У ніч на 10 червня 1944 року в нацистському концтаборі Заксенгаузен загинув діяч ОУН, поет і вчений Олег Кандиба-Ольжич. У травні 1944-го гестапо затримало його на конспіративній квартирі літератора Романа Маланчука у Львові. За спогадами соратників поета, він знав, що німці стежили за цим житлом. Після арешту гестапо доправило Ольжича в Берлін, а згодом — до Заксенгаузена, де у той час відбував ув’язнення Андрій Мельник із дружиною. Ольжич перебував в одиночній камері з твердими нарами, закутий ланцюгами до підлоги. Таборова поліція проводила безкінечні допити з тортурами.
"Локальна історія" пропонує ознайомитися із доповіддю Олега Лащенка — заступника Ольжича в Культурній референтурі ОУН. Цей конспект про життя поета зачитали на конференції, присвяченій Ольжичу 1977 року.
Оригінальну орфографію і правопис збережено. Публікацію розшукав Данило Кравець, старший науковий співробітник Львівської національної бібліотеки.
Олег Лащенко
публіцист, громадський і політичний діяч
Ким є Олег Кандиба — О. Ольжич для нас? Який скарб заховано у цьому імені? За фахом — учений-археолог. Шкільну освіту розпочав в Пущій Водиці біля Києва, закінчив — в Празі. Його батькові, великому українському поетові Олександру Кандибі-Олесю пощастило початком 1923 р. спровадити свою дружину Віру АнтоновнуВіра Кандиба-Свадковська (1881−1948) − педагогиня та сина Олега з України до Берліну, звідки весною цього ж року переїхала родина Кандибів до Праги. Сам Олександр Кандиба-Олесь ще 1919 р. був залишив Україну, призначений культурним аташе Української Місії в Будапешті.
В жовтні 1930 р. отримав Олег Кандиба в Карловому університеті в Празі докторат. Студіював у відомого чеського археолога та історика Л. НідерлєЛюбор Нідерле (1865−1944) − чеський славіст, археолог. В рр. 1926-32 працював Олег Кандиба в передісторичному відділі Чеського Національного Музею в Празі й мав опінію "наукової сили цілком виїмкової". Відбув кілька археологічних поїздок, серед них до Галичини та Буковини. Опубліковані різними мовами досліди Олега Кандиби в ділянці мальованої та шнурованої кераміки неолітичної доби — як напр. монографія про мистецтво і знаряддя неолітичного села Шипенець на Буковині — створили йому авторитет фахівця з міжнародним іменем.
В часах, коли ми мали тільки доривочні контакти з американським науковим світом, Олег Кандиба з 1932 р. по 1935 р. працював як науковий експерт в европейському відділі Пібади музеюМузей Пібоді в Ессексі – американський художній музей у штаті Массачусетс і музею мистецтва Гарвардського університету. В рр. 1932—3 брав участь в розкопках, що їх провадив в Старчеві, Югославія. На думку старшого віком колеги по фаху Олега Кандиби проф. Левка ЧикаленкаЛевко Чикаленко (1888−1985) –археолог, член НТШ та УВАН — Олег Кандиба з певністю очолив би американську археологічну школу на середню і східню Европу, коли би присвятився археології та увійшов би в американське наукове життя.
Та — як не дивно це стверджувати — двері Українського Вільного Університету в Празі перед др. Олегом Кандибою зачинено, коли він пробує, як асистент проф. В. ЩербаківськогоВадим Щербаківський (1876−1957) – археолог, етнолог, член НТШ, 1937 р на цьому університеті габілітуватись. Старання молодого вченого ударемнено, через те, що Олег Кандиба себе уже тоді виявив безкомпромісовим українським націоналістом.
Олег Кандиба промовив високою і владною мовою як поет. Дебютувавши вкінці 20-их рр., зразу ж став поруч найяскравіших постатей модерної української поезії. Його прибране імя "Ольжич" набрало для нового, зокрема молодого читача магічного звучання і ніби стало другим власним іменем Олега Кандиби. Три збірки поезій О. Ольжича — "Рінь"1935 р, "Вежі"1940 р. та посмертна "Підзамча"1946 р. — той триптих на якому поет карбує образ народження нового, націоналістичного українського покоління та його революційного і державницького. За допомогою своїх поезій він виковує те гасло, яке висловлює волю нашої сучасности: "Держава не твориться в будуччині, Держава будується нині". Ще на початку 30-их рр. літературний критик М. МухинМихайло Мухин (1894−1974) літературознавець, член ОУН висловлюється про О. Ольжича, як поета високо взірцевого для усієї ґенерації.
Отримавши від Міжуніверситетського Інституту в Римі стипендію, Олег Кандиба проводить шкільний рік 1936-7 в Італії, в Римі та Неаполю. Велику увагу присвячує інформації італійського світу про Україну. В Римі допомагає славісту Л. СальвініЛуїджі Сальвіні (1911−1959) – італійський мовознавець, перекладач творів українських письменників уложити велику антологію сучасної української прози "Чотири шаблі", що згодом вийшла в перекладі на італійську мову. За побуту в Римі ближче знайомиться з полк. Є. Коновальцем.
Після трагічної смерти Полковника Олег Кандиба дістав доручення виготувати проект надгробку Поляглого в Роттердамі. З мистців запрошено взяти участь у цій праці О. ЛятуринськуОксана Лятуринська (1902−1970) − малярка, скульпторка та Р. ЛісовськогоРоберт Лісовський (1893−1982) – художник-графік, послідовник М. Бойчука. За виготовленим проєктом нагробник поставлено. Сам Олег Кандиба написав короткий життєпис Полковника, мабуть найвиразніший з досі написаних.
2-го серпня 1943 р. в далекому, ніби захованому від війни селі Яблінка Вижня біля Турки на Бойківщині в церкві св. Духа Олег Кандиба взяв шлюб з Катериною Білецькою, донькою проф. Леоніда Білецького з Праги. Знаходився в розквіті сил. Не зважаючи на всі удари, які зазнала Організація та небезпеку, яка безнастанно нависала над ними в цей "найчорніший блюзнірський час", як написав був в своїй Різдвяній відозві 1943 р. — "не покинула нас певність нашого остаточного тріюмфу". Навіть арешти 26 січня 1944 р. у всеевропейському маштабі провідних кадрів Організації його морально не зломили. Зумів уберегти себе від цього арешту та під час трусу 26-го січня в мешканні його батьків в Празі Ґестапо з нього забрало численні наукові та літературні архівні матеріяли Олега Кандиби.
Мусить дотримуватись строгої конспірації та наражає себе повсякчасно. Кільце ворога затискується, аж поки одного дня в кінці травня 1944 р. не схоплює його Ґестапо в конспіративному мешканні у Львові.
В перших днях червня перевезло Ґестапо Олега Кандибу через Берлін до концентраційного табору в Саксенгавзен, де тоді в’язнено ряд визначних українських націоналістів.
Тримали Олега Кандибу прикутого ланцюгом у камері смертників. Водили на нічні допити й підчас них нещадно катували аж поки цю духом свобідну, відповідальну моральному законові людину не замучили з 9-го на 10-те червня на смерть. З усіх українських в’язнів в Саксенгавзені німці тоді тільки єдиного Олега Ольжича замордували.
Тіло героя "з димом в небо пішло" (О. Стефанович)Стефанович Олекса (1899−1970) – поет, літературний критик спалене в крематорію табора. Спочиває воно в тій, ще не насипаній могилі незнаного українського вояка, якому Олег Кандиба присвятив мабуть найбільш екстатичну зі своїх поезійпоема "Незнаному вояку".
Півтора місяця згодом, 22 липня помер в Празі Олександр Кандиба-Олесь, не знаючи про смерть свого сина. 31-го липня народився в Празі син Олега Кандиби — ОлегКандиба Олег (1944−2012) – фізик, громадський діяч.
Олег Кандиба-Ольжич зложив свідоцтво своїм ділом і своєю смертю, що Україна для нього не тільки більша за мистецтво та науку за багацтво і славу, але й за його власне життя. Його чинна і жива віра не зупинилась перед найбільшою жертвою, а така віра — як був він сам висловився — перемагає!
Взято з Лащенко О. Життя Олега Кандиби (О. Ольжича). За героїчну духовність. Матеріяли Конференції "Зарева" присвяченої др. Олегові Кандибі — О. Ольжичу на Оселі ім. О. Ольжича в Лігайтоні, Пенсилвенія, 3-го липня 1977 р. Нью Йорк, 1977. С. 19-25.