Повстанське життя, сховане у скляній банці

Того ж дня Марія Кіщук, Василева мати, спустилася в село до стоматолога. Розповіла лікарю про знахідку. Той повідомив свого двоюрідного брата Василя Гуменюка, ветеринара, який від дитинства захоплювався фотографією.

— Кіщуки просили видрукувати фото — сподівалися побачити там свого родича-повстанця, який зник безвісти, — розповідає Василь Васильович. — Перше, що я зробив, — промив плівки у фізрозчині й висушив, щоб вони не руйнувались. Протягом місяця виготовив відбитки для Кіщуків. Свого родича вони там не побачили. Тоді взявся оцифровувати негативи. На це витратив рік. 

Усього на плівках було 216 кадрів, майже всі — формату 6х9 сантиметрів. Гуменюк з’ясував, що їх робили на два німецькі фотоапарати — Zeiss Ikon Nettar 515/2 та Zeiss Ikon Nettar 515. Фотографів було мінімум шестеро: Дмитро Білінчук "Хмара", Назарій Данилюк "Перебийніс", Іван Кулик "Сірий", Михайло Кашуба "Тряпка" і Юліан Матвіїв "Недобитий". Імовірно, саме Білінчук і сховав їх біля хати висланого з села повстанця Палія Мицканюка незадовго до свого арешту 1952 року. 

— Він був добрим фотографом і знав, як зберігати такі речі, — продовжує Гуменюк. — Опис поклав окремо, бо при контакті з папером плівки пошкодилися б. На допитах у МДБ "Хмара" докладно описав цю добірку. Чекісти перекопали всю Мицканюкову ділянку, та нічого не знайшли. Виявили їх випадково тільки через пів століття. Плівки були в доброму стані, за винятком 10—12 кадрів. Трохи подряпані, деякі мали нерізке  нечітке зображення — це були сюжетні фото. Однак й із них вдалося зробити задовільні відбитки. 

Дослідник нікого не знав на фото. Показав їх повстанцеві Петру Підтелейчукові "Спартаку". Той упізнав Дмитра Білінчука, який походив із сусіднього села, Юліана Матвіїва "Недобитого", з яким мав очну ставку в слідчому ізоляторі Лук՚янівської тюрми, Василя Савчака "Сталя" і Григорія Легкого "Бориса" — окружних провідників Буковини та Коломийщини. Також порадив звернутися до редакції газети "Шлях перемоги". Опублікувавши їх там, Гуменюк отримав майже дві сотні листів з коментарями. У 2002 році організували фотовиставку, а 2005-го вдалося видати альбом. Відтак Василь Васильович віддав плівки Косівському братству ветеранів УПА імені курінного Дмитра Гаха "Скуби". Там їх зберігають дотепер.

— Першою я оцифрував фотографію, на якій позують 15 повстанців, — каже чоловік. — Всі хлопці — красиві, охайні, усміхнені. Випромінюють молодечий запал. Власне, так само виглядають вояки на більшості знімків. Яворівський архів доніс зримі образи повстанців — відчайдушних, героїчних воїнів. Він багатоплановий — тут є фото на постоях, у рейдах, із цивільними, на відпочинку, портрети "на пам’ять" тощо. Всього на віднайдених фото зображено понад 300 осіб. Опізнати вдалося 97.