Їдемо на вакації

Вже крайня пора вирішити, куди їдемо на вакації, а ми ніяк не можемо вибрати відповідної місцевости. Тут за дорого, там за багато людей приїздить… тут добре для дітвори, зате нема товариства старших… Там тільки бавляться, відпочити ніколи, а там дуже пані строяться, треба й собі набирати якогось лахміття. Хотілось би найти літнище, що задовольнилоб усіх. А так трудно його найти!

Але не так то дуже далеко від нас, не за горами, не за лісами, а у стіп Маґури, на недалекому Підгірі, є саме таке містечко, якого Вам треба. Бачу, що Ваша міна невдоволена. “Ет, їхати з міста до міста” – не має ціли!”. Та повірте, що це ніяке містечко, а так тільки чомусь називається. Колись, як каже хроніка, було воно більше, мало славні ярмарки, а тепер хіба тільки назва залишилась тай кілька жидівських крамничок, кілька українських, лікарі (аж два), адвокати (теж два, може і три), кавальчик якогось там суду (но, ясно, бо щож мали би робити адвокати?), одноповерховий дім латинського парохіяльного уряду, широка брама старосвітського українського приходства та й гарна церква, свіжо відмальована артистом Демковичем, маленький читальняиий будиночок і прегарна алея, що нею кожного вечора відбуваться променади панянок і паничів, а кожної неділі і свята статочних ґаздів і ґаздинь. І ще одна особливість є в цьому невеликому містечку, а це славні на всю околицю прегарні водопади… Правда, вони штучні, але не менш принадно виглядають і повинні би заманити всіх тих, які ворожать, що ціле літо буде таке саме гаряче, як цьогорічна весна.

Ви ще не вгадали, що це за містечко? – отже Підбуж. А в тому Підбужі є… для нас дуже цікаві два обєкти. Над рікою під лісом здалека замітна при самому вїзді через міст прегарна вілля „ОЛЬГА” (названа так у честь п. Ольги Стефанович зі Самбора). Немов у стіп віллі по другому боці річки будинок Вакаційної Оселі для дітей. Оба ці обєкти – це власність Української Захоронки для сиріт з Дрогобича.

От, і коли Ви рішитесь їхати у цей Підбуж, то не тільки матимете нагоду пізнати наше прекрасне Підгіря, з його чудовими потічками, лісами й іншими прекрасними „закамарками”, а ще й зробите добре діло, бо дозволите Українській Захоронці придбати трохи фондів на утримання сиріт.

Товариство „Українська Захоронка” в Дрогобичі враз із невтомним, цілою душею відданим справі директором Горницьким давнішими роками старалося на літо вивозити дітвору з дрогобицької захоронки кудись на село, де трапилась нагода дістати за дозволом інспектора школу. Одначе таке процедура була дуже тяжка. Не завжди вдавалось дістати школу і не завжди відповідне було місце. І от у голові п. дир. Горницького виринула очайдушна думка: купити якийсь дім для вигоди дітвори. Думка, здавалось би, зовсім неосяжна. Але директор вложив стільки запалу в ту справу, так ходив, переконував наших визначніших громадян, що літня оселя для захоронки необхідна, що врешті найшлись добродії і допомогли здійснити цю думку. Захоронка купила дім, куди тепер рік річно зїзджають не тільки сироти з Дрогобича, але й багато сторонньої дітвори, щоб під проводом учителів провести мило і пожиточно вакації. Опіку мають діти надзичайну, харч дуже добрий і багато приємностей. Тим дітям, що вже там бували, скажу на вухо, що крім карузелі, цього року уліпшеної, жде їх ще одна мила несподіванка, а саме прегарні пави, про які подбав виділ захоронки.

Сумно було дрогобичанам без дітвори, тому подумали собі члени виділу: от, добре було би, якби так ми (себто старші) могли також перебути літо в Підбужі!

І от уже за два роки стає на протилежному боці ріки прегарна вілля до вжитку батьків дітвори, що перебуває в оселі, а то й окремих гостей. Мало цього, п. Борковська зі Самбора закуповує для захоронки сусідню парцелю, за 700 зол., а п. Марія Біленька зі Львова жертвує цього року значну суму, бо 1200 зол., на будову нового дому для літників.

Тепер на нас усіх черга: допоможім захоронці у гарному почині нашою численною приязністю на вакаціях у Підбужі, допоможім довести гарно зачате діло до кінця!

Я сама особисто можу засвідчити, яка це велика вигода мешкати у віллі „Ольга” і діти мати в оселі, недалечко себе; а всеж вони трохи більш самостійні, під опікою досвідних учителів. Коли хочете відпочити і раді би близько діточок мати, маєте добру нагоду, не витрачуючи ні сотика більше, ще й стаєте добродієм захоронки.

І ще одне: минулого року тому, що не зголосилося досить своїх гостей, виділ був приневолений винаймити поодинокі кімнати теж неукраїнцям, а це страшенне прикро. Тож до Оселі для дітей приїхало більше чужої дітвори, ніж своєї (прислала дрогобицька Каса Хорих). Тому подбаймо конче, щоб цього року було інакше!

По докладніші інформації слід звертатись на адресу; Українська Захоронка, Дрогобич, вул. Чесного Хреста 49. Минулого року утримання в оселі коштувало по 30 зол. від дитини.