Рома Гадзевич: "Наша газета — це вікно, через яке американці дивляться на Україну"

10:09, 15 жовтня 2021

1.jpg

Найдавніша українськомовна газета, яка виходить без перерв, — "Свобода", видання для українців США. Вона заснована 1893-го. Через 40 років з’явився англомовний додаток The Ukrainian Weekly — тепер самостійний тижневик. Рома Гадзевич працює у виданнях від 1977-го, майже 40 років — головною редакторкою. Вона розповіла, що цікаво читати американцям українського походження і які матеріали викликали найбільший резонанс

photo-k_1.jpg

Катерина Москалюк

журналістка, документальна фотографка

Свобода вибору

"Свобода" та The Ukrainian Weekly — це дві окремі газети. Ми не дублюємо матеріалів. Висвітлюємо головні події в Україні та в житті української громади в Америці. Намагаємось писати неупереджено, утримувати баланс сторін. Ми ніколи не будемо закликати до вибору певних кандидатів, але завжди підтримуватимемо проукраїнську позицію. Найбільший резонанс викликали матеріали, які стосувались проголошення незалежності України, Помаранчевої Революції та Революції Гідності. Стежимо за подіями на Донбасі та у Криму. У соціальних мережах поширюємо матеріали з інших видань, як-от "Радіо Свобода". Наші читачі хочуть бачити Україну демократичною, сильною державою, яка дбає про своїх людей. Старші емігранти зазвичай читають обидві газети. Молодші надають перевагу англомовній The Ukrainian Weekly. Однак потреба в українськомовній газеті досі є. Нашим землякам важливо відчувати зв’язок з історичною батьківщиною: ходити на службу до церкви, брати участь у громадських об’єднаннях та читати періодичні видання українською мовою та про Україну. Саме для цього 1894-го створили Український Народний Союз. Це було перше таке об’єднання, а газета "Свобода" стала його офіційним органом. 

IMG_8807.jpg

Рома Гадзевич

Фото: Катерина Москалюк

Поштовхом до початку видання англомовної газети про Україну став Голодомор. Була потреба розповідати про цю трагедію зрозумілою для більшості американців мовою. У той час навіть на сторінках "Свободи" окремі матеріали публікували англійською. Окрім того, діти емігрантів, які народилися у США, уже не настіль-ки добре володіли рідною мовою батьків. Але вони хотіли знати про події на батьківщині.

Свіжі випуски газети The Ukrainian Weekly щотижня надсилаємо в бюро Конгресу США. Раніше звичайною поштою, тепер — на електронні скриньки конгресменів. Часто у промовах вони посилаються на наші матеріали. Натомість ми отримуємо від них інформацію про цікаві нам законопроекти та резолюції. Ми знаємо, що наша газета — це вікно, через яке американці дивляться на Україну, та усвідомлюємо цю відповідальність.

Свобода слова

Спочатку метою The Ukrainian Weekly було інформувати про Голодомор і затримати молодих українців у громаді. Писали про культурну спадщину та історію. Коли переглядала архів, знайшла переклади української літератури англійською мовою, заклики до вступу в товариства української громади. Згодом газета подавала новини про події в Україні. Дуже часто першою публікувала англійською документи дисидентського руху, серед яких і Української Гельсінської спілки.

У 1980-х до редакції прийшов активіст і правозахисник Ігор Ольшанівський. Він хотів при Конгресі США створити спеціальну комісію, яка б вивчала причини та наслідки Голодомору. Підготували декілька спецвипусків, які читали і американські конгресмени. Це принесло успіх. 1985 року американський уряд виділив кошти на дослідження. Ми писали про діяльність цієї комісії, публікували її звіти. На початку 1990-х опублікували переклади Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України.

Bez tytułu.png

Перший номер газети "Свобода", 1893 рік

Фото: svoboda-news.com

Обидві газети мають електронні версії. Молодь воліє мати доступ до інформації через інтернет. Однак є ті, хто любить діставати її поштою. Я підтримую обидва варіанти. Щоранку отримую паперову The New York Times, але і читаю онлайн-версії окремих матеріалів. Маємо сторінки в соціальних мережах. Намагаємось розвиватись та змінюватись разом із нашими читачами.

Пишемо не тільки короткі новини. Створюємо і лонгріди, до яких додаємо багато фотографій. Нещодавно вийшов текст про Лонгина Цегельського — громадськополітичного діяча, дипломата та журналіста, нащадка давніх священничих родів Цегельських та Дзеровичів. Текст ілюстрували світлини з родинного архіву. На сторінках газети можна прочитати історію України, а газета — частина української історії.

Свобода дій

Зі "Свободою" на постійній основі співпрацює декілька авторівфрилансерів. До англомовного тижневика віднедавна дописують і автори з України — там щораз більше людей знають іноземні мови. Раніше мали своє бюро в Києві. Воно запрацювало 1991-го, після відрядження в Україну нашої кореспондентки Марти Коломієць. На дозвіл організувати пункт для журналістів чекали декілька місяців. Тепер спілкуємось через інтернет.

Американські журналісти часто звертаються до нас за консультаціями стосовно подій в Україні. І минулих, і сучасних. Часто можна почути наївні запитання на кшталт: Чому ви пишете про Голодомор? Завжди відповідаю, що це природно, коли українці турбуються про своїх земляків, які загинули під час трагедії. Такі запитання — це нагода розповісти деталі з нашої історії. Нещодавно нашого колишнього журналіста Андрія Нинку запросили виступити в гімназії. Прекрасно, коли американські діти мають нагоду більше дізнаватись про Україну.

35.png

Перший випуск газети " The Ukrainian Weekly", 1933 рік

Фото: ukrweekly.com

Торік "Свобода" святкувала 125-річчя. Це найдавніша українськомовна газета, яка виходить без перерви. The Ukrainian Weekly друкується від 1933 — також доволі серйозний відрізок часу. Святкували ювілеї спеціальними випусками. Людям було цікаво читати передруки давніх матеріалів та розглядати старі фотографії. Я курувала рубрику "Фотофакт". Одна з найдавніших фотографій — делегати конференції Українського Національного Союзу приблизно 1896 року: жінки — в елегантних сукнях, чоловіки  в маринарках. Люди впізнавали на знімках своїх рідних, писали нам їхні імена. Так ми доповнили інформацію завдяки читачам. 

Головні виклики — це втримати читачів та підтримувати українську громаду у США. Наша спільнота змінюється з потребами часу. Але вона точно існуватиме. Ми будуємо нові церкви, підтримуємо українські школи, розвиваємо наші організації — молодіжні, спортові. Сподіваюся, доки в Америці є наша громада, доти буде потреба читати про Україну. Для багатьох ми не тільки джерело інформації, а й зв’язок із батьківщиною. Наприклад, коли в одному з міст штату Нью-Джерсі відбувається український фестиваль, про нього можуть дізнатись наші читачі з Каліфорнії. Так українці, які живуть у різних штатах, стають ближчими.

Схожі матеріали

cover-8.jpg

Їдемо на вакації

Untitled-1-27.jpg

В “День Матері”

Untitled-1.jpg

Сповідь

kaver (4).jpg

Вплив епідемій на культуру людства.

7_Korelychi_Stefaniya Kushnir +.jpg

Весна йде (з народнього календаря). Стаття 1943 року

Редакція_газети_Діло.jpg

"Штука написати фейлєтон". Стаття з газети "Діло" 1934 року

img252.jpg

В поклоні українській матері. Стаття з газети “Холмська земля” за 1944 рік

600.jpg

Феномен “Нової Хати”. Яким був жіночий журнал на Галичині

600-тиктор.jpg

Магнат української преси Іван Тиктор