У мережу виклали архівні документи зі справи Гната Хоткевича
Напередодні на основі цих архівів представили анімаційний ролик про бандуриста.
Центр досліджень визвольного руху опублікував в мережі документи зі справи розстріляного митця, бандуриста Гната Хоткевича. Його засудили у 1938 році за сфабрикованим звинуваченням.
Про це Локальній історії повідомили у пресслужбі Центру досліджень визвольного руху.
ЦДВР спільно з Архівом Служби безпеки опублікував на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху колекцію з 55-ти документів. Окрім того, днями Центр також представив короткий анімаційний ролик на основі документів з архівної справи Гната Хоткевича.
До збірки увійшли:
- анкета заарештованого Гната Хоткевича;
- ордер і протоколи обшуку;
- список осіб, яких згадує у свідченнях Гнат Хоткевич;
- протоколи допитів та очної ставки;
- виписка з протоколу засідання особливої трійки УНКВД по Харківській області про засудження митця до розстрілу;
- обвинувальний висновок;
- виписка з акта про розстріл;
- звернення дружини Платоніди Хоткевич до Микити Хрущова;
- прохання надати довідку про наявність компрометуючого матеріалу на дружину та дітей Хоткевича;
- документи про реабілітацію митця, тощо.
Колекцію документів підготували та опублікували за підтримки Українського культурного фонду.
Гнат Хоткевич народився 19 грудня 1876 року. Навчався у Харківському реальному училищі та на технічному факультеті Харківського технологічного інституту. У 1901 році розробив власний проєкт дизельного поїзда.
Викладав у класі бандури у Харківському музично-драматичному інституті, згодом став художнім керівником Полтавської капели бандуристів.
21 лютого 1938 року органи НКВС заарештували Гната Хоткевича за підозрою в участі в “антирадянській українській націоналістичній терористичній організаці” та роботі на користь німецької розвідки. Хоткевич безпідставно визнав себе винним.
За даними протоколу допиту, до націоналістичних поглядів він прийшов після еміграції в Галичину 1906 року і знайомства з Ольгою Кобилянською, Михайлом Грушевським, Кирилом Студинським, Філаретом Колессою, Михайлом Рудницьким, Олександром Барвінським та іншими діячами. Під їхнім впливом 1913 року повернувся в Росію, нібито, “переконаним націоналістом”.
Гнат Хоткевич “визнав”, що скрізь, де він працював, займався націоналістичною і шпигунською діяльністю.
Під тиском слідчих музикант вказав, що завербував для шпигунської діяльності низку діячів, які надавали цінні відомості економічного, технічного, військового й ідеологічного характеру. Усі зібрані шпигунські матеріали Хоткевич, начебто, передавав для німецької розвідки через вчителя німецької мови Генріха Йогансона.
29 вересня 1938 року “особлива трійка” засудила Гната Хоткевича до розстрілу з конфіскацією майна. 8 жовтня 1938 року Гната Хоткевича стратили в підвалі Харківської внутрішньої тюрми НКВС.
У січні 1954 року вдова Платоніда Хоткевич звернулася до тодішнього Голови ЦК КПСС Микити Хрущова із проханням взяти під партійний контроль справу Гната Хоткевича, зобов'язати органи прокуратури переглянути справу і зняти з нього несправедливі обвинувачення. Також Платоніда скаржилася Хрущову, що їй не надають інформацію про місце перебування її чоловіка і чи він живий. Однак її заяву не задовольнили. Митця реабілітували лише 11 травня 1956 року. У 1992 році копії справи передали його доньці Галині.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України опублікував колекцію із 53 документів архівно-кримінальної справи генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника.
