Тут ще можна побачити тіні забутих людей, що в сонячну погоду відкидають надгробні пам’ятники. Серед високих трав стоять незвичні тесані моноліти з хрестами і написами ґотичним шрифтом. Їх тут чимало.
Давній німецький цвинтар у селі Дев’ятир на самісінькому кордоні з Польщею...
Богдан Волошин
публіцист
Колись це було велике село, в якому жили українці, поляки, євреї. А у 1785–му 33 німецькі протестантські родини заснували на цих галицьких землях колонію Айнзінґен (Einsingen). Господаровиті німці збудували кірху, школу, читальню, займались рільництвом, бджолярством, ремісництвом.
Але Друга світова війна усе змінила, перемолола... Ще перед війною німців переселили назад у Фатерлянд. Нацисти винищили євреїв. А через село проліг державний кордон між совітами і німцями. Більша частина села опинилась за кордоном, а на теренах Союзу залишилась власне колишня колонія Айнзінґен. Її вже заселили українські вигнанці–переселенці.
Відтак у міцних широкораменних німецьких кам’яницях зазвучала українська мова, у читальні “поселилась” сільрада, а кірха перетворилась на церкву. Про німців, що колись тут господарювали, нагадує лише зарослий цвинтар... Його тишу порушують крики гайвороння, та ще часом нечасті гості – нащадки колоністів, які лежать у землі, що колись була для них рідною...