Церкви і костели Мостищини

Найперше варто навідатися до Санктуарію Матері Божої Неустанної Помочі. Височезна будівля чимось нагадує норманські храми на півночі Франції. У часи моєї юності костел був зачинений. Тепер велична споруда храму, що налічує понад чотири століття, відреставрована, на вежі встановлено великі дзиґарі годинник, до костелу повернулась чудотворна ікона. У 2001-му році її коронував пана Іван Павло ІІ. Таким чином костел оголосили Санктуарієм Матері Божої Неустанної Помочі.

Трохи вище неподалік знаходиться старовинна церква Покрови Пресвятої Богородиці. Висока, потужна, з могутньою дзвіницею — церква справляє враження оборонної. Виглядає наче щойно збудована. Видно, що містяни люблять свій храм і дбають про нього. 

Перетнувши жваву вулицю Галицьку, за кілька кварталів можна потрапити до костелу Івана Хрестителя, освяченого ще у 1604-му році. Зубчатий профіль храму видно здалеку. Я люблю тут бувати: стінописи, стрільчаті склепіння, пронизаний сонячними пругами простір святині... Намолене місце.

Але не Мостиськами єдиними — обов’язково раджу навідатись до пречудового дерев’яного костелу у селі Раденичі. На жаль, подібних збереглось зовсім небагато. Дерево — матеріал не надто довговічний, дві світові війни, що прокотились краєм, знищили чимало пам’яток. Тому варто цінувати ті, що залишились.

Як от дерев’яні церкви в Гостинцевому, Годинях, Буховичах та багатьох інших селах Мостищини. Тут є на що подивитись і що оберігати. Безцінні пам’ятки культури варті вшанування та вивчення.