Івано-Франківський музей визвольної боротьби викупив архів поета УПА Марка Боєслава
Гроші вдалось зібрати завдяки пожертвам благодійників.
До Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери передали 215 архівних документів поета Української повстанської армії Михайла Дяченка (псевдонім Марко Боєслав). Раніше збірка була приватній колекції.
Про це повідомляє Суспільне.
Директор музею Ярослав Коретчук розповів, що особливо цінними є десять радянських зошитів з особистими рукописами Михайла Дяченка. Там повстанець написав поетичні твори про визвольну боротьбу з різними примітками, правками та доповненнями. Також є примірники підпільного часопису “Чорний ліс”, редактором якого був Марко Боєслав.
“Невеличка частина книг 20-х, 30-х і навіть 40-х років, навіть є спогади командира радянських партизанів Вершигори. Книги − самоосвітні. Це свідчить про те, що повстанці читали різноманітну літературу та займатися самоосвітою”, − каже Ярослав Коретчук.
Він припускає, що архів законсервували у металевому бідоні у 1950 році, бо останні документи − саме з цього часу. Для музею архів Михайла Дяченка викупили у прикарпатського приватного колекціонера за благодійні гроші.
“Документи − у непоганому стані. Їх можна прочитати практично повністю. Це свідчить про те, що документи перед тим, як потрапити до приватних рук, були непогано осушені від вологості. Перед тим приватний колекціонер, якому належала ця колекція, почав процес їхньої реставрації”, − розповідає Ярослав Коретчук.
За його словами, у планах музею перевидати рукописи Марка Боєслава для широкого загалу.
Михайло Дяченко (псевдо Гомін, Марко Боєслав) народився у 1910 році на Прикарпатті в селі Бондарів Калуського району. Український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).
У 1947-1950 роках був редактором підпільного часопису “Чорний ліс”.
Востаннє родичі бачили його в жовтні 1950 року за селом Завадка біля Калуша. У короткій розмові з племінницею він повідомив, що його загін рушає до Чехословаччини. Проте, як стало відомо через чотири десятиліття, кілька сотень УПА тоді не перетнули радянсько-чехословацький кордон і, повернувшись на Прикарпаття, невеликими групами осіли в лісових масивах.
23 лютого 1952 року в урочищі Хубена біля села Дзвиняч під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників підпілля одна з військових груп Управління МДБ у Станіславській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Не маючи можливості втекти, підпільники відкрили вогонь та поранили одного з солдатів, кинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера витягли сім тіл, в одному із яких впізнали Михайла Дяченка.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що у Тернополі презентували документальну книгу про архів УПА.
