Кажуть, що цар несправжній
20:36, 9 лютого 2023
Я написала перші рядки цієї статті тоді, коли в коментарях під моїм текстом “(Недо)російська (недо)імперія” на сторінці “Локальної історії” у фейсбуці мене назвали москвофілкою. Предметом обговорення став портрет невідомого шведського офіцера в шкіряному колеті, датований 1690-ми – початком 1700-х років. Загалом він нагадує зображення десятків інших офіцерів, або й королів – у подібному стилі придворний живописець Давид Клекер-Еренштраль зобразив Карла XI та Карла XII. Протягом минулого року цей доволі типовий твір північноєвропейського барокового портретного мистецтва став відомий українському інтернету як “Справжній портрет російського царя Петра I”.
Це фейкове “відкриття” викликало значний інтерес інтернет-користувачів, зокрема й тих, кого вважають лідерами думок. Мовляв, ось воно, справжнє обличчя московського царя, що проливав кров українців, і чию велич сфальсифікувала російська пропаганда.
Порівняймо. Допис фахівця з історичного костюма Сергія Шаменкова, де він спростовує атрибуцію портрета як зображення Петра I, мав поширення в основному в середовищі професійних істориків. Бо там не йшлося про особливі ознаки дегенеративности, які домалювала фантазія тих, хто повірив у хибну атрибуцію. І нічого не було сказано про “ознаки сифілісу”, нібито помітні на обличчі багатостраждального безіменного шведа, і на який нібито хворів російський цар. До слова, версія про це захворювання Петра I базується на єдиному джерелі – непевному припущенні сучасника-іноземця, і загалом вважається маргінальною.
Я багато років працюю з російською пропагандою епохи Петра I. Мій текст, під яким виникла суперечка, щодо того, чи саме він зображений на портреті, якраз про те, що штучний, ідеологізований, імперський образ “Петра Великого” не має нічого спільного зі справжнім царем Московії. Я готую лекції, де наголошую на необхідності перегляду нав’язаних нам Росією імперських наративів. Саме українці можуть зруйнувати уявлення про “величну Росію” та “велику російську культуру” на світовому рівні.
Багато портретів, що репрезентують Петра I, не збігаються з його реальною зовнішністю. Але новостворені фейки розвінчуються елементарним пошуком зображення у Google. Водночас це дає ворогу можливість висміювати українську історичну науку, називаючи її недорозвиненою, сповненою спотворень і непрофесійних суджень. Бо якщо Україну як фейкову державу “створив Ленін”, то що може продукувати її наука, як не фейки?
Відстань від псевдоПетра І, враженого псевдосифілісом, до Чорного моря, викопаного прадавніми украми, коротша, ніж може здатися на перший погляд. Найприкріше те, що українці самі вкладають аргументи проти власної науки до вуст російських пропагандистів.
Портрет не має стосунку до Росії за своїм походженням. Але атрибутування згаданої картини як портрета Петра I походить якраз з Росії. Зараз ця картина перебуває в колекції музею садиби “Кусково”. Раніше її зберігали в зібранні графів Шереметьєвих, і, вірогідно, полотно могло потрапити до Москви як трофей, дипломатичний подарунок або майно когось зі шведських полонених в період Великої Північної війни. В радянський час картину вважали зображенням чи то невідомого в одязі “потішних” військ Петра І, чи то саме російського царя. Ця думка базувалася на незнанні західноєвропейської портретної традиції та обмеженості доступу до відповідної інформації. На початку 2000-х років версію переглянули, втім це не заважає росіянам і нині розглядати портрет як імовірне зображення Петра I.
Тобто лідери думок і просто патріотично, але некритично налаштовані інтернет-користувачі, натискаючи на “репост” у фейсбуці, несвідомо поширюють наративи саме російської науки. Не обов’язково створювати та популяризувати неправду, знецінюючи роботу українських істориків і допомагаючи ворогу, щоб ствердити, що Петро I був жорстоким тираном та, вірогідно, психічно неврівноваженим. Про це писали навіть численні його сучасники.
Щоб переконатися, що між його зображенням авторства скульптора Етьєна Фальконе, яке нині височіє на Сенатській площі у Санкт-Петербурзі, та реальною зовнішністю – величезна різниця, достатньо розглянути воскові та гіпсові зліпки його голови. Так, ще за життя Петра I його справжню зовнішність детально зафіксував скульптор Карло Растреллі, навіть зробивши натуралістичну ляльку у повний зріст – так звану “воскову персону”.
Отже, повертаючись до звинувачення у москвофільстві. Саме Росія славиться тим, що віками створює фейки, спотворює факти, ширить наглу брехню про всіх, кого вважає ворогами або просто людьми, країнами та народами нижчого сорту. Саме там ті, хто спростовував брехню, одразу отримували суспільне клеймо “посібників ворога”.
В житті Петра I знайдеться така кількість підтверджених фактів, яких вистачить на сотні мемів. Не варто вигадувати монстрів там, де вони й так існували, та підсилювати інших монстрів – їхніх прямих нащадків.
