Скільки нас у Львові? Стаття з газети “Діло” за 1932 рік

Справді: скільки нас у Львові? Який відсоток творить наше населення у відношенні до всіх мешканців міста, який у відношенні до поодиноких його національностей? Загалом: який наш чисельний стан, яка сила в столиці краю?

Такі питання, зрозуміла річ, ставить собі неодна наша установа, неодин громадянин, але відповіди, яка моглаб хоч частинно вдоволити, не находить. Усі наші “дані” в цій справі оберталися – до часу прилучення великих підльвівських передмість і окремих громад до Львова – біля загал. цифри 40–50 тисяч українського населення міста, а з хвилиною прилучення тих передмість та громад до Львова число українського населення у Львові рахують у нас кругло на 50–60 тисяч душ. Попробуймож на основі тих даних, які маємо під рукою, дійти до приблизної цифри українського населення Львова і його процентового відношення до інших національностей міста, аби нарешті дістати хоч до деякої міри вдоволяючу відповідь на запит: А скількиж вас там, у Львові?

Висліди урядового перепису населення з грудня 1931 під національним та віроісповідним оглядом ще не проголошені. Знаємо тільки, що у Львові той перепис виказав 316.177 мешканцівЗа остаточними даними перепису населення 1931 р., населення Львова становило 312 231 особу. З них 157 490 осіб були римо-католиками, 99 595 – юдеями, 49747 – греко-католиками. За мовним складом населення міста розподілилося так: 198 212 осіб вказали своєю рідною мовою польську, 67 520 – єврейську, 24 245 – українську і 10 892 – руську. Але маємо урядовий перепис населення під національним та віроісповідним оглядом з 1921 р., а він виказав у Львові на загальне число 219.467 душ населення: 26.627 греко-католиків, себто українців, 112.578 римо-католиків, 76.890 жидів і 3.372 іншихОстаточні дані перепису 1921 р. дещо відрізняються від наведених автором: 111 804 римо-католиків, 76 854 юдеїв і 27 269 греко-католиків.

Чи можна вище подане число греко-кат. населення Львова брати під увагу в наших обчисленнях? Чи можна на тому числі базуватися? Очевидно, що ні. Хто пригадає собі, в яких умовинах відбувався у нас перепис у 1921 р., хто його переживав, тому ясно, що його дані дуже далекі від дійсного стану. Вже те одно, що наше населення не брало в тому переписі участи, що його бойкотувало, каже нам ставитися до його даних про нас із недовірям. А коли пригадати, що польській стороні залежало спеціяльно тоді, перед вирішенням справи Східної Галичини, на тому, аби виказати в нашому краю – зокремаж і передовсім у Львові! – якнайбільше число римо-католиків і поляків, то ясно, що дані того перепису, спеціяльно у відношенні до нас, зовсім невірні. Поминаємо вже ту обставину, що де як де, але саме у Львові є найбільше (з усіх міст на нашій території) українського менше чи більше залежного елєменту (служниці, сторожі, нижчі службовики і всякого роду робітники по міських та державних установах), на який при переписі й інших подібних акціях розмірно найлекше робити натиск у відповіднім напрямі – і то з очевидним успіхом, про що кожний, хто має очі й вуха, міг переконатися не раз і не десять. Зрештою все це такі загально відомі речі, що спинятися довше над ними цілком не треба. Вистане ствердити, що до урядового перепису населення з 1921 р., що торкається чисельного стану нашого народу в Галичині, зокремаж у Львові, ніякого довіря мати не можемо. Тому виказана ним цифра 26.627 греко-католиків у Львові (на загальне число населення: 219.467) далека від дійсности і її ми приняти ніяк не можемо.

Таксамо не можна під цим оглядом покладатися на кількість голосів, що їх здобула українська національна ліста при виборах 1928 р. і 1930 р. у Львові (приблизно по 10% голосів). По-перше: були ще інші українські виборчі лісти, а поза ними москвофіли й комуністи; по-друге: ціла маса наших залежних чи малосвідомих людей голосувала на чужонаціональні лісти або абсентувалася; по-третє: багато наших людей, як загально відомо, не втягнено зовсім у виборчі списки, через що позбавлено їх права голосу. Куди вірніший образ під цим оглядом дали вже останні вибори до львівської Каси Хорих, коли то українська незалежна ліста здобула понад 13% голосів (була ще спільна комуністична ліста, а крім того українські кандидати на листі ППС, яка стягнула теж якесь число українських голосів.) Але й вислід цих виборів не є ніяким певним показчиком міжнаціональних відносин у Львові, бож у виборах до Каси Хорих беруть участь тільки обезпечені в цій установі.

А вже таки зовсім нічого – на превеликий жаль – не кажуть нам віроісповідні цифри, що їх подають шематизми Львівської Архіепархії дотично Львова. Всі цифри нашого (греко-кат.) населення подаються там від літ незмінені, а до того всі заокруглені в поодиноких парохіях до 12.500, 10.000, 5.000, 3.000, 800, 300 душ і т. д. і т. д. Чиж можна щонебудь будувати на таких цифрах?! Цифри ці дуже мало відповідають дійсности, а доходить навіть до того, що шематизм львівської лат. архіепархії подає число греко-кат. населення в деяких львівських парохіях вище, як шематизм Архіепархії нашої!Прим. передмістя Левандівка: Наш шематизм подає число тамошнього гр.-кат. населення вже з прил[ученою] Білогорщею на 1.100, а лат. шематизм на 1.300; число греко-кат. у Клепарові подане в нашому шематизмі на 300, підчас коли загально відомо, що там живе найменше 2.000 греко-католиків. Таких і подібних прикладів можнаб навести далеко більше (прим. авт.) Справді: крайня пора, щоб наші шематизми подавали точний і вірний стан гр.-кат. населення по поодиноких парохіях, які в свою чергу повинні перевести якнайскорше докладну статистику своїх вірних!

Таким робом бачимо, що ні перепис населення у 1921 р., ні ріжні виборчі висліди, ні тимбільше наші церковні шематизми не дають нам хоч приблизного образу того чисельного стану, який займає в столиці краю наше населення. Щож в такому разі може бути для нас найпевнішим критерієм для можливо повного й вірного обчислення українського населення у Львові? Так як тепер справи стоять, то ніщо інше, тільки офіціяльні дати львівського статистичного бюра про загальний рух населення, його приріст, смертність і т. д. на основі поодиноких конфесій міста. І щож кажуть нам ці дані?

Перевіривши кільканацять зшитків статистичного місячника “Lwów w cyfrach” з рр. 1927–1930, бачимо, що в середньому родилося в тих часах у Львові що-місяця 17–18 проц. гр.-кат.; шлюбів між гр.-католиками було 14–15 проц.; похоронів ок. 20 проц. Іншими словами: греко-кат. дітей (статистика подає тільки віроісповідні цифри) родилася в середньому одна шеста, гр.-кат. шлюбів була одна сема, а на гр.-кат. померших припадала майже одна пята всіх померших Львова. З поданих вище цифр виходилоб, що до часу прилучення до Львова розлогих передмість і підльвівських громад греко-кат. населення у Львові було 17–18 проц. (число римо-католиків доходило звичайно до 50 проц., число жидів переходило 30 проц.).

Це офіціяльні дані з часу перед прилученням до Львова підльвівських громад. З ментом того прилучення зросло дуже поважно число українського населення міста, що признавали отверто офіціяльні й неофіціяльні чинники. Рахують, що через те прилучення число нашого населення у Львові збільшилося на 15–16.000 душ, себто зросло у відношенні до загалу населення на яких 5 проц. Поважний процентовий зріст нашого населення в столиці краю виявляється також з порівнання даних про рух населення Львова в найновіших часах з даними з літ 1927–1930. А саме з хвилиною створення великого Львова, як виказують щомісячні викази міського статистичного бюра, і число гр.-кат. уродин, і число гр.-кат. шлюбів, і число гр.-кат. померших переходить кожного місяця 20%, а в деяких позиціях доходить і до 22%. Іншими словами: греко-католики творять нині НАЙМЕНШЕ ОДНУ ПЯТУ НАСЕЛЕННЯ ЛЬВОВА, себто кожний пятий мешканець міста є гр.-кат. віроісповідання.

Колиж пригадати, що перепис з 1931 р. виказав у Львові 316.177 мешканців, то згідно з нашими даними УКРАЇНЦІВ У ЛЬВОВІ ПОВИННО БУТИ ТЕПЕР 63.235 ДУШ. А коли навіть приняти, що якась – безперечно: невеличка – скількість львівських греко-католиків почувається до польської народности, то цей убуток рекомпензується аж надто невчислюваними тут українцями православними, а також тими доволі численними латинниками, які для хліба перейшли з гр.-кат. на лат. обряд, але через те не перестали ще почувати себе українцями. Так чи інакше – У ЛЬВОВІ ЖИВЕ НИНІ ПОНАД 60 ТИСЯЧ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ, яке повинно добиватися тих прав, що йому прислуговують на основі його чисельного стану. Це повинні мати на увазі всі українські провідні чинники, зокремаж наші представники в міській раді.