Альфред Шаманек: етнічний німець, який став начальником штабу Галицької армії

"Великі спосібности як старшини ґенеральної булави"

<p>Полковник УГА Альфред Шаманек</p>

Альфред Шаманек народився 22 травня 1883-го у Львові в родині австрійських урядовців і офіцерів та був етнічним німцем. Він зростав у поліетнічній Галичині, де співіснували українська, польська, єврейська та німецька громади. Атмосфера Львова, який був центром національних рухів, відіграла важливу роль у становленні його світогляду. Однак ще в юнацькому віці сім’я Шаманеків виїхала до столиці імперії Габсбургів. У Відні впродовж 1901—1903 років Альфред навчався у кадетській школі, після завершення якої розпочав вищі військові студії в Академії Генерального штабу у Вінер-Нойштадті, яку закінчив за три роки до спалаху Великої війни.

Різняться версії, де саме проходив службу Шаманек (на той момент в чині гауптманаеквівалент сотника) на початку Першої світової війни. Степан Шухевич на сторінках "Літопису Червоної Калини" у 1930 році стверджував, що той під час кампанії 1914 року перебував у Щирці, а після — брав участь у важких боях проти російського війська в Карпатах, а у 1915 році — у битві під Горлицями. Водночас є твердження, що вибух глобального військового протистояння він зустрів на Балканах — із дислокацією у місті Фочатепер це південний схід Боснії і Герцеговини — у Республіці Сербській.

У будь-якому разі, згодом Альфред опинився на італійському фронті, потім — на близькосхідній арені бойових дій у Сирії. Як згадував пізніше Степан Шухевич про Шаманека: "Там на близькому Сході зразу виявилися Його великі спосібности як старшини ґенеральної булави, так що за великі заслуги турецький султан наділює його високим оттоманським відзначенням".

Після завершення війни Шаманек, як офіцер австро-угорського війська — сторони, яка програла протистояння — опинився в англійському таборі для інтернованих, звідки, щоправда, вже незабаром утік — спершу до Болгарії, а звідти – через австрійські терени — до Галичини.

Тут він опинився у вирі Польсько-української війни, приєднавшись до Галицької армії, де за призначенням Дмитра Вітовського очолив матеріальний штаб її Начальної Команди. 

"Київська катастрофа"

У квітні 1919-го Альфред Шаманек був призначений начальником штабу ІІ корпусу Галицької армії. Зокрема, він відіграв помітну роль у підготовці та проведенні Чортківської офензиви (був одним із її ключових ініціаторів та розробників її плану). Зокрема, 5 червня 1919 року він очолив делегацію старшин ІІ корпусу, яка звернулася до командувача корпусу Віктора Курмановича з пропозицією затвердити план наступальної операції. Тоді під час перебування в Бучачі він доповів диктаторові ЗУНР Євгенові Петрушевичу про критичний стан забезпечення армії боєприпасами, зазначивши, що однією з причин дефіциту набоїв було небажання керівництва УНР на чолі із Симоном Петлюрою підтримати самостійно розпочатий наступ галицьких військ. Тим не менше, висока оцінка його організаторських здібностей зумовила призначення 5 липня 1919 року начальником штабу Галицької армії. 

Щоправда, вже через десять днів розпочався вимушений під тиском польського противника перехід галицького війська за Збруч на Наддніпрянщину. Тут Шаманек у серпні 1919-го долучився до військовиків, які брали участь у наступі Галицької армії на Київ — чи не найбільш тріумфальний, а разом із тим, надзвичайно трагічний момент у його біографії. Оскільки після "Київської катастрофи", внаслідок якої галицьке військо відійшло з української столиці на користь денікінців, а особливо після укладення 6 листопада 1919 року у Зятківцях перемир’я та формування військового союзу між Українською Галицькою Армією та російською Добровольчою армією він, разом із командувачем ГА Мироном Тарнавським став об’єктом гострої критики з боку керівництва Української Народної Республіки. Відтак на вимогу Симона Петлюри обох віддали під польовий суд у Вінниці, звинувативши у самочинному укладенні угоди з представниками Добровольчої армії. Судовий розгляд, що відбувся 13–14 листопада, завершився виправданням обох військовиків, однак їх, як і отамана Омеляна Лесняка, понизили у посадах.

З іншого боку, попри те, що 17 листопада 1919 року в Одесі домовленості між відтепер вже Українською Галицькою армією та білогвардійцями були підтверджені, і командувач військ Новоросійської області Добровольчої армії генерал-лейтенант Микола Шиллінг наказав корпусу під командуванням Альфреда Шаманека зосередитися в районі Козятина та Бердичева для ведення бойових дій проти більшовицьких військ, той відмовився виконувати наказ.

Трагедія на румунському березі Дністра

З огляду на складний фізичний (через пошесть тифу) та моральний стан значної частини галицьких військовиків, Шаманек опинився серед тих представників УГА, які, піддавшись більшовицькій пропаганді, перейшли на бік радянської влади. Сам Альфред зі січня 1920 року обійняв посаду начальника штабу Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА). 6 лютого 1920 року у Бірзулітепер місто Подільськ Одеської області було створено Начальний революційний комітет УГА, який мав відігравати роль керівного органу трансформованого за більшовицьким взірцем галицького війська, а сам Шаманек (тоді вже полковник) очолив його штаб. Упродовж наступних двох місяців він очолював групу, яка відповідала за структурну реорганізацію УГА в ЧУГА, а також командував 1-ою бригадою Червоних Українських Січових Стрільців, залишаючись на цій посаді до 22 березня 1920 року.

Утім, розчарувавшись й у совєтській стороні, Шаманек вирішив таємно залишити розташування ЧУГА. Він планував транзитом через Румунію перейти на польські терени та приєднатися там до Армії УНР, командування якого саме в цей час поруч із польським військом готувала спільний антибільшовицький наступ на Україну. Однак під час спроби переправитися через Дністер (чи то у квітні, чи то у травня 1920 року — точна дата невідома) він був убитий прикордонниками, або ж перевізниками, яких, як припускають, спеціально найняли для цього. Трагедія сталася на румунському правому березі Дністра. Дискусійним залишається також питання місця його поховання: за однією із версій, Альфреда Шаманика поховали в селі Порогинині село в Україні, у Ямпільській міській територіальній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області на лівому березі Дністра, за іншою — у селі Косеуцьнині територія Молдови на правому березі річки, навпроти Ямполямісто в Україні, в Могилів-Подільському районі Вінницької області.