"Дивлюся, аж світає…". Експертиза портрета Тараса Шевченка художника Осипа Куриласа

Перебуваючи у лавах Українських січових стрільців, Осип Курилас був активним учасником боротьби за Українську державу. Влітку 1915 року у Львові 45-річного мистця мобілізували до австрійської армії. Проте невдовзі на запрошення команданта Вишколу УСС Михайла Волошина Осип Курилас перейшов служити до Легіону Українських січових стрільців, а восени 1915 року розпочав працю художника у Пресовій кватирі Легіону. Будучи на той час вже сформованим і досвідченим мистцем, з фаховою мистецькою освітою (навчався у Львівській художньо-промисловій школі та Краківській академії красних мистецтв), Осип Курилас взявся невтомно писати історію Українського січового стрілецтва — змальовувати картини війни, портрети рядових стрільців та січових старшин, сцени життя у війську, створювати патріотичні листівки, видавати та ілюструвати стрілецькі часописи, малювати сатиричні карикатури. 

Задум намалювати картину "Дивлюся, аж світає…" повстав у творчості Осипа Куриласа в знаменний для історії України час, коли 1 листопада 1918 року була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, в час піднесення патріотичного духу й національних сподівань. Натхненний історичною подією, художник прагнув зобразити Тараса Шевченка як провісника вільної Української держави разом із Українськими січовими стрільцями, які виборювали цю державу.

Усталений образ Тараса Шевченка в кожусі й смушевій шапці Осип Курилас потрактував по-новому, в дусі тогочасних історичних подій, свідком яких був він сам як січовий стрілець. Монументальну постать Тараса Шевченка художник подав на першому плані картини. Кобзар, піднісши до очей праву руку, радісно вдивляється у майбутнє, усміхається, а в лівій руці тримає гусяче перо, яким пише історію рідного народу. Його постать символічно огортає відблиск переможної світанкової зорі, що зійшла над Україною. Ідейне звучання твору підсилює зображення січових стрільців, які сміливо марширують до бою. Попри те, що постаті січових стрільців художник малює на другому плані, він наче піднімає їх до неба, надаючи особливої ваги їхній звитяжній боротьбі та їхньому подвигу.

Працю над портретом Тараса Шевченка Осип Курилас завершив 15 грудня 1918 році у Станіславовітепер Івано-Франківськ. Картина відразу здобула популярність. У 1919 році вона була представлена на Виставі сучасного малярства Галицької України, організованій Національним музеєм у Львові, а 1920 року її експоновано на Шевченківській виставці. У тому ж 1920 році репродукція картини під назвою "Тарас Шевченко межи Українськими січовими стрільцями" була опублікована у Львові в ілюстрованому журналі для дітей "Світ дитини". Сьогодні ця репродукція є чи не єдиним документальним джерелом, яке відтворює первісний вигляд картини, оскільки 1940 року, щоб вберегти твір від знищення, Осипові Куриласу довелося замалювати постаті січових стрільців хмарами. Про це повідомляє архівний запис Національного музею у Львові за 24 квітня 1940 року, де зазначено, що художнику довелося"модифікувати портрет Шевченка". Але уважний глядач, роздивляючись хмари на картині, може побачити, як крізь них пробиваються силуети січових стрільців, нагадуючи про невмирущість подвигу усусусів та національної ідеї, за яку вони боролися.

У 1945 році картина "Дивлюся, аж світає" ввійшла до збірок Національного музею у Львові, де до цього зберігалася як приватна власність художника. Сьогодні полотно залишається однією з основних пам´яток у колекції музею. Вона впродовж десятків років експонувалася на виставках, присвячених Тарасу Шевченку, та до 24 лютого 2022 року займала чільне місце в постійній експозиції музею.