Антін і Фелікса Тишинські. Історія подружжя, закарбована на портретах Корнила Устияновича

Спадок 

До Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького портрети надійшли у 1962 році від Євгена Винницького зі Стрия. Він належав до третьої гілки генеалогічного дерева Тишинських (сімʼї Ізидора Тишинського). Як родич він опікувався Ольгою Бачинською, донькою Антона і Фелікси Тишинських, а після її смерті у 1951 році успадкував майно. Ймовірно, разом із спадком до Євгена Винницького перейшли й портрети її батьків.

Наявність портретів Тишинських у помешканні Ольги Бачинської підтверджують реєстри мистецької спадщини Корнила Устияновича, опубліковані мистецтвознавцем Миколою Голубцем у 1916 та 1938 роках. Так, у часописі "Українське слово" за листопад 1916 року й у Літературно-науковому додатку до "Нового часу" за липень 1938 року дослідник зазначив, що у Стрию в Ольги Бачинської є два портрети родини Тишинських. А мистецтвознавець Ярослав Нановський вже пізніше у монографії про Корнила Устияновича, яка побачила світ у 1963 році, вказав, що портрети Антіна і Фелікси Тишинських знаходяться у приватній збірці Євгена Винницького.

Портрети надійшли до музею понищеними. Ймовірно, їхній незадовільний стан став однією з причин неправильного введення імен портретованих у музейні записи. Лише після реставрації пам’яток з’явилася можливість порівняти подружжя Тишинських на портретах з їхніми прижиттєвими фотографіями.

"Одідичила найкращі прикмети своїх батьків"

Відомо, що Антін Тишинський народився 1 травня 1844 року в сімʼї отця Йосифа Тишинського, пароха сіл Голобутів і Завадів у Стрийському повітіЛьвівщина. Рідною сестрою Антіна була Осипа Нижанківська, дружина отця Йосипа Нижанківського.

Антін Тишинський одружився з Феліксою-Марією Шуттер, німкенею за походженням. Працював залізничним урядовцем, і тому його сімʼя часто переїздила. Подружжя Тишинських виховало трьох дітей — доньок Ольгу й Ізидору та сина Ярослава. Найстаршою була Ольга (у заміжжі Бачинська)1875-1951 — видатна громадська діячка й сподвижниця українського кооперативного руху у Галичині. Сьогодні у будинку на вулиці Валовій у Стрию, де мешкала Ольга Бачинська, знаходиться її Меморіальний музей. 

Ізидора Тишинська вийшла заміж за державного урядовця з Ряшева Кароля Конопку. Син Ярослав1883-1929 здобув освіту скульптора. У 1906—1907 роках Ярослав Тишинський навчався в Академії красних мистецтв у Кракові, потім вступив до Академії Жульєна в Парижі. У 1908 році, коли помер батько, Ярослав повернувся до Стрия, але через деякий час переїхав до Мінська, де разом з архітектором Оттоном Краснопольським відкрив власну скульптурну робітню. Після вибуху Першої світової війни Ярослав Тишинський був інтернований і висланий до Оренбурга. З Сибіру повернувся 1920-го. Помер у Варшаві 1930 року. Однією з найбільш відомих скульптурних робіт Ярослава Тишинського нині є "Портрет Тараса Шевченка", виконаний на замовлення митрополита Андрея Шептицького 1909 року.

Останні роки життя Антін Тишинський проживав у Завадові в домі племінника отця Остапа Нижанківського, сина рідної сестри Осипи. Помер 16 вересня 1908 року. Похований на цвинтарі у Стрию разом з дружиною Феліксою-Марією. Автором памʼятника на могилі подружжя, ймовірно, є їхній син Ярослав.

Промовисту характеристику подружжю Тишинських дав інженер Андрій Качор, який 1954 року у Вінніпезі видав нарис про життя і громадсько-кооперативну працю Ольги Бачинської. Він писав: "Кажуть, що вінАнтін Тишинський був дуже інтелігентний, тихої і лагідної вдачі та любив піклуватися своєю родиною. МамаФелікса Тишинська походила з німецької родини і відзначалася великим замилуванням до практичної домашньої господарки, любила держати всюди лад і порядок. Мала Оля одідичила найкращі прикмети своїх батьків: по батькові тиху і лагідну вдачу, мистецьке почуття краси та любов до всього рідного, а по матері педантерію до кожної роботи і практичний господарський змисл". 

Саме такими інтелігентними і добрими людьми Антін і Фелікса Тишинські постають на портретах Корнила Устияновича.

Портрети, створені на Буковині

<p>Корнило Устиянович&nbsp;</p>

Портрети подружжя Тишинських намальовані Корнилом Устияновичем як парні. Їх обʼєднують однакові розміри (74х60см), спільне композиційне і колористичне вирішення, й характерна для портретного малярства раннього періоду творчості художника1860-1870-ті рр. манера виконання. Моделі подані на ледь висвітленому темному тлі, у чорному вбранні; світлими плямами виступають лише їхні обличчя, підкреслені білим комірцем сукні Фелікси й білою сорочкою Антіна.

На портреті Антіна Тишинського унизу праворуч присутня авторська монограма червоною фарбою: К.Н.У.1874; на портреті Фелікси унизу ліворуч авторський підпис стертий, збереглися лише сліди червоної фарби. Датування на портреті Антіна Тишинського вказує, що Корнило Устиянович намалював чоловіка у 30-річному віці, в час, коли Тишинський працював на Буковині. Портрети створені художником за рік до народження першої дитини подружжя Тишинських Ольги, яка прийшла у цей світ у Сучавітепер Румунія 5 червня 1875 року. Можемо припустити, що й портрети її батьків, Фелікси і Антіна Тишинських, намальовані Корнилом Устияновичем у Сучаві, адже там від 1870 року мешкав його батько Микола Устиянович, у родинному домі якого час від часу зупинявся художник.

Портрети Антіна і Фелікси Тишинських авторства Корнила Устияновича — цінні мистецькі й історичні памʼятки української національної спадщини, які є наочним матеріалом у вивченні давнього українського роду Тишинських.