10 фактів про українських відьом
08:00, 6 серпня 2021
Скільки б відомих особистостей та винаходів не дало людству середньовіччя, ті "темні" часи традиційно пов’язують з полюванням на відьом. Їм тоді добряче перепало — від звинувачень у розхитуванні церковного укладу до жорстоких тортур, ба навіть — прилюдних страт.
Утім історія українських відьом була не такою вже й кривавою. У наших краях жінки з начебто надприродними можливостями мали хіба клопіт з тяганиною у судах, де їх карали штрафами за “побутову” шкоду — псування майна чи худоби. Саме ж закінчення таких історій часто оповите легендами та демонологічними оповідками, подекуди (не)далекими від реальності.
Аби зруйнувати усталені стереотипи, Катерина Диса — доцентка кафедри історії Києво-Могилянської академії та авторка книжки “Історія з відьмами” — дослідила 198 судових справ проти відьом, які розглядали в українських воєводствах Речі Посполитої у XVII— XVIII століттях. Що ж цікавого їй вдалось з’ясувати?
1. Ніхто не знає, коли з’явились перші відьми
“Явище відьомства існувало завжди. Там, де є аграрне суспільство, там є і віра у відьом”.
2. “Полювання на відьом” не було. Принаймні в Україні
“Є дуже мало прикладів, які підходять саме під полювання. Окрім того, здебільшого такі випадки мали місце на деяких німецьких, швейцарських та французьких землях. Навіть у Південній Європі, де існувала інквізиція, полювання не було. А Україна тут зовсім не приклад — у нас, зазвичай, відьом судили”.
3. Українська православна церква байдуже ставилась до відьом
“Справа в тому, що православна церква не розробила такого корпусу демонологічних текстів, де б представлялись жахливі дії диявола, демонів та інших прибічників відьом. Не отримала відгук і розвинута європейська відьомська міфологія, а, отже, не було знання, здатного розпалити в людях страх перед відьмами”.
Рисунок Тараса Шевченка до поеми "Відьма", 1847 рік
Фото: wikipedia.org4. Богдан Хмельницький міг радитись з відьмами перед битвами чи не міг?
“Про гетьмана та його відьом згадували польські опоненти, які перекручували хроніки Громадянської війни на свій лад…
Раніше діями відьом можна було пояснити багато чого: так формували враження про те, що начебто можна контролювати ті речі, які не піддаються поясненню. Історія з Хмельницьким — це приклад тогочасного уявлення про те, що люди можуть досягти успіху лише завдяки надприродним силам, а не власним якостям”.
5. Відьми таки злітались на збіговиська
“У більшості судових історій розслідування не проводили. Здебільшого слідчі домагались примирення сторін або виплати штрафу. Та іноді розслідування таки ініціювали й опитані давали унікальні свідчення.
Наприклад, одну з жінок обвинувачували у сприянні дітовбивству: вона готувала зілля, яке б допомогло позбутись дитини. Під час допиту відьма розповідала, як навчилась магії в інших відьом і як вони разом літали з Волині на збіговиська до “подруг” на Гетьманщину. Куди саме, жінка не згадувала, але казала, що таки недолетіла: потрапила “в аварію” десь під Бердичевом, тож додому мусила йти пішки”.
Ежен Ґрассе “Три відьми і три вовки”, 1900 р.
Фото: uk.wikipedia.org6. У відьмостві звинувачували онуку князя Острозького
“Алоїза навернулась в католицизм і говорили, що в її маєтку відбувалось щось нечисте. Мовляв, і жаб’ячі лапки вона комусь підшивала, і монахині в її присутності з глузду з’їжджали.
Та самі жінки ніколи не називали себе відьмами — це були лише звинувачення. Хоча в більшості випадків вони були небезпідставними, адже вони стосувались людей, які поводились ворожо з іншими та висловлювали різні погрози”.
7. Відьма — це не обов’язково рудоволоса жінка зі зеленими очима
“Це стереотип. У судових документах про зовнішність відьом не згадується — це було найменше, що цікавило. Згодом, коли в ХІХ столітті етнографи починають спілкуватись з селянами, ті розповідають, що відьми є вчені та родимі й розпізнати їх можна за певними ознаками. Втім, у попередню добу подібних свідчень не було, тож це могло бути перебрано з пізніших нашарувань.
Про ознаки родимої відьми — хвостик і смужку волосся на спині — ніяк не згадують у судових матеріалах. Інакше виявити відьму було б доволі легко — просто обдивитися її. Але, якщо під час слідства цього не робили, отже, таких вірувань тоді ще вочевидь не існувало”.
8. Універсальних “магічних” предметів не існувало
“Відьомство — це переважно зачарування силою слова. Та часто звинувачення пов’язували не зі словами чи прокльонами, а з діями. Це могло бути виливання підозрілої брудної рідини, використання специфічного зілля чи порошків.
У магічних практиків — ворожок та знахарів — був інший “репертуар”. Здебільшого, вони не приховували свою діяльність та користувались чимось додатковим. Це могло бути все, що завгодно.
В судових матеріалах була історія про те, як один чоловік лікував напасницю. Він виколупував у дверях дірку, просовував туди людську волосину, зрізав її та обкурював. Потім забивав цей отвір кілочком і таким чином лікувався”.
Микола Богданов-Бєльський "Молода відьма"
Фото: wikipedia.org9. Як відьми розкручували “закрутки”
“Наприклад, у Гетьманщині була віра у “закрутки”, тобто коли на полі помічали дивно закручене пасмо пшениці або жита. Це було поганою ознакою, позаяк важали, що тоді весь врожай є проклятим. І, якщо перед тим, як вижати та спожити це зерно, людина не вдавалась до якихось спеціальних дій, то вона та її родина помирала. У випадку трагедії починали шукати винних. Та з іншого боку, шукали також відьом, які могли запобігти трагедії, оскільки не всяка людина може розкрутити “закрутку”. Якщо ж спробує хтось “ненавчений”, то з ним теж стануться всілякі негаразди. Були люди, які спеціалізувались на “розкручуваннях”.
10. Існували особливі собаки, які “винюхували” відьом
“Це мало бути сьоме народжене щеня від сьомої народженої собаки чи щось на подібний кшталт. Люди вважали, що магічні здібності передаються з кров’ю. Вірили, що тварина допомагала розпізнати відьом, а ті, в свою чергу, намагались вбити таких собак, ще коли ті були щенятками. Про це ми дізнаємось в етнографічних розвідках — якихось підтверджень у судових матеріалах немає.
Зрештою, розпустити чутки — це був найбільш дієвий спосіб знайти відьму. А обвинувачена людина повинна була вже якось реагувати та шукати виправдань”.
