Приблизно 45 осіб зібралося у переддень нового 1972 року в помешканні лікарки Олени Антонів на вулиці Спокійній у Львові. Там вони шили костюми, виготовляли маски, вивчали слова колядок
Володимир Молодій
журналіст
Згодом у повідомленні КДБ, позначеному грифом "Совершенно секретно", йшлося: "Участники колядок группами по 10–12 человек посетили квартиры отдельных творческих и научных работников, которые заранее были уведомлены об этом и согласились принять их у себя".
До коляди долучилися подружжя поетів Ігоря та Ірини Калинців, психолог Михайло Горинь із дружиною-вчителькою Ольгою, художниця Стефанія Шабатура, літературний критик Володимир Іванишин, правозахисниця Раїса Мороз, фотограф Ярослав Лемик, художник Микола Білоус.
– Ми не вважали себе дисидентами, – розповідає Ігор Калинець. – Це той термін, який виник у Середньовіччі, в період розпалу релігійних воєн, і означав певний відламок від релігійної доктрини. У радянський же час дисидентами називали тих, хто не дотримувався офіційної ідеї комунізму або й заперечував її. Тобто нових ленінців, марксистів і так далі. Ми ж були українськими націоналістами і критикували комуністичну ідеологію не тому, що вона нам не підходить, а тому, що вона заперечувала все українське.
Обійшли декілька помешкань. Зокрема відвідали поета Ростислава Братуня і ректора Львівського університету Євгена Лазаренка. Ярослав Лемик фотографував дійство. Зібрали 250 карбованців – кілька середніх місячних зарплат на той час. Гроші планували віддати на допомогу політв’язням та їхнім рідним.
Серед колядників був і поет Василь Стус. Він зупинявся у Львові на кілька днів, дорогою з Києва до Моршина.
– Ви таки зуміли зберегтись. У цьому ваша сила, – сказав поет.
Калинці подарували гостю вишиванку – першу для нього. Чи встиг її одягнути – невідомо. Вже 12 січня у Києві та Львові КДБ арештовував українських інтелігентів, серед яких були й учасники вертепу. Протягом трьох днів затримали щонайменше вісьмох львів’ян. Їх обвинуватили у виготовленні, розповсюдженні та зберіганні наклепницької літератури, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи. Закидали й участь у вертепах. Більшість засудили до позбавлення волі на 5–7 років у таборах суворого режиму і 3 років заслання.