У тіні каштана, у світлі сонця: загублена фотохроніка старого Києва

<p>Карел Хотек (Karel Chotek 1881-1967)</p>

Київ завжди приваблював фотографів – і знакових, і початківців. Урбаністичні краєвиди, життя вулиць, архітектурні шедеври; храми, будівлі, велична ріка. Місто змінювалося. За весь час, скільки існує фотографія, Київ переобразився настільки, що впізнати деякі місця можна лише з великим зусиллям, ретельно їх розглянувши. Доброму майстрові вдається використати фотокамеру як справжню машину часу – старі світлини переносять нас в інший історичний період, створюючи відчуття присутности.

Року 1911 Київ відвідав чеський етнограф, антрополог та викладач Карел Хотек (1881–1967). Він вивчав етнографію у празькому Карловому університеті у відомого професора Любора Нідерле. Окрім інших дисциплін, студіював історію, географію та антропологію. Відвідував лекції в університетах Лейдена, Лондона, Парижа, навчався у Швейцарії.

У 1906 році Карел Хотек приєднався до Чехословацького етнографічного товариства. Тоді ж у журналі Český Lid («Чеський народ») опублікував етнографічне дослідження про словацьке поселення Церово. 1912 року Хотек здобув звання доктора наук зі спеціальності загальна етнографія. 1915-го в «Етнографічній газеті» опублікував народознавче дослідження Široký Důl – про чеське село. У 1910–1921 роках викладав у празькій гімназії. Року 1921 став професором Університету імені Коменського у Братиславі та очолив Інститут етнографії. А 1931 року його запросили викладати в Карловому університеті.

Хотек відвідав Київ, коли був викладачем празької гімназії. Докладної інформації про мету поїздки не збереглося. Можливо, його візит був туристичною мандрівкою, або мав на меті провести польове етнографічне дослідження. Хай там як, наукових праць про українців Хотек не залишив.

Простором етнографічних та антропологічних досліджень Хотека була Чехія та Словаччина, зокрема словацькі території на межі з Угорщиною. Побував учений і на Балканах та Північному Кавказі. Технологічний прогрес того часу вже давав науковцям змогу фотографувати поза кабінетами та студіями. А винайдення слайд-плівок замінило давній незручний процес фіксації зображень.

Світлини київської мандрівки Хотека зберігають у фондах Національного музею в Чехії. На них – атмосфера тогочасного міста. Ринки, вулична їжа, кінний транспорт, людські натовпи. Фотоапарат вловив і народний одяг містян, і краєвиди міста, пристань на Дніпрі, будинки та храми.

На світлинах Карела Хотека зображено церкву Святого Миколи Доброго – храму на Подолі, збудованого 1807 року за проєктом Андрія Меленського (зруйнований  у 1930-х). Богоявленський собор – головну святиню Київського Братського Богоявленського монастиря, зведену за меценатські кошти Івана Мазепи у 1690–1693 роках (зруйнований 1935-го). Церкву Успіння Богородиці Пирогощі – катедральний собор міста доби Середньовіччя біля підніжжя Замкової гори на Контрактовій площі (зруйнований 1935-го).

Під час Другої світової війни Карел Хотек працював у Етнографічній комісії Чеської академії наук і мистецтв. Його основним науковим інтересом були етнографічні та антропологічні дослідження слов’ян. У 1945 році Хотек повернувся до Карлового університету, де очолив етнографічну катедру. У 1947–1948 роках ще більше зосередився на фотомистецтві – працював у Державному інституті фотографії.