"А мати-но хворіє. Тож йди додому", — знайдено послання 800-річної давнини

Свинець у вогнищі

Полонне — одне з найдревніших міст в Україні. Відомо, що ще з 996 року воно належало київській Десятинній церкві. В одній старій садибі підприємець планував звести готель. Спочатку місце мали оглянути археологи. Група дослідників під керівництвом науковця і музиканта Павла Нечитайла приступила до роботи восени 2021 року. В розкопі площею 200 квадратних метрів відшукали чимало цікавих артефактів різних епох — від VIII до XII століття.

Розкопуючи поховання післямонгольської доби, учасник експедиції Дмитро Тимчук виявив під ним контури ранішого об’єкта — невеличку заглибину. Це були залишки відкритого вогнища. Саме там разом із рештками кераміки та людських останків він натрапив на шматок металу, обліплений землею.

— Ми одразу зрозуміли, що натрапили на сенсаційну знахідку, — пригадує Павло Нечитайло. — Це був елемент свинцевої пластини прямокутної форми, зігнутої у п’ять разів. На лицьовій поверхні читалися фрагменти напису. 

Науковці припустили, що це може бути грамота. Раніше на території України знаходили тільки берестяні грамоти — три штуки у Звенигороді на Львівщині. Натомість на теренах Росії грамот, писаних на березовій корі, виявили сотні. Свинцевих же дослідники віднаходили тільки три — всі у Новгороді на початку 2000-х.

Подальші дослідження артефакту з Полонного Павло Нечитайло та Дмитро Тимчук контролювали віддалено. Після початку повномасштабної війни Росії проти України археологи вступили до лав ЗСУ. 

Кілька місяців на розгортання

Свинцевий сувій, розміром 2,7х2,5 сантиметри та вагою всього 15,7 грама треба було розгорнути, не пошкодивши. За роботу взявся художник-реставратор Віктор Голуб.

— Стан знахідки був незадовільний: значні  деформації, тріщини, часткова мінералізація металевої основи, щільні корозійні нашарування, перемішані з ґрунтом, — описує він знайомство з артефактом.

Робота зайняла кілька місяців. І ось в руках науковців опинилася пластина довжиною 11,3 сантиметра, шириною 2,2 сантиметра та товщиною до 2,5 міліметрів. Реставратор встановив, що грамоту було виготовлено зі свинцевого сплаву шляхом розклепування.

— Брався шматок свинцю, нагрівався і розклепувався молотком у видовжену пластинку, — пояснює археолог та епіграфіст Тимур Бобровський.  — Після цього гострим твердим предметом по розігрітому матеріалу писали — як по воску. Властивості свинцю дозволяють повторно розклепати пластину і зробити новий напис. Цілком можливо, що її використовували багато разів.

Стародавній текст був і на внутрішній стороні свинцевої грамоти. Тобто, замість одного отримали два окремих послання. Кожне з них починалося зі слова "Грамота".

Два тексти на одній грамоті

Послання розшифровував спеціаліст з давньоруських графіті заповідника "Софія Київська" Тимур Бобровський. У березні 2022-го він мав можливість усього кілька годин, аби детально відфотографувати артефакт для подальших досліджень.

— Палеографіянаука про історію письма притаманна для середини XII століття, — каже Бобровський. — Грамоту писали дві особи: на одному боці одна людина, на зворотному — інша. Їхній почерк відрізняється. Я не мав можливості дослідити знахідку під мікроскопом, але склалося враження, що на ній є залишки попереднього тексту.

Розшифрування давньоруського послання — ще та головоломка! Замість знищених корозією літер науковець ставив знаки питання, ті літери, в яких були сумніви, брав у дужки. Після тривалого аналізу текст на зовнішній поверхні грамоти прочитали так: "Грамота від Хитра та й до Міча, і до Гирла. Вдвох зібравши худобу, натомість без Міча веди до Києва". Таким чином вкотре підтверджено зв’язок між Полонним і Києвом. Можливо, постачання худоби було пов’язане з утриманням Десятинної церкви.

Послання на звороті свинцевої грамоти адресоване особі на ім’я Міч, що згадується у першому листі. Ось його зміст:  "Грамота до Міча: а мати-но хворіє. А Дорож-но писав, але тобі не віддав. Тож йди додому".

Сенсаційність і новизна

— У п’яти реченнях побутового змісту — жива мова населення Києва XII століття, — говорить Тимур Бобровський. — Автор грамоти — господар, який віддав розпорядження своїм слугам збирати худобу і відправляти в Київ. Він належав до вищої верстви населення. Але Хитр звертається безпосередньо до своїх підопічних, вони мусили прочитати цю грамоту — отже, також були письменні.

Свинцеву грамоту з Полонного публічно представлять найближчим часом. Планують організувати тимчасову виставку в Києві. Де саме залишиться артефакт, у Полонному чи столиці, наразі невідомо. Музей мусить мати належні умови для його зберігання і захисту.

Науковці сподіваються, що сенсаційна знахідка змінить ставлення до археології в Україні.

— Наразі нас сприймають як перепону, — скаржиться Павло Нечитайло. — Всі хочуть нас обійти, не мати з нами справу: поставити котлованчик, збудувати будиночок. А за цим можуть бути речі, які перевертають наше уявлення. Уявіть, скільки цікавого ми втрачаємо, коли в історичних містах ведуться безконтрольні земляні роботи.