Перевертні в мазепинках

Схвалив Хрущов

7 вересня 1944 року в селі Хорів Рівненської области в полон до НКВС потрапив зверхник штабу з’єднання УПА "Холодний Яр" 22-річний Євген Басюкпсевдо "Компанієць". Повстанець дав докладні свідчення про свою діяльність: як організував один із перших загонів УПА, як дослужився до посади зверхника штабу з’єднання "УПА-Південь", як брав участь у найбільшому зіткненні УПА із Внутрішніми військами НКВС під Гурбами. Однак з арештом війна для Басюка не закінчилась. Наступні 5 років він боровся проти колишніх соратників як агент-бойовик НКДБ-МДБ "Кармелюк".

<p>Колишній шеф штабу з&rsquo;єднання "Холодний Яр" Євген Басюк у формі офіцера МДБ з дружиною. Фото періоду його служби в агентурно-бойовій групі</p>

Навесні того ж року Червона армія почала витісняти нацистів із західних областей Української РСР. Там "визволителі" зіткнулися із затятим опором УПА та націоналістичного підпілля. Противники режиму були ретельно законспіровані, їх підтримувало місцеве населення. Стало зрозуміло, що придушити визвольний рух військовими методами не вдасться.

При різного рівня чекістських структурах почали створювати спеціальні, або ж агентурно-бойові групи — АБГ. Вони налічували від 3-х до 50-ти осіб й імітували підрозділ УПА, почет командира чи боївку ОУН. Туди залучали колишніх радянських партизанів, які мали досвід боїв із повстанцями. Іноді псевдоповстанські формування організовували на базі винищувальних загонів НКВС, де служили місцеві жителі. Коли заарештованих упівців і тих, які вийшли з повинною, побільшало, АБГ стали комплектувати тільки з них. Групу очолював завербований "повстанець". Під виглядом одного з підлеглих перебував оперативний начальник із НКВС-НКДБ.

Імовірно, першою постала спецгрупа "Орел". Вона почала діяти при Відділі боротьби з бандитизмом УНКВС у Рівненській області у травні 1944-го. Ініціатором був молодший лейтенант Борис Коряков. Протягом року встигли знищити 526 і захопити 140 учасників визвольного руху. А ще розвіддані, які вони зібрали, допомогли завдати удару по скупченню відділів УПА в Козівському районі Тернопільської области. Тоді загинуло 65 повстанців, зокрема окружний провідник, надрайонний провідник і п’ять "бандватажків районного масштабу". Рахунок заарештованих і тих, що вийшли з повинною, пішов на сотні.

Досвід визнали ефективним. 26 лютого 1945 року ЦК КП(б)У ухвалив постанову, за якою регламентували розширювати діяльність спецгруп. 15 травня на нараді з обласними керівниками партії та держбезпеки у Львові цей метод підтримав перший секретар Микита Хрущов. Уже влітку на території семи західних областей діяло 156 спецгруп, які гуртували 1783 агентів-бойовиків. 

"Пробачили, дали 30 палиць і пішли"

Серед арсеналу протиповстанських заходів комуністичного режиму застосування АБГ виявилося особливо болісним. Повстанцям доводилось битися проти вчорашніх братів по зброї, кожен новий випадок зради підривав моральний дух. Найгірше, коли агентами ставали командири та провідники. Вони могли самі вербувати нових бійців АБГ серед своїх колишніх підлеглих. Спецгрупи втиралися в довіру до підпілля та руйнували його зсередини. Їхні провокації сіяли взаємні підозри в лавах УПА і ОУН, створювали атмосферу шпигуноманії. 

Капітан держбезпеки Олексій Соколов створив свою АБГ у березні 1945-го. Вона діяла в різних районах Тернопільщини. Старшим призначив колишнього коменданта окружної боївки СБ Миколу Глинськогопсевдо "Бистрий". Поступово чисельність завербованих зросла до двох десятків. Спочатку писали знайомим повстанцям листи із закликами до здачі. Так вдалося вивести з підпілля ще 74 особи. В селі Сільце чекісти видавали себе за польову жандармерію куреня Василя Андрусякапсевдо "Різун". Вдавали, що розшукують дезертирів. Дізналися про дві криївки. Під час штурму вбили надрайонного провідника і сімох підпільників, взяли в полон повітового коменданта СБ і ще шестеро осіб. На підставі здобутої інформації ВВ НКВС провели операцію і знищили чи арештували понад сотню вояків.

Соколов не приховував розправ над цивільними. У рапорті оповідав про реквізицію в селі Яблунів: «Голові сільради ми видали розписку, що коні та вози забрали курінь "Бистрого" і станичний села. Він став із нами сваритись за коней, говорячи, що поскаржиться "Різуну". Ми забрали його з собою, убили й кинули в криницю». У селі Комарівка спецгрупа спровокувала голову сільради видати боївку "Трегуба", із якою він підтримував зв’язок: "Уночі ми ввійшли в село під виглядом банди. Арештували голову, звинувативши його в тому, що видав весь контингент радянській владі. Він нас запевняв, що ненавидить радянську владу й завжди допомагає бандитам, назвав прізвиська бандитів, з якими підтримує зв’язок. Ми вдали, що хочемо його повісити, але потім пробачили, дали 30 палиць і пішли. Вранці група була в іншому селі. Голова сільради сам прибіг до мене зі скаргою. Він був страшно злий на бандитів і надав дані про місцеперебування банди".

Згуртовані на крадіжках

Начальник обласного УНКВС полковник Сараєв наказав перебудувати роботу групи Соколова на взірець Служби безпеки ОУН. СБ виконувала контррозвідувальні функції і мала право вести слідство та виносити вироки. Таке маскування давало чекістам великі можливості. Виглядало це так: арештованому НКВС повстанцю, який відмовлявся давати свідчення проти своїх, влаштовували перевезення до іншої в’язниці. У дорозі розігрували напад псевдобоївки СБ на конвой. "Визволеному" висували звинувачення у зраді. Підслідний починав переконувати у відданості визвольному рухові. Він називав знайомих йому провідників, симпатиків підпілля, розташування криївок тощо. Усі дані фіксували в протоколі допиту. Псевдобоївка оголошувала про потребу зв’язатися з "вищим проводом", щоб остаточно з’ясувати ситуацію. Тут вона натрапляла на "засідку чекістів", які "відбивали" свого в’язня. Протокол із правдивими свідченнями лягав на стіл слідчих НКВС. Такий метод одержання свідчень називали "бочкою" або "вертушкою".

Коли Соколов взявся за реорганізацію, то побачив, що його група дуже знахабніла. "Бойовики почали красти, крадене продавати і пропивати, спецгрупа уподібнилась кримінальній банді. Все ж таки цей розклад мав і позитиви – на крадіжках і пиятиках люди згуртувалися, і бажання втікати вже не було", — звітував він.

Спецгрупа отримала завдання: знайти вище керівництво ОУН і УПА в Бережанському районі. Щоб виконати його, арештували зв’язкову Стефанію Галушку псевдо "Наталка". Чекісти пообіцяли дівчині свободу, якщо вб’є обласного провідника Івана Шанайдупсевдо"Нестор". На волі її вже підстерігали агенти Соколова, замасковані під СБ. Влаштували "слідство", завдяки якому вистежили командира Чортківсько-Бережанського тактичного відтинку УПА-Захід Івана Яцишина псевдо "Гордієнко" і командира ТВ "Північ" Івана Кедюличапсевдо "Довбень". Обох знищили під час подальшої чекістсько-військової операції.

Бандити під прикриттям

"Наявність спецгруп у районах Рівненської області призводить до того, що частина з них незаконно вилучає продовольство й одяг", — скаржився заступник командира 17-ї бригади ВВ підполковник Бромберг. Можливість видавати себе за повстанців множила в агентів-бойовиків почуття безкарності. Тим паче, у перші роки АБГ перебували на самозабезпеченні — тобто мали харчуватися тим, що відбирали в селян. Їхню діяльність регулювали не закони, а внутрішні розпорядження НКВС-МДБ. Чекісти обіцяли перевертням простити всі гріхи, якщо вони допоможуть розгромити ОУН і УПА.

Грабунки, жорстокі знущання та вбивства мирних жителів стали системними. Військовий прокурор Григорій Кошарський у доповідній записці на ім’я Микити Хрущова писав: "Грубо провокаційна й нерозумна робота деяких спецгруп і допущені їхніми учасниками сваволя та насилля над місцевим населенням не тільки не полегшують боротьби з бандитизмом, а й, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності". Дорікав, що міністерська верхівка сприймає ці випадки як "неминуче зло" й відмовляється карати винних.

Кошарський наводив приклади. Учасники спецгрупи "Крилатого" в поліському селі Грицьки знущалися із 62-річного Гордія Паламарчука та двох його доньок: "Підвішували, вливали їм у ніс воду і, важко лупцюючи, змусили їх дати свідчення, що вони з органами МДБ пов’язані не були, а, навпаки, були пов’язані з учасниками українського націоналістичного підпілля". На підставі цих провокаційних наклепів чекісти арештували сестер Паламарчук і продовжили їх мучити вже в катівні МДБ. Неназвана спецгрупа забрала з села Підвисоцьке до лісу 17-річну Ніну Ріпницьку: "Тяжко її лупцювали, підвішували догори ногами, вводили у статевий орган палицю, а відтак по черзі ґвалтували".

У квітні 1949 року спецгрупи реорганізували. Їхню кількість скоротили уп’ятеро, їх переорієнтували на пошук, ліквідацію чи арешт керівників ОУН. Явно забруднених злочинами проти цивільних покарали. Серед інших на лаві підсудних опинився і Євген Басюк. Він мав на своєму рахунку участь у захопленні 300 "бандитів". А ще — грабунки, здирництво, торгівлю награбованим. Вирок для "Кармелюка" — 25 років таборів. Термін мав відбути в казахстанській пустелі. Пізніше радянські органи держбезпеки взялися замітати сліди "порушень соціалістичної законності" АБГ. Року 1990 вийшла вказівка № 00150 КДБ СРСР, за якою в архівах відомства знищено сотні контрольно-наглядових справ. Залишилися короткі загальні документи й розрізнені свідчення у слідчих справах.