Помер штурман дивізії “Галичина”, політв'язень Євген Кавич
Йому було 94 роки.
Вчора, 19 травня, у віці 94 років відійшов у засвіти штурман дивізії “Галичина”, учасник битви під Бродами, політв'язень радянських таборів ГУЛАГу Євген Кавич.
Спогади пана Євгена дослідники проєкту “Локальна історія” записали в грудні 2015 року.
Євген Кавич народився в Підбірцях у вересні 1926 року, там же й закінчив початкову школу. З дитинства захоплювався історією козацтва, гайдамаків та Українських Січових Стрільців. За часів німецької окупації вступив на навчання до Тернопільської гімназії, в Тернополі ж і записався до Дивізії “Галичина”. У своєму інтерв’ю для “Локальної історії” він згадував про школу в Гаделяґері, рекрутський вишкіл та вишкіл за спеціальністю – Євген Кавич став телефоністом і отримав звання штурмана.
Наприкінці червня 1944 року Євгена Кавича разом з іншими дивізійниками відправили на фронт під Броди. Як телефоніст, Євген працював у другій лінії фронту, а під час штурму штабу батальйону брав участь у ближніх боях. Коли вся Дивізія відступала через Західний Буг і село Ушню на Почапи, телефоністи продовжували знімати телефонні лінії й були відірвані від своєї частини. Опинившись в результаті бойових дій біля Йосипівки, Євген Кавич був приєднаний до іншої частини та деякий час був мотозв’язковим.
Після повного розгрому німецьких частин, опинившись на території, окупованій радянськими військами, Євген був вимушений записатись добровольцем до радянського війська. Однак через деякий час був заарештований, оскільки не мав жодних документів, та опинився в таборах Сибіру.
Декілька років відпрацювавши в шахтах, захворівши на запалення легень та отримавши інвалідність, Євген Кавич вирішив тікати з Сибіру. Разом зі своїм товаришем по Дивізії йому вдалося дістатися України та не без труднощів отримати документи. Пропрацювавши декілька років на пивзаводі у Підгірцях та на будівництві у Львові, Кавича було знову заарештовано. Як виявилось згодом – за доносом місцевого підпільника.
Суд відбувся 28 лютого 1949 року. 22-річний Євген Кавич отримав 25 років виправно-трудових таборів, позбавлення прав на 5 років і ще 5 років заборони повертатися на рідну землю. Пройшовши тюрми в Олеську, Золочеві, Львові (тюрма на Лонцького та Бриґідки), його було відправлено по етапу до Челябінська.
Працював тяжко, близько року на земляних роботах, згодом Євгену вдалося перейти до будівельної бригади, а звідти – до монтажної. Займався монтажем обладнання і у 1955 році отримав посвідчення слюсара-монтажника 6-го розряду. З цим посвідченням і вийшов на волю.
Повернувшись до України, не міг знайти собі роботи – не хотіли приписувати з паспортом на основі довідки про судимість. Коли прийшла повістка їхати на Донбас для роботи в шахті, Євген Кавич повернувся до Челябінська і влаштувався там на роботу. Остаточно додому, в Підгірці, повернувся у 1958 році, коли зміг отримати паспорт на основі паспорта, в якому вже не було вказано про судимість.
Більше уривків з відеоспогадів Євгена Кавича доступні тут.
