Тризуб Петлюри — для військових ЗСУ

Цікаво, що саме Петлюрі першому в Армії УНР належить ідея використовувати нарукавні знаки, що мають смислове навантаження. На кінохроніці параду військ Директорії в Києві у грудні 1918 року ми бачимо Головного отамана з широкою нарукавною пов’язкою, на якій є літери ДУНР — Директорія Української Народної Республіки.

Згідно з наказом № 113 від 30 липня 1919 року запроваджували: "Нарукавний відзнак — тризуб високостю 100–101 міліметрів, широкостю 88–89 міліметрів. Тризуб матерчатий, фарби по родам зброї, форми по малюнку. Матерчатий тризуб міститься на лівим рукаві з наружної сторони, трохи наперед по середині, поміж плечевими швами рукава та ліктем, з пришивом в 12 місцях, показаних на малюнках хрестами". До наказу додано малюнок знака. Втім тризуб там намальований так, що для виготовлення з тканини або вишивання ниткою був украй складним. У квітні 1920 року вийшов оновлений наказ. Тепер тризуб мав бути іншого розміру: "На лівому рукаві між ліктем і плечем нашивається Державний герб України. Ширина 5−6 сантиметрів, довжина 8−91/2 сантиметрів, ширина нижнього бічних зубців 11/3 сантиметрів, верхнього — 1 сантиметр. Ширина елементів герба — 1 сантиметр".

На фотографіях 1919–1920 років Симон Петлюра позує у френчі із тризубом на рукаві. Тривалий час дослідники не мали якісних зображень того часу. Тільки-но 10 років тому один львівський антиквар викупив у нащадків польського фоторепортера серію світлин з урочистого вручення прапора 6-й стрілецькій дивізії. Ця подія сталась 4–5 травня 1920 року в Бердичеві. Серед придбаних фото є і відбиток відомого зображення, на якому Петлюра розмовляє із командувачем 3-ї польської армії генералом Антонієм Лістовським. Якість дає змогу роздивитися навіть стежки на всіх відзнаках головного отамана. Нині ця та решта фотографій з колекції — власність Національного військово-історичного музею України. Цей тризуб і використали як зразок для нарукавних знаків ЗСУ.

Дослідникам також відомі зображення Симона Петлюри літа-осени 1919 року — так само у френчі із тризубом. Чи той самий це костюм, що і 1920 року — сказати було складно. Відповідь мали в січні того року, коли Центральний державний архів вищих органів влади та управління України виклав серію фото, зроблених у серпні 1919 року в Кам’янці-Подільському. Там видно, що на Петлюрі тільки-но зшитий по фігурі френч із відзнаками. На знімку, зробленому в травні 1920-го — цей самий френч, але він уже "сів по фігурі" Головного отамана.

У Галузевому державному архіві Служби безпеки України є нарукавний знак тризуб малинового кольору. Він перебував у справі з документами та матеріалами, які радянська розвідка на початку 1920-х здобувала на території Польщі та пересилала до ОДПУ. Цей тризуб приблизно такий самий, як і на френчі Симона Петлюри. Отже, попри накази з чіткими розмірами, вояки витворили альтернативний і спільний варіант шеврона — простий до виготовлення. Він і став прототипом сучасного нарукавного знака ЗСУ.

За наказом № 606 для військовослужбовців різних штабів, родів та видів військ запроваджено відзнаки тих самих кольорів, які їм було присвоєно далекого 1919 року в Армії УНР. Міністерство оборони України, як і Військове міністерство УНР, має малиновий тризуб із білою опушкою. Генеральний штаб — чорні з білим, механізовані війська, як і піхота УНР — блакитний, ракетні війська та артилерія — червоний, танкові війська, як і кіннота УНР — жовтий. Відзнаки генералів ЗСУ — це сполучення генеральської символіки Армії Української Держави 1918 року та Української Галицької Армії. Парадні погони сучасних офіцерів розроблені на взірець погонів Армії Української Держави. Так само символікою Повітряних сил і Військово-морських сил стали знаки, запроваджені 1918 року.