Аліса у воєнному краї: Перша світова в об’єктиві репортерки Аліси Шалек

Письменниця, мандрівниця, емансипантка

Аліса Шалек народилася 1874 року у Відні у сім’ї єврейських емігрантів із Богемії. Вона стала першою жінкою в Австрії, яка зробила кар’єру фотожурналістки. До того ж, Шалек – єдина жінка в австрійському Kriegspressedienst, підрозділі військової інформації, під час Першої світової війни.

<p>Аліса Шалек (1874-1956) у липні 1917 року</p>

Спочатку Аліса спробувала себе в письменстві – на зламі століть написала роман і опублікувала його під псевдонімом Пол Мікаелі. Літературному дебютові посприяли зв’язки сім’ї зі сферою преси та медіа. Її батько Генріх Шалек керував першим газетним рекламним агентством в Австрії. Пізніше цю агенцію очолив її молодший брат Норберт.

Року 1903 Шалек почала писати для віденської газети Neue Freie Presse. До 1935 року була редактором фейлетонної секції цього видання. Публікувала репортажі про подорожі до Єгипту, Палестини, Індії, Південно-Східної Азії, Японії та Австралії. Відтак видала про свої мандрівки три книги. 

У 1910-му Шалек прочитала перші лекції, котрі супроводжувала фотографіями. Стала першою жінкою-лектором у Віденському центрі освіти Urania. Входила у правління Асоціації письменниць і художниць у Відні, була єдиною жінкою в журналістсько-письменницькій організації Concordia. 

Ранні романи Аліси Шалек стосувалися не лише подорожей, а й фемінних тем. Вона часто зображала жінок на своїх подорожніх фотографіях. 

Шалек володіла багатьма мовами і мала можливість зустрічатися з відомими людьми. Спілкувалася з Альбертом Айнштайном, Махатмою Ганді, Джорджем Бернардом Шоу, Рабіндранатом Тагором. Приятелювала зі Штефаном Цвайгом, грала в теніс з Артуром Шніцлером, листувалася з Марією фон Ебнер-Ешенбах. 

Перш ніж спробувати себе у воєнній журналістиці організовувала благодійні акції для допомоги військовослужбовцям.

Війна з фотоапаратом

У 1915 році Шалек влаштувалася репортером у бюро військової інформації Австро-Угорщини. Стиль і техніку Шалек вважали дилетантськими і вважали, що їй далеко до рівня підготовлених фотографів. Варто додати, що жінкам дозволили відвідувати курси фотографії у Відні лише 1908 року. 

Багато фотографій Аліси Шалек не сфокусовані, а на багатьох кадрах "обрізано" руки і ноги. Втім, як зазначає доцентка історії та єврейських студій Університету Вісконсін-Мілуокі Ліза Сільверман, Шалек, на відміну від багатьох колег-чоловіків, наважувалася здійснити небезпечні подорожі в Тірольські гори, у Сербію та Галичину, щоб записати інтерв’ю із солдатами і фотографувати фронтові події.

Після повернення з фронту Шалек читала лекції про свій фоторепортерський досвід і збирала багатотисячні аудиторії. Року 1917 австрійський уряд нагородив її Золотим хрестом "За відвагу" (Goldene Verdienstkreuz mit der Krone am Bande der Tapferkeitsmedaille).

Були й злостивці. Австрійський письменник і журналіст Карл Краус різко критикували військові репортажі Аліси Шалек через прославлення кривавих битв і жорстокості. Краус був одним із найвпливовіших публіцистів того часу. Він описав Першу світову у драмі з промовистою назвою "Останні дні людства", котра набула неабиякої популярності. 

Краус називав діяльність Шалек найгіршим прикладом журналістики, звинувачував Алісу в тому, що вона розпалює війну і є "гієною поля бою". Врешті він наразився на судовий позов від самої Аліси.

Галичина, окопи, замки

Аліса Шалек прибула до Галичини у 1917-му. Саме цим роком атрибовано світлини, котрі зберігаються у Австрійській національній бібліотеці. Через Галичину проходив східний фронт військ Австро-Угорщини. Сама війна натоді набула позиційного характеру.

До об’єктива Шалек потрапили, зокрема, австро-угорські солдати у селі Хорів у Волинській області. Вона фіксувала повсякденне життя в таборах 27-го, 34-го та 67-го полків. На світлинах Шалек – польова кухня, провіант і забезпечення армії, будні військовиків, які кують коней, пишуть листи, миються, голяться. Вона зняла на плівку затишно обладнані окопні позиції, процес приготувань до бойових зіткнень, поламані дерева від артилерійських обстрілів, поранених військовиків у госпіталях, полонених.

Шалек також фотографувала офіцерів вищих рангів. Яскравий фотосет відбувся за столом під стінами Підгорецького замку, розташованого у селі Підгірці на Львівщині. На серії світлин, датованих 26 червня, – інспекційний фронтовий візит принца Леопольда Баварського, верховного головнокомандувача на східних рубежах. На декількох кадрах – огляд військ генералом Бьомом-Ермоллі, який у 1917 році командував оборонною операцією проти російських військ.

Після війни

Ліза Сільверман зауважила у своїй праці, що після війни Аліса Шалек продовжила писати мандрівні есеї про країни Азії, Африки, Америки. 

Шалек цікавилася жіночими рухами в Японії та Палестині. Читала лекції та брала активну участі у діяльності організацій, котрі захищали права жінок.

Року 1939 році Аліса Шалек була змушена припинити роботу в Австрії. Її заарештували. Поліція гестапо виявила у квартирі документалістки фотографії з поїздки до Палестини. 

Незабаром Шалек вдалося виїхати в Лондон, а пізніше – у Нью-Йорк. Там вона прожила решта свого життя до самої смерті в 1956 році. Фактів про те, чи вона продовжувала фотокар'єру після виїзду до США, не збереглося. Втім її яскравої діяльності до 1939 року будо досить, щоб увійти в історію фотографії в Європі.