"Операція Б": фільм про бандерівців — не про бандерівців

Події, про які йдеться у фільмі, відбулися чотирма роками раніше, влітку-восени 1947-го. Після тотального виселення українців Закерзоння на захід Польщі у рамках операції "Вісла" загони УПА на Закерзоннні опинилися перед вибором: здаватися або перейти на територію УРСР. Більшість повстанських сотень вибрала третій варіант — вирушили рейдом на Захід. Серед них і сотня Володимира Щигельського — "Бурлаки". Протягом шляху постійно траплялися сутички з прикордонниками й спецслужбістами. Врешті сотню заблокували у районі Нової Фатри, де вона розділилася на сім частин. Частина зібралася назад, сам Щигельський разом з сімома бійцями здався чехам.

<p>Постер до фільму "Операція Б"</p>

Вважається, що "Операція Б" започаткувала цілий жанр "антибандерівських" кінострічок. Про його пропагандистський посил свідчить і плашка одразу після титрів: фільм створено у співпраці з міністерством держбезпеки та міністерством оборони. Мало хто задумувався, чому це перед у такому специфічному жанрі повела Чехословаччина — країна цілком "не бандерівська". Адже на її території не велася тривала партизанська боротьба УПА проти сил армії та безпеки. До того ж справжній розквіт цього фільможанру припав на пізніші роки, а дифамація "бандерівців" на теренах поза СРСР загалом веде свій початок з кінця 1950-х. Чехи не надто помічені у колоніальній оптиці, та ще й відносно українців. Словом, чим більше вдумуєшся, тим більше незрозумілого.

Але якщо вдивитися у контекст дії фільму, то проясниться чимало з цих незрозумілостей. Насамперед важливо розуміти, що момент виходу "Операції Б" — це час остаточного закріплення влади компартії у Чехословацькій республіці, відкритих процесів проти противників "генеральної лінії" та масового терору "на низах". Вочевидь, в такій ситуації влада країни більше переймалася внутрішньополітичною стабільністю, ніж дуже далекими "бандерівцями".

Основним антагоністом у фільмі є не стільки українські націоналісти, скільки Словацька демократична партія. На виборах у парламент 1947 року ця політична сила отримала 61% голосів. Для порівняння — у сусідній Польщі вибори того ж 1947 року сфальсифікували настільки, що їхні справжні результати досі залишаються невідомими. "Повісткою дня" у чесько-словацьких відносинах залишалася щонайменше автономія, щонайбільше незалежність Словаччини. Надто що був формальний прецедент — Словацька Республіка під проводом Йозефа Тісо (якого стратили саме 1947 року). У фільмі СДП готує переворот за підтримки США. Одночасно до тих-таки американців пробиваються загони УПА під командуванням "Бурлаки". Територією Словаччини вони рухаються за згодою тієї ж СДП.

Інтерес в очорнюванні словаків зрозумілий — і в контексті збереження цілісності Чехословаччини, і в контексті придушення демократичних партій й загалом політичних конкурентів комуністами.

Другий антагоніст фільму — це Католицька церква. Практично всі зв’язкові пункти американських шпигунів та українських підпільників виявляються у церквах. Наприклад, у Кракові зв’язковий пункт діє у греко-католицькому монастирі. Важливими ланками є апостольський візитатор владика Іван Бучко та священник Григорій Буранич. Римо-католицькі священники відверто проповідують допомогу ближнім — з прозорим натяком на бандерівців, які саме йдуть десь бескидськими лісами. Тут теж не виникає особливих логічних лакун — Йожеф Тісо був священником.

Та лишається запитання — а що у цьому всьому роблять бандерівці? Найімовірніше, збіг в часі "Великого рейду" і передодня розв’язки у боротьбі за владу у Чехословаччині подарував авторам фільму яскраву і героїчну ланку процесів. Погодьмося, марудна політична боротьба памфлетами, газетними статтями та подібним суттєво програє у видовищності стрілянині на фоні мальовничих Татр чи Карпат.

Чимало моментів у фільмі викликають іронічну посмішку. Наприклад, "переворот" Словацька демократична партія планує за пів року до справдешнього перевороту. Правда, влаштують його чеські комуністи, зробивши країну сателітом СРСР на  наступні понад 40 років. "Фашист" Буранич, найімовірніше, списаний з в’язня Аушвіцу Григорія Буранича. Деякі місця справляють враження "обмовки за Фрейдом". Один з військових каже: "Диви, люди з СНБ. Так це вони й у бою нас охороняють!". В російській версії цей фрагмент переклали як "Нас охраняют". Це звучить дуже двозначно, враховуючи реальну мотивацію солдатів "соцтабору" воювати будь з ким за інтереси "держави та партії". А також "заградотряды".

Цей фільм не є "бандерівський". Він радше "внутрішній", для розв’язання пропагандистських задач, які до бандерівців мали доволі опосередкований стосунок.