Найстрашніший святий

<p>Святий Касян</p>

Іменинник раз на чотири роки
 

– До нього моляться батьки, щоб оберігав їхніх дочок від зваби, зберігав їх у чистоті та цноті, – розповідає про святого Касяна неназваний респондент із села Солов’ївка Радомишльського повіту в матеріалах, надісланих до Російського географічного товариства 1886-го.

 Святий Касян
Касян Римлянин народився 365 року в Понтійській Фракії – тепер це територія Румунії. Освіту здобув у найкращих школах свого часу, здійснив паломництво до християнських святинь Палестини та Єгипту, вчився в Івана Златоустого в Константинополі. Звідти його відрядили з місією до Рима. Біля Массилії – нині Марсель, Франція – заснував чоловічі та жіночі монастирі. Написав понад 20 книг, присвячених морально-етичним питанням християнського вчення, виступав проти несторіанських єресей. Помер 29 лютого 435 року.

До святого Касяна звертаються з молитвами про “плоті духу послушання” та “пристрастей приборкання”. На Житомирщині святого Касяна шанували як заступника і опікуна дівчат. Однак переважно він має недобру славу. Його вважають грізним, немилосердним, заздрісним і злостивим.

– Я чув таке, що колись Бог запросив до себе всіх святих, – каже Володимир Місечко з Соболівки Радомишльського району на Житомирщині. – Йдуть до нього святий Миколай і святий Касян. Бачать, посеред дороги у грязюці дядько застряв із кобилою та возом. Касян побоявся забруднити свої чисті ризи й пішов собі далі. А Миколай скинув свиту, підставив плече і допоміг витягнути воза.

За цей вчинок Бог начебто нагородив Миколая двома святами на рік. А Касяну виділив одне на 4 роки. Через це він сердиться й чинить все на зло людям і Богові.

Рік переступний і преступний

Очевидно, основною причиною такого сприйняття Касяна стала дата, коли його згадують. У міфологічній картині світу будь-який перехідний момент у природі – кінець сезону, року або півріччя – становить потенційну загрозу. У такі дні межа між цим світом і потойбіччям зникає, а сили зла опиняються біля людей. Тому їх супроводжують захисними ритуалами, заборонами та приписами.

Православна Церква вважає страхи щодо 29 лютого та високосного року марновірством.

– У Бога всі дні та роки хороші, поганих не буває, – пояснює кандидат історичних наук Димитрій Каран, протоієрей, клірик Святопокровської подільської церкви ПЦУ міста Києва. – Рік, що для точності обрахунку астрономічного часу має на один день більше, на замисел Божий ніяк вплинути не може.

Але українці дотепер вірять, що високосний рік – несприятливий для врожаю, загрожує смертельними епідеміями й моровицею на худобу. Тому в цей час краще не починати важливих справ – не матимуть вони успіху. Особливо небезпечним вважають початок і кінець такого року. Варто обережно поводитися з фінансами, не брати в борг, бо “прийдеться розплатися не грошима, а чимось іншим, набагато дорожчим”.

– Високосного году бояться, бо він обов’язково буде важким: або неврожай, або голод, або війна, – говорить Софія Усаченко з села Луковець Володарсько-Волинського району Житомирської області. – Тому його краще обходити, тобто берегтися. Не треба ризикувати, будувати хати, міняти місце проживання, купляти нової худоби й машини. Замучаєшся – і толку з того не буде. Не годиться весілля справляти. Краще його відкласти, бо буде недовговічним. Якщо шлюб таки треба брати негайно, нареченій під час вінчання треба потай промовити: “Вінчаюсь вінцем, а не високосним кінцем”.

Поширена народна назва високосного року – переступний. Запозичена з польської мови – rok przestępny. Українською це перекладають як вставний, незаконний чи навіть злочинний. “Переступає через один день”, – так пояснювали цю назву на Кіровоградщині у 1920-х. На Чернігівщині його називали “преступним” – тобто роком, у який трапляються війни, злочини та масові протиправні дії. На Середньому Подніпров’ї – кривим і косим. А на Полтавщині – касяновим, саме за іменем святого Касяна.

Шолудивий Буняка

У звичайні роки демонічними рисами наділяли бабу Явдоху-Плющиху. День пам’яті святої Євдокії припадає на 1 березня, перший день весни. Однак у високосний рік загроза для людей подвоюється. Тому останній день зими і його патрона Касяна сприймали як уособлення зла та смертоносних сил холоду. Він судить мертвих, навіює нічні жахи, насилає на людей мару й чудовиськ.

На думку вчених, святий Касян заступив прадавнє язичницьке божество – володаря потойбіччя. У казках, легендах і переказах існувала страхітлива почвара на ім’я Шолудивий Буняка. Його прототипом вважають половецького хана Боняка. Під час нападів на руські землі той нищив усе на своєму шляху. Року 1096 спалив княжий двір на Берестові, Красний двір на Видубичах, Печерський та Кловський монастирі під Києвом. Не дивно, що народна уява наділила його зовнішністю й атрибутами божества смерті.

“Прийде Боняк безбожний, шолудивий, хищний, Києва внєзапу і пожгоша монастир Печерський і посєм вожгоша дом святий Владичиці Богородице. Тогда же зажгоша і двор красний іже єсть на Видобичі”, – йдеться у Лаврентіївському літописі.

Касян “народився по сновидінню”, дитиною його викрали демони й поставили охоронцем на вході до пекла. Щодня диявол б’є його важким молотом. Дає перепочинок лише на іменини.

Як і Буняка, Касян має буйний норов. З усіма свариться, пиячить. Він першим зробив серпа й косу, але через нестримну вдачу покалічив трьох своїх братів. Якось під час обідні у гніві підпалив вуса Іванові Хрестителю. Колись був одним із 13 небесних світил. На одному святі йому забули дати ложку. Образився і зі злості зник, а його дні розібрали. Так утворився календар із 12 місяців. Через три роки Касян з’явився знову. Тепер йому вже виділили тільки один день.

<p>Малюнок Р.альфа Штейна</p>

“Підніміте мені повіки“

“Нагло тиша запала в церкві, – читаємо в повісті Миколи Гоголя “Вій”. – Віддалеки долинуло вовче виття і невдовзі загула важенна хода, відлунюючи в церкві. Поглянувши зіскоса, побачив він, як вели якогось присадкуватого, кремезного, клишоногого чоловіка. Був він увесь облиплий чорною землею. Немов те жилаве, міцне коріння випиналися його притрушені землею руки й ноги. Важко ступав він, щохвилини спотикаючись. Довгі повіки звисали йому аж до землі. З жахом побачив Хома, що твар його була залізна. Його привели попід руки і поставили саме коло того місця, де стояв Хома. “Підніміте мені повіки: не бачу!” – мовив підземним голосом Вій, і все збіговище кинулося підіймати йому повіки”.

Повість написана і вперше опублікована 1835 року На думку дослідників творчості Гоголя, загадковий демон смерті Вій є вигадкою автора. Проте схожість цього персонажа з Касяном-злостивцем не викликає жодних сумнівів. Тим паче, перекази про Касяна записані переважно на Полтавщині, де і відбувається дія твору. Тут його уявляють вкритою чорною вовною істотою. Шкіра його скидається на дубову кору. Живе в засипаній землею печері.

Касян охороняє вхід до пекла. Має довгі, по коліна, брови та вії. Через них не може бачити світу Божого. Тільки на іменини чорти піднімають їх вилами. Горе тому, хто в цей час трапиться Касянові на очі. Від його погляду гинуть люди й тварини, сохнуть дерева.

Цього дня радять не виходити до схід сонця з хати, не випускати на двір худоби й домашньої птиці. Намагаються не працювати – можна тяжко захворіти. Вірять, що зачаті або народжені 29 лютого мають “погані зурочливі очі” й важку долю. Тому рекомендують цього дня не грішити – аби не пустити у світ нещасну дитину.