"По-простому" і "по-багатому". Як гуляли весілля в козацькій Україні

Григорій Калиновський закінчив свій текст бюджетом весілля, оцінивши всі витрати з обох сторін у понад 30 рублів, з яких найбільше грошей витратили на продукти і горілку. Сума немала, за такі гроші тоді можна було купити будинок в селі чи містечку. Натомість весілля Петра Лащинського та Анастасії Кандиби, згідно реєстру витрат, обійшлося родині нареченої у понад 200 рублів. Це у 6 разів більше, ніж в описі Калиновського. При тому, що у випадку простолюду нам відомі витрати обох сторін, тоді як у старшинського весілля — тільки витрати сім’ї Кандиб. 

Варто зазначити, що реєстр витрат на весіллі Анастасії Кандиби — це конкретні цифри реального весілля козацької старшини, тоді як дані Калиновського — "середнє арифметичне" весілля звичайних козаків і селян. Між цими подіями минуло 33 роки, але з точки зору ціни, різниця була не суттєвою, адже інфляція була незначною. Ціни на худобу і алкоголь за третину століття майже не змінилися. 

Сватання з рушниками, бочкою меду і кав’яром

У праці Калиновського серед витрат на сватання простолюду — це рушники для старост і дві хлібини. Опис впізнаваний для тих, хто читав класичну літератури: старости приходять у дім нареченої, говорять з її батьками і самою дівчиною: якщо вона згодна піти заміж, то мала винести та тарілці рушники для старост. Також відбувався обмін хлібинами. З пізніших джерел відомо, що після вдалого сватання зазвичай розпивали могорича.

Сватання родині Кандиб обійшлося у великі кошти — понад 80 рублів. Ймовірно, це пов’язано із тим, що після вдалого сватання банкети старшини були звичним явищем. Наприклад, Яків Маркович зазначав у своєму щоденнику 29 січня 1736 року, що після сватання його дочки Пелагеї з Степаном Піковцем "був у нас приватний банкет". На цьому все не закінчилося. Через чотири дні відбувся ще один бенкет "ради зговору свадетебного".

Можливо святкування вдалого сватання Петра до Анастасії Кандиби в 1744 році теж складалося із кількох банкетів. Із джерела відомо, що під час сватання старости подарували два дорогі рушники. Майбутній свасі подарували запаску, а жениху — дорогу італійську хустку. Не залишилися без подарунків й інші учасники дійства — родичі та запрошені гості (представники старшини Конотопської сотні). Навіть слугам подарували хустки, звісно, не найдорожчі.

Найбільше учасники сватання витратили на їжу та випивку. Тільки судацького (кримського) вина випили майже 250 літрів, а ще по бочці пива і питного меду,  горілки ж — чотири діжки. Родини, які збиралися породичатися, та найшанованіші гості (сотник та полковий осавул), очевидно, пили елітний алкоголь: 3 квартикварта  - 1,24 л "сахарної мастихінної", 5 кварт "коричної", 4 кварти "персикової водки"Йдеться про водки, які робили з додаванням дорогих інгредієнтів: ароматичної смоли мастикового дерева, кориці, персиків, цукру із цукрової тростини. В ті часи горілка і водка — напої з різною міцністю. Тогочасна горілка мала менше 30 градусів, тоді як водка була продуктом повторної перегонки горілки і була міцнішою. З реєстру відомо, що на рибу та кав’яр витратили суму, еквівалентну ціні двох середніх волів (6 рублів). Витрати на масло склали 3 рублі, а бакалію — 2.

Половина весільного бюджету — на алкоголь

І Григорій Калиновський, і Домінікія Кандиба (вона сама була неписьменна і реєстр їй допомогли скласти) не вважали за потрібне вказувати кількість гостей на весіллях, тому нам залишається тільки здогадуватися і орієнтуватися на кількість спожитих продуктів протягом двох-трьох днів весілля (стільки тоді тривала основна частина). 

<p>Стакан. Майстер Ланге Арнольд. 1699&ndash;1724 роки</p>

Хоча бюджети різнилися, але в них було багато спільного й основні категорії витрат збігалися. В ті часи на алкоголь йшла половина (а то й більше) "банкетного бюджету" (всіх витрат на їжу і напої). Для простої козацької чи селянської родини це було 12 рублів, для страшини — понад 100 рублів. Простолюд випивав близько 18 відер горілкитогочасне відро – 12,4 л. А на весілля старшини вже було багато різних видів алкоголю: тільки горілки близько 500 літрів, ще більше — питного меду, а також 3 бочки пива, 8 відер анісової "водки" і 120 кварт вишнівки. Дорожчий алкоголь було представлено судацьким вином (30 кварт) та "водками". Так, "сахарної коричної" випили 6 кварт, "крепитчатої сахарної", "помаранчевої сахарної" та "лимонної сахарної" — по 5 кварт.

Друга важлива категорія витрат — м’ясо і риба. Згідно даних Калиновського, селяни і прості козаки витратили на м’ясо і сало 4,4 рублів. Якби купували свиней, то за цю суму у ті часи можна було купити трьох добре відгодованих кабанів, або 11 овець, чи 220 курей. У бюджеті була графа "риба свіжа і в’ялена, також олія конопляна". На це треба було витрати 1,8 рубля. Залишається лише здогадуватися, яка була пропорція витрат на рибу і олію окремо. Тогочасні ціни на прості види риби дають змогу припустити, що риби могли купити багато: за 60 копійок можна було придбати 1000 штук в’яленої тарані. А роздрібна ціна за кварту конопляної олії у другій половині XVIII складала 3,5-4 копійки.

У реєстрі Домінікії Кандиби вказано конкретну кількість худоби і птиці: телиця, по 10 баранів і ягнят, 6 кабанів, 20 поросят, 60 курей, 20 качок, 20 гусей, 10 індиків. Всього "товар" і птицю оцінили в 21,5 рублів. Риби в переліку немає, але її точно їли на бенкеті після сватання.

Коровай за ціною вола

Важливою категорією витрат був хліб, йдеться про всі зернові, з яких готували борошняні та круп’яні страви. Так, в описі весілля 1777 року вказано, що однією з перших страв була локшина з м’ясом. За Калиновським, на "хліб різний" треба було витратити 6 рублів. У реєстрі родини Кандиб більше конкретики: 3 осьмачки пшениціосьмачка - міра для сипких тіл, одна осьмачка зележно від полку Гетьманщини мала різні величини і могла складати понад 250 кг, сотня хлібин, 80 ситницьЗдобна випічка із пшеничного борошна і весільний коровай. На все витратили 8,8 рублів. При цьому сам весільний коровай обійшовся в 4 рублі — стільки тоді коштував добре вгодований і навчений віл. Скільки міг коштувати коровай на весілля простолюду — невідомо, але він був і відігравав важливу роль у весільній обрядовості. Не можна не помітити, що загальна різниця "хлібних витрат" на весіллі простолюду і старшини була майже непомітною: зерно і продукти з нього були найбільш доступними простому козацькому і селянському господарству, на відміну від м'яса і дорогих видів алкоголю.

Крім перелічених продуктів, весілля не обходилося без масла, сиру, яєць та різних приправ. У реєстрі Кандиби згадано про "3 пуди і 10 фунтів"понад 50 кг масла "на паштети і на всякі потреби к потравам" і 5 кіп яєць300 шт.. Нічого не згадано про овочі, але, очевидно, що без них не обійшлося. Калиновський хоч і не згадав в бюджеті про овочі, але в описі весілля зазначив, що однією зі страв під час застілля була капуста.

Окрім алкоголю, "становий розрив" помітно проявлявся у використанні спецій та приправ. Калиновський в описі весілля простолюду згадував тільки про сіль і перець, на які витратили 40 копійок. Невідомо скільки солі треба було на весілля Петра Лащинського і Анастасії Кандиби, але перелік приправ вражає: "на коріння різне, як то: гвоздики, шафран, галка, імбир, перець, бобки і на бакалію як то: родзинки, фіги, лимонний сік, лимони, маслини, риж, олива вийшло грошей 5 рублів".

Священник і музики

"…та з радощів і вкинув попові аж п’ять алтин, та усе денежками, і пішов з своєю молодою у Безверхий хутір", — так закінчив історію "туманного" вінчання конотопського сотника Микити Забрьохи з 40-річною Солохою Григорій Квітка-Основ’яненко. Сучасний читач не зрозуміє, що процитованим рядком автор хотів показати читачеві-сучаснику скнарність сотника: він дав священнику за вінчання 15 копійок найдрібнішими монетами. Стільки платив простолюд. Таке не личило людині з високим соціальним статусом.

Справжнє весілля Лащинського і Кандиби теж було в Конотопській сотні. Невідомо скільки отримав священник за їхнє вінчання, але, очевидно, що не 15 копійок. За даними дослідника Юрія Волошина, в 1760-1770-ті роки в церквах Пирятинської протопопії за вінчання першим шлюбом священник отримував 10, 12 або 20 копійок (2 копійки тоді коштувала курка), а в самому Пирятині — 30 копійок. Друге і третє вінчання коштували дорожче. Хто брав шлюб утретє, мав заплатити священнику 50-60 копійок. Найдорожче коштував шлюб, якщо молодята були з іншої парафії. Сума могла доходити до 3 рублів. Калиновський писав, що "за вінчання попу, дячкам і пономарю" жених мав заплатити 1,5 рубля — сума надто завелика, навіть за мірками селянського весілля. Можливо він описував випадок весілля, коли вінчався хтось із немісцевих прихожан. Зрештою, можливо у бюджетній графі півтора рубля включили й інші витрати.

Загалом з різних джерел відомо, що плата за вінчання не була надто великою: переважно треба було заплатити священнику суму, еквівалентну ціні 5 курей чи індика. Якщо ж шлюб брали люди з вищим соціальним статусом, то вони платили більше.

На весіллі обов’язково були танці і співи, для цього запрошували музик. Калиновський не залишив інформації про те, скільки платили музикам (але вони згадані в перший і другий день весілля), тоді як Домінікія Кандиба вказала, що на сватанні музикам заплатили 4 рублі, а на весіллі — 7. Це хороші заробітки у ті часи, якщо припустити, що музик було троє, то кожен із них заробив суму, за яку наймит мав працювати рік. Звісно, весілля старшини траплялися не так часто, як весілля простолюду.

Дарували кубки і худобу

Під час весілля родини наречених обдаровували один одного. За описом Калиновського, свекруха отримувала від родини невістки чоботи, а теща від родини зятя — серпанокголовний убір, свекор і тесть — гроші (по 20 копійок). Інших родичів, бояр, світилокДівчата, що виконували обряд тримання меча й свічки на весіллі, дружок обдаровували калачами, бубликами, горіхами. 

Подібні подарунки були і на старшинських весіллях, тільки дорожчі. Петро Лащинський отримав від родичів дружини дорогу хустку (на сватанні також). Хустками також обдарували бояр і старост. Мати жениха ще під час сватання отримала запаску. Крім того, на весіллі старшини шанованим гостям також дарували символічні подарунки — "хліби" (ймовірно, калачі) і хустки.

Що ж дарували гості? За даними Калиновського, на весілля простолюду дарували переважно гроші, худобу та "інші речі для заведення господарства". Гроші дарували під час пригощання весільним короваєм: на тарілку треба було покласти не менше 1 копійки. А на другий день святкування дарували основні подарунки.

На старшинських весіллях дарувала дорогі подарунки. В реєстрі подарунків, отриманих Семеном Сулимою на весілля 1729 року, згадано переважно дорогі кубки. Яків Маркович в щоденнику не раз зазначав, що дарував на весіллях. Наприклад, в 1724 році на весіллі бунчукового товариша Федора Заборовського і Феодосії Войцехович, Маркович подарував молодятам дорогий кубок. Наступного року він із батьком був на весіллі управителя їхніх маєтків Орановського. На цьому дійстві Марковичі дарували новій родині коней, волів і 50 грошей злотих.

Маєш дочку — готуй посаг

Витрати на сватання і весілля Анастасії Кандиби обійшлися її родині майже у 300 рублів. Але це були не всі видатки. Значно більше витратили на посаг. Тільки одяг і білизна обійшлися у суму більшу, ніж сватання з весіллям. А ще були прикраси, посуд, навіть виконкурний казанПристрій для виробництва горілки. Ще однією складовою посагу була худоба: у нову родину наречена взяла з собою 30 овець, 3 коней, 3 корів, 3 биків і 2 волів. 

Витрати Кандиб на весілля Анастасії точно не були найбільшими в Гетьманщині. Наприклад, працедавець Григорія Сковороди Степан Томара посаг своїх трьох дочок оцінив у понад 18 тисяч рублівреальна сума була дещо менше, адже за тогочасними законами коштовності в посагу треба було оцінювати з подвійною ціною.  

У дочок селян і простих козаків посаг був меншим, але він теж складався із одягу, коштовностей, посуду, та худоби. Землі за дочкою не давали, тільки нерухоме майно. До нас дійшло чимало посагових реєстрів козацької старшини тих часів, а от про посаг селянок можна дізнатися хіба з поодиноких судових справ тих часів, але це вже тема для окремих досліджень