Походить від бога, належить Україні. Таємниці скіфського золота

Золото української скарбниці

Судовий процес розпочався у Нідерландах після окупації Росією кримських музеїв, які надали значну частину експонатів для виставки в Археологічному музеї Алларда Пірсона. Хоча на експозиції було відносно небагато власне скіфських речей, майже від початку журналісти згадували цю справу переважно під назвою “Скіфське золото”. Втім, більшість старожитностей із колекцій були полишені на теренах України пізніми скіфами, сарматами, греками, готами, гунами.

Ще у 2014 році, після завершення виставки, музей Пірсона повернув частину експонатів Скарбниці Національного музею історії України. Йшлося про 22 одиниці зберігання, які й передала у Нідерланди Скарбниця. Фото цих експонатів і фігурують у більшості україномовних статей по справі. Зокрема, залізний меч у піхвах із золотими оздобами із кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині, ритуальний конус із кургану Передерієва Могила на Донеччині, прикраси горита футляр для лука і стріл з кургану поблизу села Кара-Кую у Криму. 

Тепер із Нідерландів до України мають передати 565 експонатів, що складають 2111 одиниць зберігання, із колекцій чотирьох кримських музеїв та заповідників. Ідеться про речі із найрізноманітніших матеріалів – кераміки, дерева, каменя, мармуру, кістки, бронзи, срібла та золота. Артефакти походять з кримських пам’яток – Херсонеса, Пантикапея, Неаполя Скіфського, городища та некрополя Усть-Альма, некрополів Левадки, Дружне, Сувлу-Кая та інших. Серед експонатів, зокрема, є скульптура I–II ст. заввишки 1,2 м із вапняку у вигляді фігурки так званої “проростаючої діви” – вона походить із колекції Керченського державного історико-культурного заповідника.

Додамо, що ані славетної золотої пекторалі з Товстої Могили, ані її копії не було на виставці у Нідерландах. Її фото даремно використовують для ілюстрування статей по цій справі.

Золото у скіфів від богів

Скіфи мали особливе ставлення до золота. Дорогоцінний метал позначав високий статус власника, використовувався у ритуалах, ним пишно оздоблювали прикраси і зброю.

Передовсім, золото асоціювалося у скіфів із владою. А вона, вважалося, була дарована богами. 

<p>Пам'ятник Геродоту біля парламенту у Відні</p>

В “Історії” Геродота (жив у V ст. до н. е.) описана скіфська легенда про появу перших володарів. Геродот переказує сказання про спадкоємність влади від першопредка скіфів Таргітая, сина Зевса та дочки бога ріки Борисфена давньогрецька назва ріки Дніпро. Долю спадкоємності між його синами визначили золоті плуг, ярмо, сокира і чаша, які впали з неба. Лише наймолодшому нащадку Таргітая, Колаксаю, вдалося підняти їх із землі, інші ж два сини не змогли навіть підійти до них через божественне полум’я. “Колаксай, як кажуть, поділив її землю скіфів на три царства для своїх дітей, і одне з них зробив дуже великим, саме те, в якому зберігається золото”, – описував Геродот.

Речі з золота, а також зі срібла та інколи електрума природня сполука золота й срібла відомі зі скіфських пам’яток від самого початку існування скіфської культури – тобто із VII ст. до н.е. Переважно йдеться про трофеї, здобуті під час походів скіфів до Західної Азії. Такий “імпорт” відомий переважно із курганів у Придніпров’ї, Прикубанні та Ставропіллі. 

У класичну скіфську добу (з кінця VI по кінець IV ст. до н.е.) речей із коштовних металів стає значно більше. У той час їх уже виготовляли грецькі та скіфські ювеліри. Знаходять такі речі в курганах від Дунаю до Північного Кавказу.

Війна і культ

Заможні скіфські воїни оздоблювали золотом та сріблом зброю та кінську збрую. Навіть на найдавніших виробах VII ст. до н.е. присутні оздоби з коштовного металу, і ця традиція не згасає до кінця існування скіфської культури. Золотом прикрашали горити, піхви та руків’я мечів, батоги, часом сокири та навіть захисний обладунок. Така зброя використовувалась і в бою, і під час культових дійств. 

У скіфських курганах, окрім людей, ховали і бойових коней, які мали супроводжувати душі загиблих у потойбіччя. Що заможнішим був померлий воїн, то багатшою була кінська збруя. Золотом та сріблом прикрашали переважно голову та груди коня. Відомі також випадки плакування коштовним листом деталей поховального кортежу – таких, як навершя.

Чи не найбільш загадковими у скіфській культурі є золоті конуси або великі ворворки. Науковці досі не дійшли згоди щодо їхнього використання. 

Існують версії, що вони були прикрасами горитів, або футлярами для кріплення скальпів вбитих ворогів, або оздобами кінської вузди, або ковпачками для кистей, штандартів чи бунчуків, або прикрасами для чоловічих головних уборів, і навіть приладами для воскуріння конопель. Вірогідно, не можна трактувати призначення всіх конусів однаково, оскільки їх розміри та форма сильно різняться. Сумнівів не викликає лише те, що вони мали сакральний зміст та позначали статусність.

Чаша і кров

Нам відомі зображення скіфів із різноманітними чашами у руках, у тому числі за ритуалом кровної клятви. 

Про цей ритуал розповідав Геродота: “Коли скіфи складають угоди з клятвами, то роблять це в такий спосіб: наливають у великий глиняний глек вина і змішують його з кров'ю із стегон обох, що складають угоду. Так роблять вони, злегка надрізуючи тіло вістрям або дряпаючи ножем. Потім занурюють у глек меч, стрілу, сокиру і дротик і, зробивши це, кажуть багато молитов, і нарешті п'ють із глека і ті, що складають угоду, і найзнатніші з тих, що їх супроводжують”.

Золоті та срібні чаші використовували впродовж всього періоду існування скіфської культури – з часом змінювалися лише форма та орнамент. Найдавніші знахідки відомі у Келермеських курганах. А найбільша кількість артефактів припадає на IV ст. до н.е.

Для пиття скіфи також використовували роги, або ритони. Їх оздоблювали золотими та срібними аплікаціями.

Ймовірно, алкогольні напої також пили із дерев’яного посуду – який теж прикрашали коштовними металами.

У скіфських похованнях знаходять і посуд грецьких форм. Вірогідно, скіфські воїни його також використовували для ритуальних узливань. Йдеться і про срібні кіліки, і про золоті та срібні фіали. У Чортомлику знайшли унікальну срібну амфору, що мала типово грецьку форму, проте її оздоби були підлаштовані під скіфський смак.

Осяяні золотом

Заможні скіфи, а особливо представники найвищих верств суспільства, під час ритуальних дійств одягали на себе не лише коштовні прикраси, а й одяг, подекуди повністю обшитий золотими пластинками. Вони буквально сяяли золотом від ніг до голови. 

Відомі випадки використання золотих діадем чоловіками, вірогідно, військовими ватажками.

У кургані Солоха, у Німфейських, Луговій Могилі та інших знаходили золоті платівки, якими обшивали чоловічі башлики. Жіночі головні убори мали значно розмаїтішу форму – калафи, тіари, конусоподібні, покривала голови та налобні пов’язки.

Скіфи оздоблювали золотом й інший одяг – чоловічі та жіночі каптани та паски, а також жіночі сукні і навіть взуття. Одиничним поки що випадком є декор коштовними платівками чоловічих штанів (у кургані Солоха на Запоріжжі).

Найвідомішою прикрасою скіфської культури є золота пектораль із Товстої Могили. Вона вважається шедевром греко-скіфського мистецтва та є унікальною за складною конструкцією. Ця шийна, або ж нагрудна прикраса належала знатному вождю, і була атрибутом його могутності та, можливо, жрецьких функцій. Відома ще одна пектораль із кургану Большая Блізніца у Прикубанні, що має значно простішу форму – лише один орнаментальний ярус.

Гривни – нашийні прикраси у формі металевого обруча із незамкнутими кінцями – оздоблювалися фігурками звірів та людей. За архаїчної доби їх виготовляли із різних металів. Упродовж VI–V ст. до н.е. гривни вже відомі здебільшого у золоті, або ж у залізі, обтягнутому золотим листом. Із пізніших захоронень, починаючи від IV ст. до н.е., їх знаходять не лише у військових похованнях, а й у жіночих та навіть дитячих. 

Також скіфи носили товсті нашийні ланцюжки, сплетені з тонких золотих дротів, у вигляді складної косички. Ланцюжки ставали основою у конструкції складних жіночих намист. 

Костюму лісостепових теренів Скіфії (території від Подніпров’я до Подоння) притаманні шпильки. Такі прикраси там відомі із бронзової доби. У степових пам’ятках вони фіксуються лише у IV ст. до н.е. і є не частою знахідкою. 

Найчастіше шпильки знаходять у похованнях жінок. Їх виявляють у районі черепа, іноді до трьох одночасно – отже, ними закріплювали жіночі головні убори та, можливо, зачіски. Лише у лісостепу шпильки знаходили на грудях скелетів – ними кріпили плащі. Переважно цей аксесуар виготовляли із заліза та бронзи. Втім відомі і вироби зі срібла та золота.

Жінки носили сережки і скроневі підвіски. Нерідко вироби одного й того ж типу знаходили у похованнях і біля вушних, і біля скроневих кісток черепа. Вірогідно, жінка могла носити їх одночасно. У кургані біля села Новосілка на Черкащині знайшли золоті сережки та скроневі підвіски із зображенням сцени боротьби людини з грифоном. 

Персні носили жінки, чоловіки та діти. Їх оздоблювали тисненим чи карбованим орнаментом. Інколи жінка могла носити одночасно по декілька кілець на кожному пальці обох рук. У похованні дружини правителя із Товстої Могили зафіксували одночасно 11 перснів – на одному пальці їх було два. 

Чоловіки були більш стриманими у кількості перснів. Водночас, чоловічі кільця вирізняються особливою масивністю.

Браслети носили переважно біля зап’ястка на одній або на обох руках. Вони мали форму однієї відносно вузької або широкої пластини з незамкнутими кінцями, а також і спіралі. Трапляються і ножні браслети. 

Найошатнішими є браслети, що виготовлялися з тонких пластин із додатковою орнаментацією зерню, сканню та навіть емалями. 

Речі із золота потрапили до скіфів спочатку як військові трофеї, проте з часом стали важливою розпізнавальною рисою, на рівні зі звіриним стилем. Більшість виробів містили зображення, пов’язані з релігійними уявленнями та інколи розповідали міфо-епічні історії, що ідеально лягали на ритуальну та обрядову основу. Наявність золотих та срібних виробів у похованнях найнижчих верств еліти вказує на бажання підкреслити статус, нехай і не таким вартісним, проте виконаним із сонячного металу виробом. Перенасиченість золотом поховань правителів слугувала легітимізації права на владу, надану самими богами, як про це говорять скіфські міфи.