Святвечір у криївці. Галина Пагутяк
13:47, 2 січня 2024
Обгорілі балки посеред снігової пустелі ще зберегли обриси церкви та дзвіницю. Стриміли давно схололі комини спалених хат. Узимку 1946 року в селі Царинськомуукраїнське село в Закерзонні (Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт) вже не залишилося жодної живої душі — або вбили, або виселили. Операція "Вісла". Найбільше вражала мертва тиша, яку порушувало тільки скрипіння снігу під ногами бійців УПА. Вони сподівалися сьогодні стрітись з іншими повстанцями у таборі, в лісі. Є така колядка, що її досі співають по селах, як Пречиста Діва розкладала вогонь в лісі на морозі. Сніг і вогонь, утім, повстанцям було не звикати засинати просто на землі, а потім відривати примерзлу одіж від читиння, на якому вони спали. Коли спалене село, яке вже ніколи не відродиться, залишилося позаду, хлопцям стало легше. Невдовзі вони приєдналися до табору, що знаходився у великій землянці, де вже готувалися до Святої вечері.
"За кілька хвилин ми сиділи вже в землянці за довгими святково прикрашеними столами. На середньому столі стояв грубий вівсяний сніп, а на кожному столі горіли свічки з правдивого бджолиного воску. Столи притрушені пахучим сіном, а під середнім столом постелено солому".
Усього вечеряло близько ста осіб. Перед тим, як сісти, змовили "Отче Наш" і повстанську молитву "Україно, свята мати героїв". У кожній криївці була окремо кухня, де готували їжу на цілий день, в сутінках, щоб не було помітно диму.
"Кухарі наливали кожному миску борщу, насипали вареників і куті. На краю одного зі столів було порожнє місце і мисочка з кутею. Для тих, хто не міг прийти на вечерю". Надворі стояли чатові. Вони повечеряють пізніше.
"Всі ми були одною великою, з’єднаною одним бажанням і бойовими переживаннями — повстанською сім’єю. Були тут сини всієї України: з Донбасу, Волині, Карпат і Поділля. Всі бажали одного, всі боролися за здійснення одної мети".
Такі спогади про Різдво залишив Микола Фриз1914 – 1969, псевдо "Вернигора". Народився він у тому селі, де народилась і я — Залокоть на Дрогобиччині. Діяч ОУН, командир УПА, окружний референт-пропагандист. Йому вдалося вивести з території окупованої комуністичним режимом України понад 100 бійців УПА, зберегти їм життя і свободу. Щоби було кому розповісти правду про Українську Повстанську Армію. Сам Микола Фриз помер за підозрілих обставин у 54 роки в США. Зважаючи на його активну політичну діяльність в еміграції, це могло бути і вбивство. Агентів КГБ в українській діаспорі було повно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Молитву "Україно, свята мати героїв" написав у польській в’язниці в 1936 році Осип Мащак1908-1976, псевдо "Мак". Власною кров’ю на стіні камери. Її переписували, доповнювали, перш ніж вона стала відома як "Молитва українського націоналіста". Заучували її напам’ять разом з Декалогом Українського Націоналіста. Молитва починається словами:
"Україно свята, мати героїв, зійди до серця мойого.
Прилинь бурею вітру кавказького, пошумом карпатських ручаїв;
Боїв славного завойовника батька Хмеля тріюмфами,
Гуком гармат революції, радісним гомоном Софійських дзвонів.
Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться,
Бо Ти, пресвята, все життя моє, бо Ти моє все щастя…"
Повстанські різдвяні листівки
Осип Мащак народився на Старосамбірщини в селі Смільниця, яке зараз знаходиться на самому кордоні з Польщею. Села вже немає, є контрольно-пропускний пункт.
Це якась містика, але коли я почала писати цю статтю, отримала від давнього знайомого зі Старосамбірщини Василя світлину з його Святої вечері на фронті. Ті самі довгі столи, сіно, невибагливі страви. Коли Василь повернеться, то розповість детально про свій Святий вечір 2023 року і які коляди вони співали. Йому не доведеться покидати рідні Бескиди, щоб уникнути сибірського концтабору чи рити криївки в лісі.
