Кепі блан — символ Французького Іноземного Легіону

Legio Patria Nostra ("Легіон — наша Батьківщина")

Французький Іноземний Легіон офіційно з’явився 10 березня 1831 року завдяки старанням короля Луї Філіппа І. Його поява мала цілком логічну основу. Початок Алжирської кампанії1830–1847 рр. зумовив потребу в добре навчених військах, а велика кількість іноземців, які оселилися у Франції, створювала соціальну проблему, яку потрібно було вирішити. Відтак вирішили сформувати підрозділ, який складатиметься з іноземців, та братиме участь у бойових діях у потрібних місцях. Таким чином, Франція скорочувала чисельність небажаних осіб та отримала нових солдат, які були об’єднані в новоутворений Іноземний Легіон.

Зважаючи на особливості формування, не дивно, що Франція на законодавчому рівні визначила, що цей Легіон можна використовувати за межами континентальної частини країни. Прикметно, що офіцерські посади обіймали французи, а солдатські — іноземці. Така тенденція зберігається і донині. 

Упродовж наступних років Легіон брав участь майже в усіх військових кампаніях Франції. Однак найбільш пам’ятною для нього стала франко-мексиканська війна1861–67 рр., під час якої відбулася битва при Камероні30 квітня 1863 р.. Під час цієї баталії невеликий загін легіонерів стримував атаки суттєво переважаючих сил мексиканців, завдавши їм значних втрат. Перед лицем смерті легіонери відмовилися здаватися, тому лише кілька поранених бійців вижили після бою та були взяті в полон. Незважаючи на фактичну поразку, ця битва стала символом незламного духу Легіону. Тому щороку день пам’яті битви при Камероні відзначається у Франції як День Французького Іноземного Легіону.

Нині Легіон здебільшого використовують у миротворчих місіях та операціях Збройних Сил Франції. У них в статусі легіонерів беруть участь й наші співвітчизники.

Українці в Легіоні

Україну з Легіоном пов’язують не лише музейні експонати. Українці з’явилися в підрозділі ще наприкінці ХІХ століття. Спершу це були трудові мігранти, для яких служба в Легіоні була способом отримати стабільний заробіток. Згодом, після завершення Перших визвольних змагань1917–21 рр., до лав підрозділу почали записуватися українські військові, які опинилися на еміграції. Серед них були не лише рядові, а й офіцери.

Падіння Польщі в 1939 році спричинило нову хвилю еміграції з терен, які займала ця держава. Звісно, були серед емігрантів й етнічні українці, які були громадянами ІІ Речі Посполитої. Однак значна кількість із них, хоч і висловила бажання воювати проти нацистської Німеччини, та категорично відмовилася робити це у польських підрозділах армії генерала Владислава Сікорського. Французи не мали бажання вникати в особливості польсько-українських стосунків того часу, однак дозволили багатьом українцям вступити до лав Іноземного Легіону. Таким чином, станом на першу половину 1940-го року, в лавах Легіону налічувалося кілька тисяч етнічних українців. У статусі легіонерів вони й зустріли німецьке вторгнення до Франції, захищаючи і проливаючи кров за чужу батьківщину.

Серед подій французької кампанії 1940 року слід згадати "Українську скелю" (Rocher des Ukrainiens). Це місце знаходиться на півдні Франції, поруч містечка Пеньє, у парковій зоні Ла-Гареннблизько 30 км від Марселя. Саме тут українські легіонери очікували на демобілізацію через військово-політичну поразку Франції у війні. І саме тут, у скелі, вони вирізали тризуб, символ Легіону, та напис з твору Івана Франка "Нам пора для України жить". 

Пам’ять про українців в рядах Легіону не забута. Її збереженням займається громадська організація АДВУЛЕAssociation des Descendants des Volontaires Ukrainiens de la Légion Étrangère / Асоціація нащадків українських добровольців Французького іноземного легіону. Вона організувала окремий маршрут до цього каменю "Стежка українських добровольців"фр. Sentier des volontaires ukrainiens та щороку проводять там пам’ятні події, присвячені українським добровольцям. 

Кількість українців у лавах Легіону могла бути більшою. Особливо це стосується періоду після Другої світової війни. Справа в тім, що через укладання франко-радянських договорів про репатріацію громадян, українці опинилися перед загрозою депортації до СРСР. Яка доля їх там би чекала — не важко здогадатися. Тому багато хто, щоб приховати своє походження і не потрапити в руки комуністів, почав видавати себе за поляків, німців, румунів. Утім достеменно відомо, що українці й надалі служили в Легіоні та брали участь в операціях в Індокитаї. Українська присутність у підрозділі зберігається і сьогодні. Наприклад, діючим станом на 2026 рік командиром Французького Іноземного Легіону є бригадний генерал Кирило Ющенко — француз українського походження, вихованець тамтешньої Спеціальної військової школи Сен-Сір.

Кепі блан у Львові

Головним та найбільш впізнаваним символічним елементом одягу легіонерів є кепі бланфр. képi blanc, або ж дослівно — "біле кепі". Це головний убір, який досі носять здебільшого рядові легіонери, оскільки офіцери носять кепі інших кольорів. Його історія сягає ще африканських кампаній ХІХ століття. Спершу головний убір легіонерів був таким, як і в інших французьких військових. З часом ці головні убори почали вибілюватися через часте прання, крім цього, свою роль відіграли й білі чохли, які одягали поверх традиційних головних уборів. Практика життя легіонера показала, що вибілений головний убір — це така собі неформальна ознака того, що легіонер вже мав суттєвий досвід участі у військових кампаніях. Так білий колір поступово ставав "фірмовим" для підрозділу. Незважаючи на це, офіційне визнання кепі блан отримало лише у 1939 році, коли під час параду легіонери вперше промарширували перед французькою публікою у білих головних уборах. Так з’явився один із найбільш упізнаваних "брендів" мілітарної культури світу.

Біле кепі — це справжній символ, який треба ще заслужити, оскільки всім його не видають. Перш ніж стати легіонером, ви маєте пройти тижні підготовки та подолати фінальний марш "Кепі блан". Відстань маршу може бути різною — від 60 до 80 км, які треба подолати у повному спорядженні. Звісно, що не всі долають цей маршрут. Ті, хто все-таки зміг це зробити, отримують біле кепі на окремій церемонії, яка є своєрідною посвятою в Легіон. Тому цей головний убір насправді є цінним для кожного, хто його отримав.

Побачити оригінальні речі, які належали легіонерам, можна в експозиції зали міжнародного співробітництва музею історії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Кепі блан до колекції музею передали курсанти академії, які їздили у паломництво до Люрду та, за звичною традицією, обміняли його на якусь річ із України. Кепі має всередині напис з іменем власника, оригінальні бірки та защіпки з назвою та емблемою Легіону Légion étrangère. Варто зауважити, що це не єдина річ з експозиції музею, яка належала легіонерам. Крім кепі, наявний і повний комплект польової уніформи типу CCECamouflage Centre Europe F2, який використовувався у 2000-х роках. Ця уніформа була подарована родиною одного з українських легіонерів і стала частиною "французької" колекції музею.

Історія цього музейного кепі демонструє, як один невеликий музейний предмет здатний поєднати історію Франції та України, ХІХ і ХХІ століття, а також нагадати про маловідомі сторінки української військової еміграції.