Давній Галич Михайла Фіголя

Українське середовище в оточенні ворогів

<p>Михайло Фіголь. Санкт-Петербург, червень 1958 року</p>

Михайло Фіголь народився у Крилосі на Прикарпатті 18 жовтня 1927 року. "Мій рід — найдревніший на цій землі", —стверджував Михайло Фіголь, мотивуючи це тим, що "фіголями" греки називали галицьких майстрів-гончарів. Дослідження власного роду, самоідентифікація та захоплення історією Давнього Галича відігравали важливу роль у його мистецьких та наукових роботах.

Він не мав жодного класу радянської школи, для вступу до інституту він екстерном здав всі предмети та отримав так званий атестат зрілості. Як пригадувала дружина митця науковця Тетяна Фіголь, при вступі майбутнього художника до інституту, мистецтвознавець Авраам Каганович на співбесіді детально розпитував Михайла Фіголя про його батьківщину. Коли побачив високу обізнаність в історії Галича, пообіцяв посприяти вступу юнака взамін на доступ до його літератури.

Із 1955 по 1961 рік Фіголь навчається в Інституті живопису, скульптури й архітектури ім. І. Рєпіна на спеціальності "Теорія та історія мистецтв". У цей час він відвідував майстерні викладачів та вдосконалював свої вміння і навички. Тоді у Санкт-Петербурзі, під самим носом репресивних органів радянської системи, сформувалося українське академічне середовище, до якого входили молоді митці: Опанас Заливаха, Борис Возницький, Петро Сопільник, Мінас Аветисян. Саме українські студенти у 1961 році ініціювали відкриття кімнати-музею Тараса Шевченка, у якій він свого часу проживав. 

Після закінчення інституту Михайла Фіголя був зарахували в аспірантуру. Він захистив кандидатську дисертацію на тему: "Українська сатирична графіка кінця ХІХ – початку ХХ століття", яку при публікації монографії з понад 220 сторінок радянська цензура скоротила до 56.

Однак працю всього життя митця — докторську дисертацію "Мистецтво стародавнього Галича" "зарєзали до защіти", — розповіла дружина митця. Такі теми в умовах тоталітарного радянського режиму були табуйованими. Це визначило вектор наукових та творчих зусиль Фіголя. Щоб мати можливість подорожувати і досліджувати середньовічну художню спадщину, він починає писати статті про мистецтво Чехії, Словаччини та Румунії. 

Екслібрис як форма творчого самовизначення

На початку 1960-х років Фіголь створює свої перші твори, присвячені Давньому Галичу. Для цього обирає формат екслібрису. У цих роботах можна побачити  ставлення художника до рідного краю та його історії, відчути дух шістдесятництва. 

З-поміж невеликої кількості екслібрисів Михайла Фіголя можна виділити зображення, де центральним елементом є руїни Галицького замку. Тут простежується чіткий зв’язок із двома живописними роботами автора. Перша — невеличкий етюд розміром 12х18 см на картоні, датований 1961 роком, друга — більша за розміром (60х124 см) картина на полотні "Руїни Галицького замку". 

Цей екслібрис дуже яскраво відображає інтерес автора до тематики Давнього Галича. На передньому плані зображено шолом воїна, який давно загинув у бою, але поруч проростають квіти. У центрі — щит із написом "Книга родини Фіголів", позаду нього — ваза з пензлями. На задньому плані автор показує руїни Галицького замку, який стоїть пусткою, проте позаду руїн сходить сонце, як символ нового дня. У цій роботі Михайло Фіголь демонструє великі надії й романтизм поглядів, її можна датувати початком 1960-х років. 

Із серії екслібрисів, які розробив Михайло Фіголь, характерним є і зображення воїна в обладунках зі щитом та мечем у руках, який вказує на готовність до збройної боротьби. 

Зашифровані символи у мозаїці

Період ранньої творчості Михайла Фіголя збігся у часі зі стартом процесу масового створення мозаїчних автобусних зупинок у СРСР. Згідно із задумом тодішньої влади, вони мали стати ще одним засобом ідеологічного впливу на людей. Але митці навіть у цих вузьких рамках знайшли спосіб для самовираження і творчої свободи, мозаїкою викладаючи ледь помітні деталі та зашифровані символи, які дослідники розгадують і досі.

Свій внесок у цей процес мистецького міні-бунтарства зробив і Михайло Фіголь. Серед його робіт варто відзначити автобусну зупинку у селі Насташине неподалік Бурштина на Івано-Франківщині. На ній зображено, здавалося б, побутову сцену зустрічі молодої дівчини з чоловіком. 

Але й тут художник не оминає нагоди  розмістити фрагмент із історії Давнього Галича. Мова йде про зустріч Настасі Чагрівної та галицького князя Ярослава Осмомисла. Як відомо з історичних джерел, галицькі бояри організували повстання та знищили рід Чаргів, а Настасю спалили на вогні. Цей факт також відображений у творчості Михайла Фіголя у монументальному творі "Галицька трагедія (Настася)", створеному у 1987 році. 

Серія графічних портретів "Володарі"

Давній Галич у творчості Михайла Фіголя — це не лише художнє бачення, а образи, ретельно створені на базі історичних та археологічних джерел. Він використовував у своїй діяльності літописні джерела, матеріали історико-археологічних досліджень різних вчених, таких як Антон Петрушевич, Ісидор Шараневич, Володимир Антонович, Ярослав Хмілевський, Ярослав Пастернак, Вітольд Ауліх, Володимир Баран, Богдан Томенчук.  

Його відданість темі надихала й інших митців та дослідників. Письменник Роман Федорів у своїй повісті "Плуг у бронзі" наводить такий монолог митця: "…скільки я не ходжу цими полями… змалку, рахуйте, ходжу, як тільки-но зіп’явся на ноги, а визбирати, повитягувати із землі всі ті стріли не можу".

Однією з найменш відомих творчо-наукових робіт Михайла Фіголя залишається серія графіки "Володарі", створена у 1980-тих роках. Вона вміщує 17 портретів галицьких князів у техніці літографії, які виконані на основі глибоких досліджень. Цю тему добре опрацював історик та археолог Ігор Коваль у книзі "Археологічні зацікавлення Михайла Фіголя", яка вийшла друком у 2007 році. Власне археологія та літописні джерела лягли в основу створення цих портретів, які більшою мірою є історичною реконструкцією, аніж художнім зображенням. Для Фіголя наймогутніший володар Галича — філософ, мислитель, книжник, мудрець, який здійснює свою політику не так зброєю, як книжкою та просвітництвом. Тому на фоні портрета Ярослава Осмомисла він зображує грифонів. У середньовічному мистецтві Європи грифон стає символом єдності божественної та людської природи Ісуса Христа. Осмомисл є одним із тих, хто найбільше відзначився у розбудові храмів. Тому таке зображення на його портреті не випадкове. 

На золотій підвісці творця Галицько-Волинської держави князя Романа Мстиславича — емалеве зображення галки, відоме зі знайденої мідної матриці на Підгородді. Автор Галицько-Волинського літопису акцентує на воїнських доблестях князя Романа: "Він бо кинувся був на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив їх, як той крокодил, і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур". Починаючи з Данила Романовича, практично кожного з галицьких володарів Михайло Фіголь зображує в королівській короні класичного середньовічного взірця. Цим підкреслює певну спадковість влади. 

Захистити наукову працю всього свого життя — докторську дисертацію "Мистецтво стародавнього Галича" Фіголю вдалося лише у незалежній Україні у Львівській академії мистецтв, за рік до смерті — у 1998 році. Перед тим друком вийшла однойменна монографія, яка одразу стала популярною в науковому середовищі та є актуальною й досі. 

Загалом Михайло Фіголь створив майже пів сотні мистецьких творів на тему Давнього Галича. Працював у техніках живопису, графіки, літографії. А до 1100-ліття Галича художник відкрив домашню картинну галерею, у якій експонують монументальні художні твори митця та науковця.