Село, яке має два храмових свята

Церкву звели 1660 року силами громади в присілку Заріччя на правому березі річки Чорний Черемош. Будували з дерева, без жодного цвяха. Не тому, що не було, а через їхню вартість — один цвях коштував, як корова. Скріплювали стіни тиблями — деревʼяними кілками. Храм освятили на Покладання Ризи Пресвятої Богородиці 2 липня15 липня. 1719 року його розібрали й перенесли в присілок Ґрашпарівка на іншому боці Черемошу. Причина прозаїчна: Заріччя — рівнинна місцина, почалась повінь і річка могла його підтопити. Впоралися за місяць, церкву вдруге освятили одразу по завершенні робіт 8 вересня21 вересня, на Різдво Пресвятої Богородиці. Відтоді в селі святкували два храмові празники. 

Незабаром після перенесення внутрішні стіни церкви розписали. Досі збереглись зображення Благовіщення, Воскресіння, святий апостол Андрій Первозванний, Авраам з Ісааком. У вівтарі зобразили апостола Павла й Ісуса, який ногою наступає на голову Дияволу. На обличчі цей Диявол дуже нагадує теперішнього російського президента Путіна. 

Біля хорів збереглись ще два розписи — ікони святих Варвари та Марії Єгипетської. Ще декотрі, здебільшого орнаментику, додали через 70 років, тоді ж встановили іконостас. Імовірно, його подарували, або парафіяни купили з іншого храму. Євангеліє, видане у Львові старословʼянською 1743 року, теж придбала парафія. Жодної позначки на сторінках немає, всі записи про особливі події настоятелі робили в метриках, здебільшого українською мовою. 19 метричних книг знайшли під час реставрації купола дзвіниці 13 років тому. В них — усе життя Криворівні між 1775 і 1944 роками. 

Один з найцікавіших — запис отця Михайла Березюка від 1925 року: "Під напором насильства, роззухваленого неймовірною незорґанізованістю українського духовенства, починаю писати метрикальні записи латинською мовою".

Під час відзначення Покладання Ризи Пресвятої Богородиці в середині 1870-х сталась трагічна подія, яку згодом описав Михайло Коцюбинський у повісті "Тіні забутих предків". Просто на хорах церкви чоловік з роду Гутенюків зарізав голову родини Палійчуків. Імовірно, після цього перший празник у селі перестали відзначати. 

У XIX столітті збудували дзвіницю, всередині храм укріпили стовпами. Тоді ж яворівські різьбярі з династій Шкрібляків та Корпанюків виготовили хрести та патериці, які досі використовують під час богослужінь. 

Вірмени, яких було чимало у сусідніх Кутах, подарували ікону Положення Ризи Пресвятої Богородиці. На цьому образі також маємо дивний збіг — серед героїв можна впізнати режисера Сергія Параджанова, який згодом зніматиме тут фільм "Тіні забутих предків". 

Хрест і свічник виготовив місцевий майстер Андрій Дячук, якого називали Дерієм або Дереюком. Мисткиня Параска Плитка-Горицвіт намалювала чотири ікони й відреставрувала ще одну — "Ісус в терновому вінку" віком понад 150 років. 

В 1970-х будівля руйнувалася. Оновлювати ґонту заборонили, тож дах перекрили бляхою. Настінні розписи замалювали зеленою фарбою і зробили під кальку взори. Тоді ж перефарбували у синій колір іконостас. 

1995 року я прийшов на парафію і взявся відновлювати церкву. Щойно 2010-го ми зняли ту бляху і знову покрили церкву ґонтою. Згодом відкрили розписи. Декотрі, як от святої Варвари та святої Марії Єгипетської, перемальовували з різницею у приблизно 150 років. Ми з громадою вирішили частково зняти фарбу та показати обидва варіанти. Повернули й рідний колір іконостасу — бордовий. Робили це інтуїтивно. А через якийсь час я знайшов замальовку нашого іконостасу в Гната Хоткевича — він має саме такий колір. Від 2016-го знову відзначаємо перше храмове свято. Однак Різдво Пресвятої Богородиці святкуємо набагато пишніше. 

1 вересня Православна Церква України перейшла на Новоюліанський календар. Тож цьогоріч Різдво Пресвятої Богородиці в Криворівні ми святкували разом з усією Україною — 8 вересня. Наша громада змінила календар ще торік, 9 листопада. Хоч звершувати різдвяне богослужіння і колядувати 25 грудня почали ще три роки тому. Крапку в цьому питанні поставив наш паламар пан Василь: "Ми ж не шизофреніки якісь, щоб два рази служити на свята". 

Церква в Криворівні зараз ще й працює як волонтерський штаб. Ще після 2014 року ми збудували 19 капличок на лінії зіткнення — від Маріуполя до Станиці Луганської, — проводили реабілітацію українських воїнів після повернення з полону, поранень і ПТСР. А від початку повномасштабного вторгнення парафіяни церкви зібрали 2 мільйони гривень для війська, відправили 50 машин гуманітарної допомоги. 82 жителі Криворівні захищають Україну від окупантів. 14 — загинули, четверо з них поховані на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.