Великі ковдри з геометричним візерунком, монохромні або кольорові, із пухнастим ворсом з одного або ж обох боків – це ліжники. Їх називають “гуцульськими ковдрами”, бо вони поширені в Карпатах, де розвинене вівчарство – на Гуцульщині, Бойківщині та Мармарощині. Ліжники виготовляють вручну із натуральної вовни, тож вони можуть “кусатися”. Естетичний вигляд, затишок та їхнє тепло компенсовують цю незручність. Проте майстри-ліжникарі кажуть, що жорсткість ліжника – це природний масаж, який стимулює кровообіг та покращує самопочуття. Документальна фотографиня Іринка Громоцька зняла процес створення ліжників у селі Яворів – від виготовлення пряжі до сушіння ковдри на сонці.
У Карпатах тепла ковдра – це необхідність. Колись ними застеляли печі, вкривалися уночі, часто підкладали під голову замість подушок, улітку накривали сіно на возах, а взимку покривали коней або стелили під сідло, щоб було зручно і тварині, і вершникові. Ліжники популярні дотепер, утім додалася ще одна опція – їх можна продати туристам.
![lizhnyk-hromotska-7.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-7.max-1920x900.jpg)
Ліжники на фоні гір у селі Яворів, Івано-Франківщина
Усі фото: Іринка ГромоцькаДорога до села Яворів на Івано-Франківщині веде через Буковецький перевал уздовж річки Буковець. У цьому селі ліжники створюють ледь не в кожній хаті. Сьогодні у Яворові працює майже 60 майстринь, які виготовляють їх на продаж.
Поява традиції пов’язана з вівчарством, адже овеча вовна – це основний матеріал для ліжників. Сьогодні вівчарство потроху занепадає, утім теплі укривала в селі роблять досі. Вовну сюди привозять із Закарпаття. Масове виробництво ліжників почалося у 20-х роках ХХ століття. Уже в 1930-х про “гуцульські ковдри” дізнався світ – їх возили на виставки за кордон, зокрема в Європу та США.
![lizhnyk-hromotska-15.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-15.max-1920x900.jpg)
Майстриня Ганна Копильчук займається ліжникарством з дитинства
![lizhnyk-hromotska-2.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-2.max-1920x900.jpg)
Ганна Копильчук з доньокою, теж Ганною, тріпають ліжник
![lizhnyk-hromotska-17.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-17.max-1920x900.jpg)
Кольоровий ліжник
Раніше ліжники були переважно монохромними. Використовували шерсть природних кольорів – чорну, білу, сіру. Сьогодні ж на них можна побачити яскраві візерунки. Ліжники ткали на вузьких, до 80 см, ручних верстатах. Тому щоб виготовити широкий ліжник, зшивали декілька менших. Сучасні верстати можуть бути удвічі ширшими – від одного метра – і служити родині півстоліття.
![lizhnyk-hromotska-5.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-5.max-1920x900.jpg)
Микола Копильчук робить нитки з овечої вовни
Уже виткані “гуцульські ковдри” валяють. На відміну від звичайної валяльні, у якій використовують товкачі чи молоти, ліжники збивають безпосередньо потужним струменем води, який падає у велику ємність. Одночасно валяють не більше трьох-чотирьох ліжників. Цей процес триває від чотирьох годин влітку до десяти годин взимку. Після валяння ковдра може зменшитись на 20 відсотків. Відтак виріб висушують.
![lizhnyk-hromotska-1.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-1.max-1920x900.jpg)
Овеча вовна сушиться на одному із дворів у Яворові
![lizhnyk-hromotska-21.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-21.max-1920x900.jpg)
Микола Копильчук вичісує вовну
![lizhnyk-hromotska-20.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-20.max-1920x900.jpg)
Процес виробництва ниток з овечої вовни
Членкиня Національної спілки народних майстрів Ганна Копильчук займається ліжникарством з дитинства. Спочатку допомагала мамі ткати, а тепер сама може виконати всі етапи виробництва. Майстриня використовує традиційні візерунки і придумує власні. Нещодавно в Івано-Франківську відкрили її персональну виставку, де представлені сучасні твори та репліки давніх виробів. Ганна Копильчук возила свої вироби і за кордон: до Польщі та Латвії. Майстриня каже, що необхідно зберегти традицію ліжникарства. І не лише тому, що ліжники корисні та теплі, але й тому, “що без них буде нецікаво жити”.
![lizhnyk-hromotska-12.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-12.max-1920x900.jpg)
Ганна Копильчук у своїй хаті-майстерні
![lizhnyk-hromotska-25.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-25.max-1920x900.jpg)
Микола та Ганна Копильчуки у своїй хаті-майстерні
![lizhnyk-hromotska-24.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-24.max-1920x900.jpg)
Вовна, з якої згодом витчуть ліжник
![lizhnyk-hromotska-8.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-8.max-1920x900.jpg)
Ганна пряде вовну, з якої згодом буде витканий ліжник
![lizhnyk-hromotska-9.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-9.max-1920x900.jpg)
Процес ткання ліжника
![lizhnyk-hromotska-26.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-26.max-1920x900.jpg)
Ганна дивиться крізь свій ткацький верстат
![lizhnyk-hromotska-29.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-29.max-1920x900.jpg)
Ганна проводить гостям майстер-клас з ліжникарства
![lizhnyk-hromotska-11.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-11.max-1920x900.jpg)
Микола Копильчук несе ліжники до валила – місця, де вимочують ліжники у воді
![lizhnyk-hromotska-10.jpg](/media/images/lizhnyk-hromotska-10_2jJYRqH.max-1920x900.jpg)
Ліжники провітрюються на подвір’ї Копильчуків
Схожі матеріали
![Капров](/media/images/Kaprov.2e16d0ba.fill-600x320.jpg)
"В Україні я бачив міста-примари, але дух людей у тих містах обнадіює", — ізраїльський фотограф Едуард Капров
Детальніше![Жінки несуть на головах складене полотно, Галичина. František Řehoř, 1890-ті рр. XIX ст. XX_259 Sbírka Národního muzea. Praha, Česká republika](/media/images/Zhinki_nesut_na_golovakh_skladene_.2e16d0ba.fill-600x320.jpg)