Енеолітична фляга у формі маківки

Посудини для опіуму

Керамічна фляга у формі макової голівки зберігають у фондах Археологічного музею Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України у Львові. Археолог Юрій Захарук відшукав її 1952 року на енеолітичній пам’ятці у селі Зимне, що на Волині. Артефакт відображає цікавий аспект матеріальної та духовної культури місцевого населення, пов’язаний із вживанням маку. Його використовували не лише як харч, а й як наркотичний засіб.

Посудини на зразок фляг — пряма модифікація оберненої макової голівки. Вони поширені в Культурі лійчастого посуду3700–3000 років до нашої ери. Це ранньоземлеробська спільнота епохи енеоліту, що існувала на території від півдня Скандинавії до заходу України.

У таких флягах розхилені вінця, широкий карнизвнутрішній виступ у горловині та видовжена шийка наслідують потовщене стебло. Округлий тулуб — саму голівку, а денце у вигляді ніжок чи п’ятикутника — її корону. Це вироби невеликих розмірів із лискованою до блиску поверхнею. Деякі посудини імітують "канелюрну"рельєфну, із борозенками форму маківки. Подекуди фляги прикрашено орнаментом із вертикальних прорізів на тулубітобто основній частині посудини Вони не випадкові й відображають надрізи, що їх робили на справжніх маківках, щоб отримати сік.

Найближчі до оригіналу (макової голівки) вироби знайдено на півострові Ютландія та у Шлезвігу-ГольштейніНімеччина. Їхня висота коливається приблизно від 9-ти до 15 сантиметрів. Відомі також фляги з вушками, які з формального погляду є глечиками.

На одних поселеннях посудини-маківки виявляють рідко, а на інших їх багато. Такі вироби найчастіше знаходять у могилах: і у ґрунтових похованнях, і у мегалітичних гробницях із кам’яних блоків. Вони навіть є стандартним супроводом покійного. Зазвичай їх клали біля голови або навколо тіла померлого.

Вважають, що фляги були не лише відображенням маку — рослини, з якою пов’язаний комплекс вірувань: земля — смерть — сон — померле — відродження — родючість. А й посудиною для зберігання опіуму, виготовленого з неї. До таких висновків учені дійшли після досліджень глиняних посудин із мегалітичних гробниць у Західній ЮтландіїДанія,датованих 3600 року до нашої ери. Фляга була зручна у транспортуванні, і її могли носити на поясі. Дикий мак ріс не всюди, а лише в окремих сприятливих регіонах. Тож уже в період енеоліту опіум міг бути популярним імпортом.

Дослідники середземноморських культур вбачали подібність із маком у посудинах доби бронзиприблизно 1700–1600 років до нашої ери із Близького Сходу, Кіпру та Єгипту. У них, за результатами аналізів фахівців, був опіум.

Символ марень і смерти

Психоактивні субстанції почали виготовляти в добу енеоліту. На території Західної Європи це був саме мак. У культурі лійчастого посуду вироби типу фляг уперше з’явилися на території Ютландії та Шлезвігу-Гольштейну. Опіум виробляли спеціальним методом із концентрованого макового соку. Відомі дані з Месопотамії, де шумери отримували маковий сік із почавленого макового насіння. А грецький лікар Діоскорид у І столітті вперше точно описав цей процес у праці "Про лікарські речовини"De materia medica.

У медицині його використовували як знеболювальний засіб. Мак — одна зі священних рослин мінойців. Вони ставилися до речовин, що містяться у його соці, як до напою безсмертя. У Стародавній Греції опіум використовували для обкурювання храмів, а також як одурманювальний засіб під час містерій. Загалом у Європі мак був символом марень і навіть смерти. У грецькому мистецтві божеств сну і смерти зображали з маковим вінком на голові або зі стеблами маку в руках.

У давніх писемних згадках чітких свідчень залежности від опіуму немає. Усі описи стосуються лише його терапевтичного та ритуального вжитку. Мак застосовували в лікуванні й харчуванні, а також вживали як засіб для досягнення стану зміненої свідомости. Вважають, що вживання наркотичних речовин не було буденною практикою давнього населення. Їх споживали окремі люди, шамани, під час певних магічних обрядів, при народженні або смерті одноплемінників.

Використання психотропів у релігійних ритуалах зберігали у суворій таємниці. Голівки маку, які містять численне насіння та наркотичний сік, у таємних аграрних культах символізують цикл смерти й відродження. Аграрний цикл — осінь-зима-весна — пов’язаний із загибеллю цієї рослини, перебуванням її насіння у землі та появою нового маку. Доля людини повторює цей цикл в орфічному уявленні про смерть тіла, відхід у потойбіччя і, нарешті, відродження у новому тілі. Вживання опіуму символізує смерть, а пробудження від наркотика — відродження. Використання опіуму і з терапевтичною, і з ритуальною метою викликає звикання. Воно приносило давнім спільнотам не задоволення, а ефект психологічного шоку, досвід смерти.

Однак у багатьох культурах мак є оберегом. Вважають, що він захищає від злих духів, вампірів і демонів. У ХІХ столітті на заході України та в Пруссії існував звичай сипати мак у труну або в могилу. Вірили, що померлий буде зайнятий рахуванням зерен маку й не шкодитиме живим. А згідно з християнськими легендами, квіти маку виросли із крови розп’ятого Христа. Саме тому вони стали символом невинної смерти, що веде до нового життя, до відродження в новому вигляді. Віддавна мак є одним із обов’язкових елементів поминальних страв (кутя, канун, коливо).

Попри широке використання маку з різною метою, люди добре розуміли його згубну дію на психіку людини. Десакралізація галюциногенів і їхнє подальше гедоністичне використання стало головною причиною зародження масової наркоманії в історії людства. Священні рослини та психоактивні речовини, позбавлені релігійних санкцій, заборон і регламентацій, потрапили у профанну сферу. Їхнє суто звеселяюче використання ("без внутрішніх обмежень" і соціального контролю) породжувало згубні звички, смертельні захворювання та негативні соціальні й економічні наслідки.