Переберія на Маланку. Фоторепортаж з українського карнавалу

Через тиждень після Різдва, напередодні Старого Нового року (13 січня) в Україні відзначають Щедрий або Багатий вечір. Цього дня Церква вшановує пам’ять преподобної Меланії. У народній традиції поєдналися давні дохристиянські елементи та пізніші нашарування.

Для святкової передноворічної трапези також готували скоромні наїдки: ковбаси, м’ясо тощо. Обов’язковою стравою були й вареники. У різних місцевостях України свято Маланки відзначали неоднаково: найгучніше – на Гуцульщині, Буковині, Покутті та Подніпров’ї. Увечері 13 січня від хати до хати ходили перебранці, які щедрували, бажали господарям щастя, здоров’я та добробуту. Найпоширенішими типами українських новорічних обрядів із масками були Коза та Маланка, хоча в окремих районах Карпат центральними персонажами таких обходів могли бути й Ведмідь та інші. 

У різних етнографічних районах маланкування має свої локальні особливості. В деяких місцевостях, як-от у Вашківцях чи Красноїльську, самобутні святкування Маланки перетворилися на багатолюдні фестивалі, які щороку приваблюють тисячі туристів. Неповторними є маланкові обряди в Нижньому Березові на Косівщині, Горошовій на Борщівщині чи Белелуї на Снятинщині. Багатоманіття маланкарських персонажів з їхніми різнобарвними костюмами й атрибутами можна побачити в одному місці – на щорічному січневому параді Маланок у Чернівцях. 

Переважно задіяні чоловіки, подекуди лише неодружені парубки. Для них приготування до Маланки розпочинається заздалегідь. Хлопці вчать колядки, створюють костюми й маски. Персонажі карнавалу та їхня кількість залежить від конкретної місцевості. Майже всюди є Коза та Ведмідь, Чорт і Смерть, Дід і Баба, Циган і Жид. Колись маски виготовляли спеціальні майстри з тіста та глини, а тепер їх нерідко замінюють купленими масками відомих персонажів попкультури й навіть політичних діячів.  Серед дійових осіб вирізняються солом’яні Ведмеді з квітчастими крилами й Цигани з величезними булавами або ж цілі ватаги "воїнів". У містечку Вашківці на Буковині свято Маланки називається Переберія, адже його обов’язковим атрибутом є маски, які виготовляють з гіпсових бинтів і розмальовують. Тут віддавна організовують декілька гуртів "Маланок". 

Наступного дня на свято Василя різні "Маланки" зустрічаються на перехресті доріг. Там відбуваються гучні забави з танцями, у яких беруть участь всі охочі. Обрядові змагання між маланкарями – ще один елемент свята, який зберігся у деяких місцевостях Прикарпаття. Зазвичай вони закінчуються спільними частуваннями переможців та переможених.

За давньою традицією роль головної дійової особи, власне Маланки, виконує хлопець, переодягнений у жіночий народний костюм, який впадає у вічі своєю надмірною яскравістю. Крім цього, Маланку обов’язково супроводжує її вірний супутник – персонаж "Василь".

Під вікнами кожної хати перебранці виконують ритуальну пісню про Маланку-Подністрянку, а вже в хаті розігрують жартівливі сценки. У Березовах на Косівщині побутує така щедрівка:

Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людим на ввес вечір! 

Ой Меланка з Дністра була,
З Дністра воду ба й носила! 

З Дністра воду ба й носила,
На камени ноги мила. 

На камени ноги мила, 
Тонкий фартух замочила. 

Повій, вітре буйнесенький, 
Вісуш фартух тонесенький. 

Повій, вітре, хоть сяк, хоть так, 
Вісуш фартух дрібний, як мак. 

Наші Меланка, як штири дошки, 
Пустіт до хати гуляти трошки! 

Наші Меланка, як штири дуби,
Пустіт до хати, гуляти буде!  

Часто учасників Маланкової ходи супроводжує музика: від традиційних троїстих музик із бубном і цимбалами до цілих духових оркестрів. Маланкарі безупинно вигукують різноманітні жарти, бешкетують, перепиняють усіх, хто трапляється на їхньому шляху, та навіть влаштовують символічні крадіжки. 

У радянський час традиція маланкування, як і інші "прояви релігійних пережитків", була під постійною негласною забороною, а її учасників переслідували та затримували. Нинішні ходіння від хати до хати з Маланкою дещо видозмінені. Низка архаїчних елементів обрядовості вже зникла, натомість з’явилися сучасні нововведення, що стосуються насамперед костюмів, персонажів. Попри зміни і трансформації, Маланку й далі гучно святкують в українських селах та містах.