Призабутий Старий Угринів

15:04, 29 грудня 2023

бандера

Дорогою навігатор постійно обирає якийсь нелогічний і дивний шлях. Упродовж подорожі часто чути: "Поверніть ліворуч", "Розверніться і поверніть ліворуч", "Через двісті метрів розверніться"! Водійка знає дорогу, а навігатор потрібний, радше щоб перестрахуватись. Та виходить протилежне — пристрій ніби намагається збити зі шляху й завести на манівці. Наприкінці поїздки містика підступної поведінки навігатора розвіюється. Виявляється, вказуючи назву села, у якому 115 років тому народився Степан Бандера, дуже важливо вписати Старий Угринів. Бо за десять кілометрів на схід, одразу біля Івано-Франківська, є і просто Угринів. Тому, недодивившись, можна зробити чимале коло.

Цей матеріал вийшов 2022 року у номері журналу "Локальна історія", присвяченому Степанові Бандері.

Володимир Молодій.jpg

Володимир Молодій

журналіст

Три життя пам’ятника Бандері

А недодивитися — запросто. Навіть місцеві спрощують назву, кажуть без Старий. Сьогодні це село нечасто з’являється у медіа. Принаймні значно рідше, ніж було впродовж 1990 — 1993 років. Тоді, як пригадують у Старому Угринові, приводів писати про батьківщину Бандери вистачало сповна. 

IMG_0905

Вид на Старий Угринів

Усі фото Катерина Москалюк

15 жовтня 1990 року там відкрили йому пам’ятник. Але через кілька місяців, глупої ночі 30 грудня, невідомі підірвали бюст. Вандалів не знайшли. 30 червня 1991 року селяни пам’ятник відновили. А вже через десять днів, 10 липня, його знову знищено вибухом. Той випадок був особливо гучний, бо нападники мали зброю і поранили двох хлопців. Знову ж таки — злочинців не знайшли. Третій пам’ятник, уже бронзовий і у повний зріст, вперті угринівці поставили 1993 року.

Встановлений 1990-го пам’ятник був першим пам’ятником Бандері в Україні. Староста Середньоугринівсього округу Люба Іванюк пригадує, що ідея зародилася за рік до того. У жовтні 1989 року відбувався народний мітинг, на якому згадували угринівців, вивезених до Сибіру. Тоді пані Люба і вперше почула розмови про можливе вшанування Провідника. Ідею реалізували члени Івано-Франківської Спілки української молоді. Виготовили бюст на кар’єрі в Дубівцях і доправили у Старий Угринів.

IMG_0617

Пам'ятник Степану Бандері у Старому Угринові

Степан Лесів, директор музею Бандери, пригадує ті часи:

— Тоді на кожен захід приїжджали люди з КДБ, але ніяких провокацій чи перешкод щодо встановлення пам’ятника не було. У нас регіон патріотичний. Та й ще жило багато людей, які брали участь в Русі опору.

Після першого акту вандалізму селяни вирішили встановити біля відновленого постаменту цілодобову охорону. Одним із двох хлопців-охоронців тої пам’ятної ночі 10 липня 1991 року був Ярослав Турчиняк. Тепер він працює "при церкві" у Старому Угринові, себто допомагає священникові в господарських й організаційних справах. Ми застаємо його на роботі. Того дня у селі поховали місцевого дяка. Подзвенівши ключами, пан Ярослав відмикає храм. Він ходить по церкві з книгою реєстрацій похоронів, розставляє крісла й поправляє доріжки. За мить заходять люди з хоругвами, які несли на цвинтар перед мерцем. Вітаються, розставляють їх на свої місця, виходять. Зрештою, закінчивши мініприбирання і вимкнувши світло, пан Турчиняк ще раз дзвенить ключами, вже замикаючи храм.

— Ми боялися, щоб не підірвали другий раз і тому охороняли. Чергували по двоє. Я стояв ше з одним пацаниском.

Чоловік згадує, що нападники були в маскувальних костюмах і з автоматами Калашникова. Облич не було видно. З’явилися раптово над ранок.

IMG_1012

Ярослав Турчиняк

— Ми були з голими руками, хто там сподівався такого. Я побачив двох чоловік з автоматами, які різко з’явилися нізвідки. Той пацаниско почав тікати і його з автомата й полоснули. Я зразу нічо не поняв, бо автомати були з глушниками, побачив тільки полум’я з дула. Один стріляв, а другий зривчатку, таку як цегла, приложив до пам’ятника й обмотав. Один мене підбив і до землі притиснув автоматом. Я почув тільки крик "Уходім!" і тоді — взрив.

Попри значний резонанс того випадку, терористів так і не знайшли. Невідома навіть точна кількість нападників. Пан Ярослав помітив тільки двох, односельці розказували, що бачили п’ять фігур, які бігли вулицею.

— Я тоді на ту ніч приніс два кожухи. Бо хоч літо, але ніч була зимна. То так той хлопчиско і врятувався, бо куля хоч і попала йому в легеню, але через шерсть вже не мала убойної сили.

Чоловік розказує про ту ніч буденно. І швидко, бо спішить на поминки по дякові. На останок коротко змальовує сучасний стан справ у Старому Угринові:

— Люди наші в основному за границю їздять. Всьо робоче населення Угринова за границею, а тут діти і старики полишалися. Всі новобудови — то тих, хто на заробітках. Польща, Німеччина, Іспанія, Португалія. Чи їздять в Росію? В мене самого 30 років робочого стажу — російський. Як поїхав тягнути трубу "Уренгой — Помари — Ужгород", то так там і лишився на роки.

Бандерівська плебанія

Бандерівська історія Старого Угринова почалася 1905 року. Тоді в село приїхав на пастирську практику 23-річний студент Львівської семінарії Андрій Бандера. Вподобав собі дівчину Мирославу, дочку місцевого пароха Володимира Ґлодзінського, і одружився. А після смерти тестя 1913 року залишився священником на його місці. Скраю музейного комплексу, біля дороги, стоїть відновлена хата родини Бандер.

IMG_0729

Відновлена хата родини Бандер

Це типова сільська плебанія. Хату головного ворога Радянського Союзу в Україні планували знести. Але роботи не закінчили: одна з кімнат вціліла, там оселилася місцева сім’я. Так будівля дотягнула до 1990-х. Згодом люди з неї переселилися в інше помешкання, а хату частково відновили й організували перший музей Бандери.

Повністю будівлю відбудували аж 2009 року. Тепер там — частина музейного фонду. З оригінальних речей родини — шаховий столик і дзеркало.

IMG_0752

Музей Степана Бандери

IMG_0749

Музей Степана Бандери

Звідси до дерев’яної церкви, що на сусідньому горбі, парох Андрій Бандера сходив напряму, кладкою через потічок. Теперішня церква ще застала отця, вона стоїть від 1923 року. Тепер поремонтована, п’ять років тому її перекрили бляхою. Від попереднього храму, який згорів 1918-го, залишилася дзвіниця.

Ефектний музей 

А 2000-го в селі з’явився повноцінний історико-меморіальний музей Степана Бандери. Збудували його за гроші української діаспори у США. П’ятиповерхова будівля розмірами й архітектурою дуже вирізняється з усього решта в селі. До музейної території личить слово "комплекс". Будинок під червоною черепицею — вузький і високий. Перед ним — широке подвір’я. Далі простягаються красиві краєвиди на другий бік села і кладовище. Ефектний музей Степана Бандери — перша причина приїзду в село туристів.

IMG_0736

Історико-меморіальний музей Степана Бандери

Екскурсію нам проводить пані Оля Чолій, заступниця директора. Розповідаючи про провідника ОУН, вона повсякчас вживає його повне ім’я та прізвище — Степан Бандера.

— Степан Бандера ніколи не вживав алкоголю, бо патріот повинен бути тверезий. Є інформація, що в 1940 році, коли Степан Бандера женився, то не було навіть шампанського. Настільки твердої закалки був Степан Бандера.

IMG_0803

Ольга Чолій

Найчастіше, за словами жінки, відвідувачів цікавить родина Бандер.

— Їх було восьмеро в сім’ї: четверо хлопців і четверо дівчат. Наймолодша дівчинка померла. А з трьох сестер Степана Бандери тільки Володимира була заміжня. Оксана і Марта не мали сімей, були в засланні у Красноярському й Хабаровському краях. Брати Степана Бандери — Олександр і Василь — були замордовані в Аушвіці. Сам Степан Бандера після проголошення Акту української державності сидів у Заксенгаузені. Вийшов в кінці 1944 року.

Сказане пані Оля одразу підтверджує фотографіями. Стіни виставкових залів всуціль завішані картинами та світлинами. Вже тільки за ними тут можна цілком докладно вивчити біографію Провідника. Крім портретів, у музеї є копія посмертної маски Бандери, його фігура в натуральний  зріст, репліка зброї, з якої стріляв Богдан Сташинський.

IMG_0648

Історико-меморіальний музей Степана Бандери

IMG_0686

Друкарська машинка Степана Бандери

IMG_0688

Копія посмертної маски Степана Бандери

— У Степана Бандери було троє дітей: Наталя, Андрій і Леся. Леся не була заміжня, не мала сім’ї. Наталя вже покійна, а її чоловік проживає у Мюнхені. В неї було двоє дітей: Софія і Орест. А в сина Андрія — троє: Богдана, Олена і Степан.

Музей, за словами пані Олі, активно співпрацює з родичами. Онук Бандери — Степан — ще донедавна навідувався за кожної нагоди. Останнього разу був три роки тому на Великодні свята. До останнього спілкувалися також із сестрами Оксаною і Володимирою. Тепер підтримують зв’язки з нащадками, які живуть у Калуші та Коломиї.

Сам музей, як і пам’ятник Бандері, багатьом не дає спокою.

— Наш музей неодноразово намагалися пошкодити, — каже пані Оля. — Останній раз — 2018 року. Тоді кинули вибуховий пристрій під головні двері. А задні підпалили. Це було над ранок, десь о четвертій годині. Двері повністю розтрощило, а стіни вкрилися сажею аж до третього поверху. На щастя, вибуховою хвилею експозицію майже не пошкодило. Розслідування поки що нічого не дало. Після того ми поставили більше камер відеоспостереження.

IMG_0630

Частина пам'ятника Степану Бандері, яка вціліла після вибуху

Незручна тема

На вулиці від музею Бандери чергуються різнокольорові будинки. Тут давно і справно стежать за модою на яскраво оформлені помешкання. За невисоким плотом — сільська крамниця. Всередині світло й затишно. Цей затишок створює п’єц, розташований одразу біля дверей.

— Чаю чи кави? — питає з-за прилавка продавчиня пані Ганна, дружина пана Ярослава Турчиняка.

IMG_1038

Ганна Турчиняк

Жінка говорить до нас через прозору плівку, натягнуту, щоб мінімізувати ризик зараження коронавірусом. Час до часу заходять люди й купують свічки, цукерки чи солодку воду. Дехто приходить просто погомоніти з колежанкою-продавчинею. Як-от пані Світлана, яка відмовляється називати своє прізвище. Спілкується неохоче. Зі слів жінки зрозуміло, що для декого з угринівців тема Бандери залишається незручною. Такий шлейф із радянських часів, коли обережність зайвою не буває. А декого, зі слів пані Світлани, розмови з журналістами навіть лякають: — На початку 90-х до Угринова надзвичайна увага була. Могли по два-три рази на тиждень журналісти приїжджати. На різні річниці збиралися десятки тисяч людей, не було де стати. Та й тепер їдуть. Раз приїхали і знімали, то наші люди так тікали, не хотіли говорити. Бо розпитують за Бандеру, про гроші на ремонт музею і всіляке. А кожен сі боїт говорити шось, бо таке.

Випитати пані Світлану про старших людей у селі, які ще пам’ятали би Бандер, — також ніяк:

— Та то вже всі повмирали. Моя мама шось розказала ще би, але вже рік, як померла, мала 92.

Кладовище Старого Угринова складається із двох частин. Нової, з якої чутно поминальні співи з похорону дяка. І старої, з непротоптаними у снігу стежками. Саме тут могили родини Бандер. Під скромним, охайним гранітним пам’ятником із написом "Родині великого героя Борця за волю України Степана Бандери" поховані: Степанові дід, бабця, мати та сестри.

IMG_0842

Могила родини Бандер

Однак увагу на цьому цвинтарі привертає не родинна могила провідника ОУН, а менші гробки навколо. Давні, з 1930—1970-х років, ці хрести та фігурки розфарбовані в жовтий, блакитний, синій та зелений кольори. Могили хочеться розглядати. Ці яскраві барви дивним чином поєднуються із похмурим настроєм цвинтаря. Так, як пишання земляком поєднується зі страхом про нього говорити. Чи оборона пам’ятника свого героя — із заробітками в тих, хто вважає його ворогом.

Схожі матеріали

600.jpg

Ключі від пекла

бандера сео

"Насамперед Нація, а потім уже Бог". Християнський націоналізм Степана Бандери

011 заміна

Степан Бандера. Життя провідника ОУН у 12 фото

1200.jpg

Особистий фотоапарат Степана Бандери

стецько

Ярослав Стецько та президент Китайської Республіки. Історія одного фото

600.jpg

Шість міфів про Шухевича, які не дають вам спокою

800x500 obkladunka Zaicew.jpg

Про український націоналізм | Олександр Зайцев

Бандера 1200

Степан Бандера і його хобі

bandera9(1).jpg

"З москалями нема спільної мови". Стаття Степана Бандери 1952 року