Етнографічна казка. Закарпаття 1939-го на фото Калмана Сьолльоші

<p>Калман Сьолльоші (1897&ndash;1976)</p>

Майбутній угорський фотохудожник народився 1887 року в місті Печ. Закінчивши комерційний факультет, він працював державним службовцем, клерком на залізниці, менеджером у декількох компаніях. Водночас у 1920-х роках навчався мистецтву фотографії у архітектора, художника і фотографа Івана Видарені та фотографів, що творили так званий "угорський" стиль — Ервіна Каньковського і Рудольфа Балога. У 1927—1940 роках був членом EMAOSZНаціональної асоціації об’єднаних угорських фотографів-аматорів Будапештського фотоклубу. У 1941-му став членом Будапештської асоціації фотографів. Фотографував пейзажі, міста і села та життя їх мешканців. Року 1956 став членом-засновником Асоціації угорських фотографів. Упродовж 40 років Калман Сьолльоші взяв участь у майже тисячі міжнародних виставках, які представив у п’яти частинах світу. Світлини принесли фотографу 11 золотих, 6 срібних і кілька бронзових медалей.

Фотографічна відповідь на модернізацію

Міжвоєнний період ХХ століття був дуже сприятливим для розвитку фотографічної справи в Угорщині. Цей етап називають угорською "фотографічною революцією". Попри популярність модерну, паралельно розвивався так званий "угорський" стиль у фотографії. Серед плеяди його представників проявив свій талант і Калман Сьолльоші.

В Етнографічному музеї Будапешта зберігається майже 13 тисяч світлин, зроблених представниками "угорського" стилю у фотографії. Серед них — тисячі робіт Калмана Сьолльоші, Ерне Водоша, Ервіна Каньковського та фотографів Угорського кінобюро. Із середини 1920-х років Національна асоціація об’єднаних угорських фотографів-аматорівMAOSZ організовувала для своїх членів приватні поїздки. Зазвичай у неділю або на свята групи фотографів із 10-15 осіб із гідом прибували до сіл, де шукали власні сюжети. 

З точки зору техніки їх жанр характеризувався специфічними умовами зйомки, підсвічуванням об’єктів, позуванням моделей, а з точки зору тематики вирізнявся натюрмортами, портретами, ідилічними пейзажами та краєвидами, фольклорними та етнографічними жанровими знімками. Для створення успішної світлини фотомайстри вишукували людей, які йшли до церкви у святковому одязі, дітей, які гралися на вулицях чи пасли худобу, загалом — фіксували картини сільських буднів і святкових днів. На вибір місця проведення таких фототурів значною мірою впливала умова, що до нього мало бути легко дістатися з Будапешта.

Деякі дослідники критикували цей "почерк" у фотографії за його штучність, називали таким, що зберіг оманливий, занадто ідеалізований погляд на людину і природу. Зауважували, що в ньому занадто просвічувалося ХІХ століття — романтизм села та анахронізм селянства. Таким чином, "угорський" стиль фотографії був хоч і дещо консервативною, та все ж таки відповіддю на модернізацію й прогресування індустріально-урбаністичного суспільства.

Етнографія на фотокартках

Калман Сьолльоші відвідав Закарпаття найімовірніше влітку 1939-го. Попри те, що край перебував у складі Чехословаччини впродовж двох десятиліть, деякі сфери життя та ландшафти у ньому встигли значно модернізуватися. Щоправда, цікавили угорського фотографа насамперед села, околиці містечок і їх жителі. Пошук моделей і об’єктів зйомки тоді вважали своєрідною етнографічною роботою. На Закарпатті Сьоллоші відвідав популярну серед усіх мандрівних фотографів Гуцульщину — місто Рахів та селище Ясіня. Фотографував на околицях Хуста та Тячева. Відвідав Ужгород, Берегово, Мукачево.

В об’єктиві фотомайстра — закарпатці у традиційному народному одязі (навіть у містах), біля церков, школи та будинків. Сьоллоші ніби "змальовує" їх життя під час відпочинку та праці: на вуличних ринках, за прядінням вовняних ниток та вишиванням, під час повернення з полонини з повними молока бербеницями дерев’яними діжками для молочних продуктів.

Фотографував місцевих жителів і під час похорону, і під час робіт на соляній шахті та випасанні худоби. Його кадри виглядають казково та ідилічно. Та чи занадто штучною була ця атмосфера наприкінці 1930-х років, після модерну, принесеного у підполонинські краї прогресивною Чехословаччиною? У гірських віддалених від цивілізації селах, фотограф, який не боявся бездоріжжя та крутих підйомів, ще міг віднайти романтичні пейзажі та людей, з голови до ніг одягнених у рукотворний одяг із природних матеріалів. Ці деталі ідеально вписувалися у жанрово-фотографічні формати Сьоллоші. Як бачимо, і сам фотограф, і його колеги, що прийдуть невдовзі, успішно скористалися цим історичним моментом у Карпатах.