Свято оживає
Вертеп
Цьогоріч вертеп відзначає 800-річчя. Традиція з’явилася в Італії та поширилася по інших католицьких країнах. В Україні влаштовувати театральне дійство на Різдво першими стали студенти Києво-Могилянської академії. В деяких регіонах вертеп – це невеличка скринька, прикрашена фігурками чи листівками. В інших – це справжній ляльковий театр, для керування яким потрібні певні навички. А є ще живий вертеп.
Презепе, кріппе, сантони
Привід для вшанування місця й обставин появи на світ Ісуса Христа дає текст Євангелія від Луки: «І породила вона свого Первенця Сина, і його сповила, і до ясел поклала його – бо в заїзді місця не стало для них». На Різдво 1223 року в італійському містечку Греччо чернець Франциск Асизький вперше встановив макет різдвяних ясел (латиною praesepium). Тож цьогоріч відзначаємо 800-річчя вертепу.
Ясла у Греччо, фреска Беноццо Гоццолі у церкві Святого Франциска в італійському Монтефалько, 1452 рік
Незабаром традиція презепе поширилася по всій Італії. Спочатку так показували три євангельські сцени: Різдво, Благовіщення пастухам і процесію волхвів. У другій половині XVIII століття сюди додалися епізоди побутового характеру. Майстри виготовляли фігурки для презепе з дерева, теракоти та інших матеріалів. В неаполітанському вертепі може бути близько тисячі персонажів, усі – одягнуті в різнобарвні тканини, з добре пропрацьованими деталями й неповторними виразами обличчя. Щороку напередодні Різдва презепе встановлюють перед собором святого Петра у Римі. Опівночі, коли у храмі сповіщають Благу вість про народження Христа, у ці ясла урочисто покладають фігурку Богонемовляти.
Неаполітанський вертеп, середина XVIII століття, експонат Художнього інституту у Чикаго
Цей звичай поступово запозичували інші католицькі країни. На німецькомовних теренах різдвяний вертеп (krippe) відомий з XVI століття. Гуманіст Страубіндер Кірхмайєр описує літургійне дійство, в ході якого дівчата і хлопці, пританцьовуючи й плещучи в долоні, ходили навколо вівтаря, де було покладено дерев’яне зображення малюка – Христа. Дорослі парафіяни в цей час співали різдвяні пісні й в такт мелодії удавали, що колишуть ясла з новонародженим.

У Франції ясла з фігурками (santones) з опаленої глини почали створювати приблизно у XVIII столітті. 1803 року в Марселі відбувся перший ярмарок сантонів. На півдні країни вертепи (grupi, presep, belen, nativeta) встановлюють у храмах і помешканнях, і тримають до свята Стрітення. Це картонні ящики без кришки й передньої стінки. Тут є не тільки персонажі Євангелія, але й впізнавані типажі: селяни, вівчарі, торговці, музиканти, рибалки, циганки-ворожки тощо.
Презепе із Неаполя
Друга половина XVIII століття. Експонат Баварського національного музею
На радість пиворізам
Традиція різдвяних ясел глибоко закорінена у західних слов’ян, що сповідують католицизм. На початку XIV століття вертеп (szopku) встановили у костелі святого Андрія у Кракові. Для популяризації культу почали виготовляти рухомі фігурки – шопка стала подібною до лялькового театру, іноді вона могла мати до двох метрів у висоту. В різдвяне дійство додавали патріотичні й сатиричні мотиви. Так персонажами вертепу стали Тадеуш Костюшко, Бартош Гловацький, косиньєри (повстанці, озброєні косами), улани та інші народні герої.
Коли вертеп з’явився на українських землях – питання дискусійне. Одні дослідники називають кінець XVI століття, інші (серед них Іван Франко) переконливо відносять цю подію до другої половини XVIII століття. Одними з перших колядувати із Зіркою та ляльковим театром почали вихованці Києво-Могилянської академії. Для вічно голодних спудеїв ці різдвяні мандрівки були зручним засобом роздобути собі харч і горілку. Жартівливе «Правило увещительное пияницам» закликає: «Радуйтеся, пиворізи, паки реку, радуйтеся! Се радости день прыспиває, день, глаголю, праздника рождественского. Возстаните убо от ложей своих и воспріймите всяк по своему художеству орудия: содилайте вертепы, склейте звизду, составьте партесы (ноты). Егда же станете на улицах со звиздою бродити, ищуще сивухи, примуть вас козаки во кровы своя».

Вже в найдавніших редакціях вертепної драми серед дійових осіб побутової частини є персонажі, виділені за етнічною ознакою. В так званому Сокиринському вертепі, текст якого написали київські бурсаки у 1780-х, представлені такі дійові особи: Дід, Баба, Клим, Хвеська, Запорожець, Дяк-бакаляр, Уніатський піп, Солдат (Москаль), Угорець (Мадяр), Поляк, Жид та інші.
Фото Данила Павлова
Козак проти Ірода
Від «мандрівних дяків» – студентів і випускників академії – традицію перейняли жителі українських міст і сіл. Вертеп, з яким ходили колядувати у західній частині країни, був невеликий і простий. Скриньку, що формою нагадує селянську хату або церкву, обклеювали різноколірним папером, оздоблювали малюнками й образками. Всередині встановлювали примітивні ляльки або листівки з євангельськими сюжетами. Існували й ускладнені моделі: ляльки кріпили на диску, що обертався навколо своєї осі, або ж рухали на паличках-держаках у прорізах підлоги. Часто вертеп і різдвяну зірку освітлювали свічками – стіни конструкції ставали своєрідним екраном.

Натомість вертеп на сході України – це справжній театр ляльок. Щоб його обслуговувати, потрібні були неабиякі навички. Скриня мала два поверхи. На другому показували сюжети різдвяного євангельського циклу: народження Христа, нищення немовлят за наказом царя Ірода, прихід волхвів з дарами тощо. На першому – побутові сценки, інтермедії світського характеру. Позитивними персонажами тут виступали козак-запорожець і простий селянин. Висміювали панів, зажерливих попів, корчмарів. Дійство супроводжували танцями й піснями.
фігурки Сокиринського вертепу
Фото Данила Павлова
Поширений був і живий вертеп. Колядники одягали костюми й розігрували сценки. Перелік релігійних персонажів дійства обумовлений євангельською легендою про незвичайне народження Ісуса Христа: тут є Царі (Королі), Пастирі (Волхви), Ангели, Воїни, Цар Ірод, Смерть. Костюми й реквізит цих образів наслідують зображення на іконах і в церковних виданнях. Серед світських персонажів користувалися популярністю Дід, Баба, Чорт, Коза, Жид, Циган, Козак, Офіцер. Деякі з них обов’язково маскували обличчя.
Веселити на Святий вечір
Єдиного канонічного тексту вертепної драми не існує як не існує канонічної номенклатури його виконавців. Детально описані в літературі Сокиринський, Куп’янський, Батуринський, Хорольський вертепи.

Традиційні різдвяні обходи з ляльковим і живим вертепом можна трактувати як модифікований варіант давнього народного обряду колядування. Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір’я кожної хати. Господарів славили величально-поздоровчими піснями й речитативами, бажали їм здоров’я, щастя, щедрого врожаю. За це колядники отримували певну натуральну або грошову винагороду. У всіх варіантах і редакціях вертепної вистави Добро перемагає Зло у його  різних іпостасях: Цар Ірод, Смерть, Чорт.
Вертеп у селищі Печеніжин (Івано-Франківщина), 1955 рік. Фото з архіву «Локальної історії»
На Закарпатті вертеп іменували «бетлегем» (спотворена назва міста Віфлеєм). Першими на подвір’я заходили Ангели, старший з яких проголошував: «Гей, пане ґаздо, чи дасте веселити дім нацись Святий вечір?» Почувши відповідь господаря: «Весели, весели!», – Ангели урочисто вступали до хати, заносячи з собою вертепну скриньку. Слово брали Пастирі, котрі вітали господарів зі святом. В їхніх веселих монологах читаються реальні деталі побуту закарпатських вівчарів. У кінцевому акті «бетлегемської» вистави виходив Дідо – провідний сміхотворець і фігляр.
Колядники у селищі Міжгір’я (Закарпаття), 1920–1930-ті роки. Фото з книги Vladimír Kuštek – Československý svět v Karpatech, надав Михайло Маркович
Бетлегем у селищі Великий Бичків (Закарпаття), 1920–1930-ті роки. Фото з архіву Василя Поповича, надав Михайло Маркович
Гуцульський бетлегем у селі Косівська Поляна (Закарпаття), 1950-ті роки. Фото з архіву Юрія Саса, надав Михайло Маркович
У радянські часи вертеп забороняли й переслідували як пережиток релігійної ідеології. Після 1991 року почалося відродження. В багатьох містах у різдвяні дні відбуваються фестивалі-конкурси лялькових і живих вертепів за участі акторів-професіоналів і аматорів. Традиція змінюється і трансформується разом із суспільством. Так, під час Євромайдану в Києві влаштували «Зірковий вертеп». Текст писав казкар Сашко Лірник, режисером виступив народний депутат Олесь Доній.

Головним антигероєм вистави став «Ірод Федорович» (алюзія на тогочасного горе-президента Віктора Януковича). Неважко передбачити, що в майбутніх редакціях вертепу замість Чорта, Смерті й царя Ірода з’являться карикатурні маски кривавих диктаторів Путіна і Лукашенка, патріарха Кирила й інших паліїв великомасштабної війни, яку розв’язала Російська Федерація.
Крафтове
різдво
Автор тексту: Олександр Курочкін
Редагування: Денис Мандзюк
Наукове редагування: Юрій Пуківський
Ілюстрації: Богдана Давидюк
Дизайн та розробка: shum.design
Ідея та координування: Аліна Брода, Віталій Ляска
Локальна історія – медіа про українське минуле. З 2018 року щомісяця видаємо друкований журнал.

Кредобанк – один із системно важливих банків України, що працює на ринку понад 33 роки. Банк є частиною фінансової групи PKO Bank Polski. Кредобанк представлений у 22 областях України та Києві і надає увесь спектр банківських послуг.

Крафтове Різдво – започаткована Кредобанком низка заходів задля популяризації крафтових виробників та відродження українських традицій.
Зірка
Освітити правильний шлях
Дата
Чому святкуємо Різдво 25 грудня?
Прикраси
Про часи, коли все почалося
Вертеп
Свято оживає
Тварини
Коли звірі розмовляють
Їжа
Головна вечеря року
Предки
Відкрити ворота в потойбіччя
Колядування
Пісня, що сповіщає про народження Ісуса
Подкаст
Слухайте на Youtube
Назад