Трускавець: з наших літнищ і живців. Матеріали з преси 1930-х

18:07, 29 травня 2022

dilo 2.jpg

Року 1827-го у Трускавці біля Дрогобича з’явилися перші лазні з вісьмома ваннами та житлові приміщення для відпочивальників. Їх переобладнали зі сільської корчми та декількох місцевих хат. Так розпочалася історія бальнеологічного курорту, який, значно модернізувавшись та розширившись територіально, до початку XX століття став одним із улюблених місць для відпочинку та оздоровлення галичан. Зрештою, залишається таким і сьогодні.

У 1930-х роках на сторінках газети "Діло" з’явилася серія публікації про живець, уривками з яких "Локальна історія" ділиться зі своїми читачами. Оригінальний правопис тексту зберегли.

Статті розшукав та зреферував Павло Артимишин.

***

У підніжжа стрийських гір, близько Дрогобича, лежить Трускавець у кітловині, отвертій до сходу та закритій від заходу і півночі лісом. 

Той живець від давна знаний, але довго був занедбаний. 

Зате про той другий Трускавець, про сам живець, обєктивно і безпристрасно треба сказати чимало доброго. Перше вражіння приїзжого – це маса зелені та квітів, зразкова чистота і прецизійна, як у годиннику функціонуюча орґанізація. Всі доми, серед них чимало справжніх палат поруч із дуже скромними деревляними домиками, стоять немов у природньому парку, а що довкола цілого Трускавця – ліси й обриси карпатських гір, то живеться тут не тільки, як у місці цілющих вод і купелів, але й серед чудової природи. 

20221.jpg

На джерелі у живці Трускавець, 1920-ті роки

szukajwarchiwach.gov.pl

Колись – увесь нинішній терен Трускавця це був один великий ліс. У 1827 році надлісничий того камерального ліса Йосиф Міцевський звернувся до уряду за дозволом добудувати при місцевій коршмі 4 купальні кабіни, бо люди хочуть купатись у місцевій сірці. Ті лазнички стояли там де тепер джерело «Марії». У 70-их рр. нафтярі Ґартенберґи і Шраєри відкупили ту місцевість від австрійського уряду, у 80-их рр. купила її спілка польських аристократів, а в 1908-ім р. від тієї спілки купив її Раймунд Ярош і Спілка. Раймунд Ярош мав перед війною 66 прц. уділів, тепер всі 100 прц. находяться у руках родини. Він був справжнім творцем живця і нинішнього його стану, а його господарка стояла під знаком безупинних щораз нових інвестицій. Після його смерти (у 1937-му році) його спадкоємцями стали два сини, д-р Роман та інж. Олександер, які тримаються тієї самої лінії, головно перший із них, меткий та енерґійний нинішній директор і голова комісії живця.

20229.jpg

Дорога до джерела мінеральної води «Нафтуся»

szukajwarchiwach.gov.pl

***

В останніх літах живець виказує численну фреквенцію. Води, що сюди стягають хворих, це головно т. зв. «Нафтуся». Це вода гіпотонічна, має в собі дуже мало солей, щава алькалічно маґнова з додатком маґнового сірчану, помагає на нирки і всякі нежити мочевих проводів. 

Цікаво, що «перла Трускавця» і найбільша його цінність – джерело славної «Нафтусі» – лежить на ерекціональному ґрунті греко-катол. парохії. Зате власники живця мають умову ще з минулого століття, на підставі якої вони ма ють право експльоатації джерела, «як довго істнуватиме живець». Всеж, вони платять щорічно чинш найму, який – очевидно – в порівнанні з доходами Трускавця має нині радше символічне значіння, Перемиська капітула знає, очевидно, той стан і навіть намагалася свого часу його змінити, але формально-правного спротиву не підносить.

Інші джерела слабші, а купелі – це сильна суровиця (солянка) з домішкою сірки. 

20222.jpg

Джерело «Едвард» у Трускавці, 1936 рік

szukajwarchiwach.gov.pl

Лікують тут хвороби: нирок і мочевих проводів, ревматизм і подекуди шлункові недуги. Переважають з лікуванців жиди (більше половини), решта поляки здебільша з корінної Польщі. Українців приїздить сюди дуже мало. 

Цікаво, що у 1938-му році фреквенція літників стояла найвище за всі повоєнні роки: до дня 14. вересня було в цьогорічному літньому сезоні у Трускавці 18.000 літників, на 2.000 більше, ніж минулого року. Пояснити це треба меткою пропаґандою та закордонно-політичними подіями, які всіх давніших відвідувачів Карльсбаду, жидів із Польщі, скермували цього року до Трускавця. Жиди це головна підстава живця і його доходів: на тих сьогорічних 18.000 тисяч – добрих 10.000 творили жиди!

Доїзд до живця залізницею на місце. Околиця підгірська, гарна. Дороги добрі. По середині много зелені, цвітів. Чистість. Весь сезон грає добра військова музика, живець поперерізуваний гарними доріжками. Одна з них знімається поміж старими гарними деревами вгору аж до ліса Городище, відки вже видно Тустановичі-Борислав. Трускавець щораз більше розбудовується і поширюється. Віллі в більшій частині жидівські, кілька віль на цілий Трускавець у руках українців та й у них чути лише польську мову. Те саме торкається навіть гарненької віллі СС. Служебннпь коло церкви, де гості здебільша поляки. 

Не знаю, чому тут гостей українців не видно? Може не почувають себе добре у чужім середовищі. Чужім?! – Дивно, – таж це одна з найбільш етноґрафічно-українських околиць! 

***

Але на близько 4.000 постійних мешканців громади тут усе ще величезна більшість українців (що не перешкоджує, що війтом є поляк, інжинір, не-автохтон громади). Є чудова церква, є дім «Просвіти» і філія і дім «Сільського Господаря», є кооперативна крамниця, у сезоні крамниця Маслосоюзу – але про українців не чути тут і їх самих не видно ні чутно. 

20224.jpg

Живець Трускавець, 1920-ті роки

szukajwarchiwach.gov.pl

І коли говорити про український Трускавець, то про нього не багато приємного можна сказати. Між молодими і старими там такі відносини, що навіть деякі імпрези, які рідко коли відбуваються – ідуть окремо для старших, окремо для молоді. Старші, які тримають провід установ, мають, здається, далеко більший хист та ініціятивний розмах для власних «кишеневих» інтересів, звязаних з сезоном і літниками, ніж для громадської праці, – знову серед молоді нема стільки інтеліґентських одиниць, щоб можна було скласти чи то путній хор, чи театральний гурток, чи якийнебудь такий осередок, який був би атракційний і для літників неукраїнців, що радо відвідувалиб і українські імпрези, так само, як радо (частинно для екзотики) заходять у неділю до церкви. Для характеристики старших українських автохтонів Трускавця варта згадати, що здається вже три колишні члени Надзірної Ради української кооперативної крамниці «Здоровля» відкрили собі приватні конкуренційні крамниці, а про громадський інстинкт трускавецьких патріотів можна переконатись по адміністраційних картотеках українських щоденників.

20225.jpg

Відпочивальники живця Трускавець, 1929 рік

szukajwarchiwach.gov.pl

***

Панночки у бюрах живця пріють і мліють та нагнітки здобувають на пальцях, вибиваючи печатки на жмені паперів, що їх дістає кожний приїзжий (безсмертна бюрократія!). Щоб дістати ранішню годину купелі в лазничках (усі хотять купатися ранком!) треба зголошуватись на три дні раніш. Перед «Нафтусею» ген поза довгу криту галю, побренькуючи шклянками, маєстатично посувається широкий вуж, зложений з чотирьох «хвостів», немов перед совітськими крамницями з маслом або черевиками. І д-р Роман Ярош хоч і нарікає з привички на «важкі часи», проте мусить признати, що цей його живець курка, яка несе золоті яйця... 

20226.jpg

На розливі мінеральної води із джерела «Варвара», 1936 рік

szukajwarchiwach.gov.pl

Із 4-ох зимних та 4-ох гарячих кранів тече золотодайна «Нафтуся». Колись текла без обмеження, потім установили години: від 6.30 до 12.30 та від 16 до 18 год. Всеж: це таки 8 годин. І хоч контрольори авантуруються з жидівками, які виливають трохи невипитої води («вже зимна»!) та стають знову в чергу по «свіжу» й «теплу», проте– це пересічно 5.000 літрів денно! Пять тисяч літрів цілющої води помпують щоденно дівчата до шкляного збірника, що царствує вгорі павільону, звідки вона спливає до пятьох тисяч ріжноколірових і ріжновидних шклянок. 

Клопіт із криничною водою, яка вже скрізь висихала, минувся. Минувся і страх за багацтво мінеральних джерел «Нафтусі», «Варвари», «Марії», «Юзі». Після тижнів спеки й посухи прийшли дні немов осіннього холоду й осінніх дощів.

20227.jpg

На сірчано-розсольному басейні Трускавець-Помірки, 1930 рік

szukajwarchiwach.gov.pl

Зразкові тротуари і вулиці не допускають великого болота, але сумує прегарна пляжа у Помірках та не манять сезоново любовних пар мокрі лавочки, розсіяні від стрільниці й тенісового корту аж ген углиб чудового Городища. Нарікали люди на спеку, тепер нарікають на холод – ніколи їм не догодиш! Але видно надія на сонце не загинула та віра у лікувальну силу питних і купальних трускавецьких вод не погасла, бо приплив гостей все ще більший від відпливу. І хоч у щоденних розмовах не щезає тема «буде війна, чи не буде?» – проте в атмосфері живця панує не жах смерти, тільки радість життя: заки прийде війна зі своїми смертоносними страхіттями, треба оздоровити нирки й печінку і розхитані минулорічними й цьогорічними розкошами цього світа – нерви.

20228.jpg

Вид на центр Трускавця, 1928 рік

szukajwarchiwach.gov.pl

***

Яка будучність Трускавця? Залежить вона від волі людської і Божої. Людські задуми торкаються розбудови живця: теперішній Товариський Клюб має бути знищений разом із сусідніми деревляними партеровими лазничками і на тому місці має станути новий великий дім. Розбудова живця має іти у напрямку Річок. Реалізація цього пляну залежить від фондів живця та власників його теренів. Але від вищих сил залежить, як довго плистиме «Нафтуся», «Варвара» й інші джерела, які стягають тисячі літників і лікуванців. Покищо вони пливуть, не турбуючись ані повіню, яка стільки шкоди й страху у 1938 році наробила, ані між народніми катаклізмами. Тихо й мирно пливе життя у живці, в якому не цікавляться тим усім, що хвилює ввесь дооколичний світ. Все-ж, події у світі кажуть не одному лікуванцеві і авторові цих рядків переривати відпустку та вертатись до праці, серед якої чоловік тільки мріє про чергову відпустку.

Взято із: Трускавець та українська господарка. Діло. 1934. Ч. 233. 2 вересня. С. 5.; З наших літнищ і живців. Трускавець. Діло. 1938. Ч. 218. 2 жовтня. С. 4–5.; З наших літнищ і живців. Трускавець. Діло. 1939. Ч. 173. 2 серпня. С. 4–5.

Схожі матеріали

05_new.jpg

Лижний рай на краю колишньої імперії

Пуща_Сео.jpg

ЗаПущений спокій

112.jpg

"Живець Моршин". Стаття з газети "Львівські вісті"

1.jpg

Гребенів: з наших літнищ і живців. Матеріали з галицької преси 1930-х

5

“Живець Підлюте”. Стаття з газети “Діло” за 1932 рік

600.jpg

Як українські інтелектуали відпочивали в Карпатах понад 100 років тому

jaremche 1200-630.jpg

Автом по Галичині. Цикл статей Галактіона Чіпки за 1936 рік. Частина 3

600.jpg

Перший український готель

600.jpg

"Царство Петлюри" на чехословацькому курорті