що в середині літа 1917-го в Севастополі українські моряки відповідали на привітання командування та політичних діячів гучним "Слава Україні!". 

У 1918—1920 роках вислів вже активно використовували в Українській Народній Республіці. Командир 1-го кінного полку чорних запорожців Петро Дяченко згадував, що вояки віталися словами "Слава Україні! — Козакам слава!". Польський представник у Києві Генрик Юзевський занотував: «Українство поставало, немов Фенікс з попелу, аж хочеться закричати "Слава Україні!"». Коли отаман Сірої дивізії Віктор Сокира-Яхонтів прибув зі своїм штабом до Володимира-Волинського, козацтво привітало його цим гаслом. 

Генерал Всеволод Петрів згадував, що в Українській Державі гетьмана Павла Скоропадського на "Слава Україні!" воякизокрема сердюки відповідали "Гетьманові слава!". Коли владу здобула Директорія, так вітали головного отамана Симона Петлюру — це зафіксував генерал УНР Михайло Омелянович-Павленко. Наприкінці серпня 1919 року військо Директорії звільнило Київ — і кияни зустрічали його саме цим гаслом. Володимир Сосюра, що тоді був курсантом, написав у романі "Третя рота": «Наша сотня неправильно відповідала "Слава Україні" (не під ногу), і Зубок-Мокієвський гнав нас бігом аж на гору». У наказі від 19 квітня 1920 року вперше зафіксовано офіційне вживання гасла: «Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: "Слава Україні!"». Сталось це вже наприкінці першого Зимового походу.

У 1920-х повстанці Холодного Яру віталися тими самими словами. Юрій Горліс-Горський у романі "Холодний Яр" описав: «"Слава Україні!" — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість "Здоров!" вітатися "Слава Україні!", а відповідається — "Україні слава!"». Свідки тих подій згадують й інші варіанти відповіді: "Навіки слава!" або просто "Слава!".

"Скіс руки вище висоти вершка голови"

Коли ж і де виникла відповідь "Героям слава!"? У 1920-х у Чехословаччині опинилося багато українських діячів. Там вони створили багато громадських організацій. Серед них і така собі Леґія українських націоналістів, засновниками якої були колишні вояки УНР Юрій Артющенко та Микола Сціборський. Саме в Леґії стали використовувати сполуку "Слава Україні! — Героям слава!". Артющенко був родом із Полтавщини, Сціборський — з Житомирщини, тож твердження про галицьке походження гасла в сучасній формі не відповідає дійсності. 

Року 1925 Українське національне козаче товариствоУНАКОТО, яке створили прихильники гетьмана Павла Скоропадського, визначило форму вітання "Слава Україні! — Слава Козацтву!". У 1929 році гасло запозичила й Українська військова організаціяУВО — попередниця Організації українських націоналістів. Його вживали з відповіддю "Вождеві слава!". Року 1936 під час Варшавського та Львівського судових процесів над Степаном Бандерою та його побратимами "Слава Україні!" періодично лунало в судових залах. За це поляки виносили окремі покарання. Популярність цих процесів у середовищі українців і прославила це вітання надалі.

Офіційним в ОУН гасло стало після II Великого збору в Римі 1939-го. Через 2 роки бандерівське крило націоналістів провело власний II Великий збір у Кракові. У пункті 3 "Окремих постанов пропагандивних напрямнів" тієї зустрічі йшлося: «Організаційний привіт має форму піднесення випростуваної правої руки в право — скіс вище висоти вершка голови. Обов’язуючі слова повного привіту: "Слава Україні!" — відповідь — "Героям слава!". Допускається скорочення привіту — "Слава!" — "Слава!"». В еміграційних виданнях постанов пункт 3 чомусь зник… До речі, авторові цих рядків так і не вдалось відшукати у творах і промовах Степана Бандери фразу, яку йому часто приписують: «І прийде час, коли один скаже: "Слава Україні!", — а мільйони відповідатимуть: "Героям слава!"». 

Водночас абсолютно точно гасло використовувала Українська повстанська армія. Є сотні підтверджень того, що його виголошували саме в бандерівській формі з "Героям слава!". З’явилась низка ілюстрацій відомого художника-повстанця Ніла Хасевича, присвячених УПА — на багатьох з них це вітання є. Зокрема на чи не найвідомішій його гравюрі "За УССД!". 

Бандерівець Білл Клінтон

У СРСР гасло "Слава Україні!" пов’язували з нацизмомякий тут називали "фашизмом", тож визначали його як антирадянське. Серед офіційної преси фраза могла з’явитися хіба що в сатиричному журналі "Перець" — там полюбляли публікувати карикатури на українських буржуазних націоналістів, обов’язково поряд із західними імперіалістами та ізраїльськими сіоністами. 

Однак радянська імперія поступово руйнувалась — і народ знову став використовувати призабуті символи з минулого. Правда, номенклатурники й комсомольці, що прийшли до влади на початку 1990-х, цей вислів не толерували. Парадоксально, але вперше "Слава Україні!" на офіційному рівні пролунало з вуст... президента США Білла Клінтона, який відвідав Київ навесні 1995 року. Ба більше, гість ужив його разом з американським девізом "God Bless America!" — чим натякнув, що цілком нормально любити свою країну й зичити їй добра.

До політичної сфери гасло повернулося після Помаранчевої революції 2004-го. Його не цуралися президент Віктор Ющенко та частина політиків правоцентристського спрямування. У травні 2008 року з нагоди Дня Перемоги по Україні розвішали білборди з написом "Героям слава!" від імені того-таки Ющенка. Остаточно вислів "Слава Україні!" відновив свою популярність після Революції Гідности. Сьогодні його активно використовують усі верстви нашого суспільства. 

Не можна сказати, що це відбувалося без перешкод. Західні політологи критикували діячів Євромайдану — зокрема Олега Тягнибока та Євгена Нищука — за активне використання гасла на сцені. Боялися, що це відштовхне прихильників змін зі сходу та півдня країни. Історик Джон-Пол Химка стверджував, що в основі ідентичности українців під час і після Євромайдану стала "галицька політична культура". Андреас Умланд писав, що для цих регіонів "герої" означає саме УПА, які вбивали червоноармійців, які боролися проти німецького нацизму. У 2015 році УЄФА не дозволив вболівальникам київського "Динамо" вивісити банер з цією фразою на матчі з французьким "Ґінґамом". Але вже 2021-го з’явилася нова форма збірної України з футболу з цим написом. Через протести росіян на футболках не дозволили розмістити відповідь "Героям слава!". Проте першу частину залишили. У цій формі наші хлопці вийшли у чверть фінал Євро. 

26 лютого 2014 року в Сімферополі пройшов велелюдний мітинг кримських татар, на якому вони скандували "Слава Україні!". Невдовзі гасло набуло популярности й у військовому середовищі. Вже 5 лютого 2018 року Уряд ввів це вітання як офіційне для ЗСУ. На День Незалежности того ж таки року відроджене гасло вперше пролунало на параді — ще і як символ 100-річчя української державности. У жовтні того ж року Парламент запровадив вітання "Слава Україні!" у війську та поліції.