Від цісарських офіцерів до Героїв України. Історія Національної академії сухопутних військ

Офіцери для цісарської армії

На місці, де тепер знаходиться Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі – НАСВ) у 1899 році було відкрито Цісарсько-королівську школу кадетів піхоти. Появу цього закладу спричинила потреба австро-угорської армії в офіцерах, які б могли ефективно керувати підрозділами, які сформували з місцевого населення. Також свою роль відіграла конкуренція між містами за можливість мати такий заклад. Про це свідчить зміст переговорів між міською владою Львова та австрійським урядом у справі побудови закладу, який раніше відкрили у Кракові. 

Окрім питань, пов’язаних із фінансуванням будівництва, делегація Львова наполягала на першочерговості прийняття на навчання кандидатів серед місцевого населення та включення у перелік навчальних предметів української та польської мов. Наслідком цього стала, хай і доволі мала, присутність українських учнів, які здобували професійну військову освіту. Серед вихованців школи кадетів були відомі діячі періоду визвольних змагань полковники Гнат Стефанів і Альфред Бізанц.

Школа проіснувала до Першої світової війни. Останній штатний випуск кадетів у Львові відбувся 6 серпня 1914 року. У зв’язку з наступом російських військ школу евакуювали в тилові території Австро-Угорщини, до Львова її вже не повертали.

Фактично найбільш відомою пам’яткою, яка залишилася на згадку про неї до наших днів, є головний корпус НАСВ, який, як прийнято вважати, був збудований за проєктом Філіпа Покутинського віденською фірмою "Й. Айслер та брати". Проте це авторство можна поставити під сумнів хоча б тому, що Філіп Покутинський, який дійсно жив і творив певний час у Львові, помер ще у 1879 році у Кракові, а тому навряд чи міг розробляти проєкт школи кадетів, яку почали зводити суттєво пізніше. 

Стадіон, радіо, джаз

Школи не стало, але збереглася її інфраструктура. Ймовірно, це стало однією з причин чому вже у 1921-му до Львова передислокували польський навчальний заклад Корпус кадетів № 1, якому у 1930-х роках присвоїли назву на честь маршала Юзефа Пілсудського. Корпус кадетів був 5-ти класовою гімназією математично-природничого напрямку, де навчалися діти польських військових.

Корпус доволі динамічно розвивався, зокрема, для навчання фізики та біології у закладі створили спеціалізовані лабораторії. Для фізичних вправ розбудували спортивний стадіон площею 15 637 м², де були бігові доріжки, поле для футболу, тенісу, сітківки тощо. В 1930-х роках поруч головного корпусу розбудували приміщення гімнастичної зали. Окрім цього, керівництво розпорядилося звести будівлі шпиталю, де була аптека, лазня, кабінет стоматолога, ізоляційний відділ, окремі приміщення для сестер Червоного Хреста, які працювали в шпиталі. 

Значну увагу приділяли дозвіллю кадетів. Зокрема, вони мали свій хор, оркестр і навіть джаз-групу. Крім того, була кадетська радіостанція та газета. А за рік до початку Другої світової війни кадетів навіть возили на екскурсію до Риму.

Політруки, журналісти, іноземці

Подальший розвиток Корпусу перервала Друга світова війна. Коли радянські війська увійшли до Львова у вересні 1939 року Корпус кадетів припинив своє існування.

Територія та приміщення Корпусу тепер стали в нагоді уже Червоній армії. 30 грудня 1939-го тут сформували Львівське піхотне училище, завданням якого було готувати командирів кулеметних взводів. Незабаром це училище перевели до Острога, а у звільнених приміщеннях розташували 15-ту стрілецьку бригаду, яку розформували на початку 1941-го. На її місці розмістили створену у квітні того ж року 32-гу танкову дивізію 4-го механізованого корпусу 6-ї армії. З початком німецько-радянської війни дивізія брала участь у кількох баталіях, доки її залишки не загинули в котлі під Уманню.

В роки Другої світової війни у приміщеннях кадетської школи розгорнули військовий госпіталь.

У 1947-му із Харкова до Львова передислокували військово-політичне училище, яке було засноване у 1939 році у Брянську. Відтоді інституцію перейменували на Львівське військово-політичне училище (далі – ЛВПУ).

Наприкінці 1950-х тут готували військових журналістів та культпросвітпрацівниківначальників військових клубів та Будинків офіцерів як для Збройних Сил СРСР, так і для збройних сил іноземних держав. У Львові навчалися майбутні офіцери з 25 країн. Зокрема, найвідомішим іноземним випускником був Президент Монголіїу 2009–2017 рр. Цахіагійн Елбегдорж. 

У 1967 році назву закладу змінили на Львівське Вище Військово-Політичне Училище (далі – ЛВВПУ), який у 1975-му нагородили орденом Червоної Зірки.

Присягу склали не всі

Після розпаду СРСР внаслідок розподілу армії між колишніми союзними республіками та падіння комунізму, ЛВВПУ втратив сенс існування. У січні 1992-го більшість особового складу училища присягнула на вірність Україні. Ті, хто не бажав цього робити, у квітні того ж року були передислоковані до Росії. Останній начальник ЛВВПУ, генерал-майор Ігор Пушнов передав свої повноваження полковнику Дмитру Кульвановському, який тимчасово очолив заклад. Іноземні слухачі достроково завершили навчання. Того ж року заклад отримує назву Львівське вище військове училище.

8 жовтня 1993 року на базі Львівського вищого військового училища було відкрито Відділення військової підготовки Державного Університету "Львівська Політехніка", яке стало першим в Україні військовим закладом, який був інтегрований із системою цивільної вищої освіти — з Національним університетом "Львівська політехніка". Перший набір студентів відбувся за спеціальностями: "Електромеханіка", "Геодезичне забезпечення", "Міжнародні відносини", "Організація фізичної підготовки та спорту", "Військове диригування" та "Машинобудування". У подальшому цей перелік змінювався і доповнювався.

18 листопада 2000 року за значні успіхи у підготовці кадрів для війська та з нагоди 100-ліття підготовки офіцерських кадрів у Галичині, інституту присвоїли ім’я гетьмана Петра Сагайдачного. 

Не 100-літня історія

Історію сучасної Національної академії сухопутних військ варто починати з 13 травня 2009 року. Саме тоді військовий навчальний заклад у Львові став самостійною структурою під назвою Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у складі якої утворили військовий коледж сержантського складу. У 2015-му Академії надано статус Національної. 

Варто зазначити, що згідно зі статутом, Академія є правонаступником саме Інституту Сухопутних військ, а не інших закладів, які в різні періоди діяли на цій території. Хоч військовий навчальний заклад не має понад 100-літньої історії, у цьому все ж є свої переваги. А саме: можливість вільно будувати майбутнє, не обтяжене міфами та пропагандою, і вільно творити традицію, яка стане міцною опорою для майбутніх поколінь Захисників та Захисниць України.

Тим паче, що серед випускників Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного сотні відомих військових, серед яких бригадний генерал Олег Апостол, полковники Вадим Сухаревський, Павло Паліса, Еміль Ішкулов, Юрій Ігнат, підполковники Валерій Чибінєєв, Андрій Верхогляд і Шаміль Крутков. Станом на грудень 2024 року 56 випускників Національної академії отримали звання "Герой України".