Фотограф, який зупинив мить за крок до війни. Нагуєвичі на фотографіях Сергія Шиманського

Сергій Гаврилович Шиманський (1898–1972) народився в Сувалкській губернії в сім'ї помічника настоятеля Сувалкського Успенського собору — головного православного храму у місті Сувалкитепер костел Найсвятішого Серця Ісуса; Підляське воєводство, Польща. З 1914 по 1920 рік жив у Володимирі-Волинському, де закінчив реальне училище. Був учасником громадянської війни. У 1922-му вступив до Харківського державного інституту народного господарства. Після його закінчення працював у дитячій комуні, якою керував Микола Макаренко; навчав її вихованців мистецтву фотографії, догляду та ремонту за фототехнікою. Згодом на базі цієї комуни було створено знаменитий харківський завод фотоапаратів ФЕД.

<p>Сергій Шиманський</p>

У 1924–1925 роках Шиманський був фотокореспондентом "Укрфототресту", брав участь в українській науковій експедиції у Центральний Тянь-Шань, де провів кілька експедиційних сезонів, фіксуючи на плівку незайману природу та героїчну працю її дослідників. Брав участь у першому сходженні на пік Хан-Тенгрі і був за 600 м від вершини, але не мав права піднятися вище, оскільки на ньому лежав обов'язок лише організувати табори для штурмової групи, до якої він не входив. На високогір'ї Шиманський проводить випробування нового фотоапарата ФЕД. У 1929 році на виставці у Харкові були представлені його фотографії, присвячені Тянь-Шаню. Вони й принесли йому популярність.

У 1935 році Шиманський працював у видавництві "Мистецтво" над фотоальбомом "Київ". Був позаштатним фотокореспондентом у журналі "СССР на стройке", а також у низці спортивних видань. Він випускає книгу "Фото в подорожі"М.: Мистецтво, 1937 р., яка представляла посібник із фотографії для туристів та викладала специфічні прийоми зйомки й обробки знімків у подорожах. З 1940 року Шиманський працює у Москві на запрошення виставкового комітету з підготовки Нью-Йоркської художньо-фотографічної виставки.

У січні 1941-го Шиманський за завданням Державного літературного музеюу Москві та Спілки письменників СРСР здійснив поїздку на батьківщину Івана Франка – села Нагуєвичі на Львівщиніу цей час Західна Україна вже була анексована СРСР. Головною метою поїздки була фіксація франківських місць та створення масштабної серії фотографій до майбутнього (у серпні 1941-го) вшанування 85-річчя Івана Франка та підготовки експозицій новостворених музеїв. Завдяки цьому відрядженню з'явилися унікальні зимові світлини Нагуєвичів. Сьогодні вони зберігаються у російських музейних фондахМультимедіа арт-музей, Mосква / Московський будинок фотографії; далі МАММ / МДФ. 

Сергій Шиманський брав участь у радянсько-фінській та німецько-радянській війнах. Його матеріали публікувалися в газеті Північного флоту "Червонофлотець", у центральній газеті "Червоний флот", Фотохроніці ТАРС. У березні 1943 році він став спеціальним фотокореспондентом Міністерства військово-морського флоту СРСР, привозив сотні негативів із відряджень до обложеного Ленінграда, на Чудське озеро, до Таллінна, Риги, району Будапешта. З 1947-го Шиманський працював у Головному управлінні охорони пам'яток архітектури, знімав Ленінград, Середню Азію, Прибалтику. Його роботи публікували у серії "Архітектурні пам'ятки у художній фотографії", видавали набори видових листівок із його фотографіями. На жаль, відомостей про смерть маловідомого в Україні професійного фотографа Сергія Шиманського та де знаходиться його могила немає. 

Родинне село Івана Франка

Роздивимося уважніше світлини, зроблені Шиманським в Нагуєвичах у січні 1941 року. Тут зафіксоване село так, як його пам’ятав ще Іван Франко. Село належить до етнографічного регіону Бойківщина, а якщо точніше — до його крайової, північної підгірської частини, яку можна назвати перехідною зоною між Бойківщиною та Опіллям. 

Фотографії Шиманського є надзвичайно цікавими і важливими з точки зору етнографічного вивчення традиційного житла Бойківщини. На жаль, самої садиби, де мешкав Іван Франко, вже не існувало, але фотограф зробив багато світлин традиційного житла. Хати зрубні. Стики колод промащені білою глиною. Солом’яні дахи високі, стрімкі. Завдяки фотозйомці Шиманського можемо побачити, як виглядав інтер’єр бойківської хати з Нагуєвичів. Тут добре видно і піч, і мисник, і ліжко, і ікони. Місце, де була садиба Івана Франка, у 1941 році було порожнім, що й зафіксував фотограф. 

Є кілька світлин із церквою Св. Миколая, в якій був охрещений Іван Франко. Батько письменника, сільський коваль Яків Франко був парафіянином цієї церкви, збудованої у 1800 році, і багато зробив для її опорядження. Окрім фото Шиманського, є ще одна з останніх світлин цієї споруди, яка належить фотографу І. Синкальському, зроблена у 1994 році. У ніч з 8 на 9 січня 1996-го церква згоріла. 

Серед знакових місць у Нагуєвичах фотограф не оминув пам'ятний залізний хрест на честь скасування панщини в Галичині у 1848 року, який власноруч викував Яків Франко. На жаль, тепер цей пам’ятний хрест поставлений геть не так, він не має свого старого п’єдесталу , що робить всю композицію значно гіршою.

Наступне знакове фото — дуб на околиці села. За народними переказами та спогадами, під кроною цього розлогого дерева молодий Іван Франко любив відпочивати та працювати, коли приїжджав до рідного села. Зокрема, вважається, що саме тут у 1879 році він написав своє автобіографічне оповідання "Олівець". Нині цього дуба вже не існує. Одним із улюблених місць Івана Франка був місток через річку Збір. Де саме зроблено фотографію, невідомо. Підпис вказує: "Місток через річку за селом, де у дитинстві грав Іван Франко".

На світлинах Шиманського бачимо також мешканців села Нагуєвичі: родичку власника будинку Олексія Комара — Гандзю Комар, на фоні свого будинку сфотографований Степан Теодорович Теміш, Марія та Настя біля колодязя. На фото є кузня Петра Федоровича Чаплі та інтер’єр кузні Василя Михайловича Супотницького. 

Але найбільшу для нас цінність являють фото родичів Івана Франка — брата письменника Захара Яковича із сином Миколою Захаровичем та його родиною: дружиною Розалією Марківною із сином Міхасем на руках та донькою Стефою, яка стоїть справа. На іншому фото видно сім'ю Гриня Захаровича Франка, племінника письменника; дружина Тетяна Трохимівна (зліва), доньки Ганна та Дарка.

Фотограф зробив ще й окремі портрети: брата письменника — Захара Яковича Франка та племінника письменника — Миколи Захаровича Франка. Цікаве фото, на якому зафіксовано прийом відвідувачів у сільраді, де Микола Захарович був головою. Варто звернути увагу на портрети над столом голови сільради: Тараса Шевченка та Івана Франка. 

Наостанок варто згадати ще про фото, на яких видно дорогу від села до Дрогобича, якою їздив Іван Франко та фото садиби на Бориславському шляху у Дрогобичі, де мешкав Франко. У 1941 році там розташовувався завод "Червоний кожевник", що зазначено у підписі до світлини.