Вплив епідемій на культуру людства.

02:15, 9 квітня 2020

kaver (4).jpg
Богдан Галiбей

Богдан Галiбей

Текст

Кожна людина дивиться по свому на ріжні справи цього світа. Під кутом своєї спеціяльности роздумує над долею та культурою людства економіст, під іншими кутами історик, політик чи духовник. Тимто й не диво, що такий спеціальний, питомий свому фахові погляд на культуру людства має лікар, що бачить багато справ інакше, часом навіть глибше від інших.

Епідемії і суспільні переміни

Ось нпр. для історика якась з епідемій, що шаліли в давніх часах, це лиш малий епізод у його викладах. А тимчасом для втаємничених очей лікаря ті “малі” історичні епізоди вияснюють цілу низку великих перемін в історії та культурі людства. Дослідами над тим безсумнівним впливом великих епідемій на життя давніших людських середовищ занявся професор університету в Кензас Мейор.

Епідемії в давніших часах, коли не знали ще бактерій мали характер таємних і стихійних нещасть – катастроф, що косили більше жертв ніж найгрізніші воєнні заверухи. Вони ширилися як пожежа, розливалися справжнім океаном смерти забираючи міліони жертв.

Одна тільки чума (“морове повітря”) спричинила кінець золотого віку Перікля в Атенах, вона-ж спустошила в 14. стол. Францію та Італію, а в 16. Англію. Брак робучих рук, спричинений “моровим повітрям”, був м. ін. причиною створення стану середньозаможних рільників, бо великі земельні власники мусіли позбуватися землі, до обробу якої не стало їм робітників. Це знову піднесло життєву стопу широких мас.

“Вязнична гарячка”

Неменший жах ще до недавня перед бактерійних часів, викликувала таємна хороба, що проявлялась появою дрібненьких плям, гарячкою, маячінням та спрагою, якої не можна вгасити. Сьогодні знаємо, що ця недуга, яка в самій тільки Тосканії у 16. стол. загорнула 100.000 жертв це плямистий тиф. Нині в часах протитифозної щіплянки львівського вченого проф. Вайгля вона не грізна, але тоді ті червоні дрібні плями викликували справжню паніку в цілій Европі а розносили її у маршах війська, що бродили по цілій Европі.

У 18. стол. плямистий тиф став справжнім нещастям для Анґлії, де у вязницях розпарошився, знаний там під назвою „вязничної гарячки”. Та назва зрештою дуже давня, бо хоробу під тою назвою знали вже у вязницях старовинного Риму; так нпр. Сєнкевич змальовує у своїм „Кво вадіс” вибух тої епідемії у римських вязницях за часів Нерона, коли вони були переповнені христіянами. В Анґлії появу тої епідемії серед вязнів повитало громадянство з великим обуренням, вважаючи її „Божою карою за жорстокости що їх допускаються супроти вязнів”. Цікаве, що тодішня медицина (18. стол.) була дуже близька до правдивої причини поширювання епідемій плямистого тифу, бо тодішній корабельний лікар Джеме Лінд радив одному з вязнів винаджувати димом, щоб „усунути закаження і знищити хробачню”. Відома-ж річ сьогодні, що носіями тої епідемії е саме насікомі, зокрема воші.

Плямистий тиф мав вирішну роль на долю світа також підчас відомої виправи Наполєона до Москви в 1812- р., що заломилась не так під впливом морозів і браку харчів як від епідемії плямистого тифу серед його військ.

„Морове повітря”

Історія, яку вчимося у школі, згадує тільки про чарівну красу столиці Греції за час в мудрого законодавця Перікля. Зате вона зовсім не згадує про жахливі спеки у тому місті, про рої комах і мух, про цілі армії щурів у тому гарному, але брудному місті. Страшна епідемія чуми, яку саме розносять шурі, положила у таких умовинах кінець золотій добі Атен Перікля.

Таксамо чума, що шеліла в 14 столітті в Европі положила кінець середньовіччу, вона створила новий погляд на Бога, звернула їх очі до Нього і до неба. V висліді чого стала причиною будування стріляючих у небо будівель ренесансу.

Епідемії і королі

У тих часах лікарі були просто безрадні в обличчі тих страшних масових епідемій. Тимто з того часу маємо багато злобних карикатур на безрадних синів Ескуляпа, вдягнених у маски, довгі шати і окуляри. Таксамо страшні, таємні епідемії дошкулювали королям та іншим всевладним, в яких руках спочивала тоді доля їх народів. Це відбивалося також на податках, бо утримання блискучих дворів коштувало багато, а населення було рідке, здесятковане пошестями. Через те нпр, в Англії створили навіть податок від …вікон; бідні люди спішно замуровували вікна, і тимсамим ще більше помагали епідеміям.

Які велитенські наслідки мали заразливі хороби на долю людства видно хоч би на прикладі англійського короля Генрика VIII., що мав вісім жінок. Він мав препогану шкірну недугу, тимто не диво, що ніяка з його жінок не могла йому дати здорового нащадка. Звідсіля і його постійні розводи, ворожнеча з Римом і створення англіканської церкви. Це змінило долю Англії, а причиною цієї велитенської переміни була дуже мала – малесенька бактерія довжини кілька тисячних міліметра — т. зв. бліда спірохета.

Сухоти, дифтерит і проказа

Епідемія туберкульози, званої популярно „сухотами” не вигасла ще дотепер, але навпаки, вона обхопила цілу земну кулю. Її жертвою впали такі Генії і світлі уми людства, як св. Франц з Ассижу, і. пізніше, Шопен, Стіфензон, Кальвін, Спіноца, Шіллєр та ін.

Не менш жахливі втрати приносили давніше проказа і дифтерія, з яких перша опанована тепер ізолюванням хворих, а друга винаходом ціллющої сироватки, що неминуче рятує від смерти.

Бували випадки, що саме хвороби і епідемії помагали деяким людям і визволяли їх укриті таланти. Ось нпр. сухітнича евфорія (не нормально щасливе самопочуття) Шіллєра помогла знятися на вершини поезії. Распутін міг провадити свою шкідницьку місію тільки завдяки гемофілії наслідника російського престолу, а одна з найгірших шкірних недуг, на яку нездужав неодин з володарів світа також нераз зміняв обличчя світа.

Тому оправданий окремий погляд, з яким лікар дивиться на цілий ряд великих світових перемін, на світоглядові та суспільні революції, яких причиною був і є часто дрібненький, не видний голим оком мікроорґанізм – заразок, що точить вперто будинок культури людства і стає причиною великих перемін.